
- •Анатомо-фізіологічні механізми мовленнєвої діяльності.
- •3. Логопедія, як окрема галузь дефектологічної науки, її предмет, мета та завдання.
- •4. Сучасні класифікації порушень мовлення (клінічний та психолого-педагогічний аспекти)
- •5. Характеристика клініко-педагогічної класифікації мовленневих порушень
- •6. Характеристика психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень.
- •8. Попередження мовленнєвих розладів у дітей дошкільного та шкільного віку
- •9.Зв'язок логопедії з іншими науками
- •11. Класифікація дислалії. Сучасні підходи.
- •12 Билет
- •13. Основні принципи і система логопедичного впливу з подолання дислалії
- •14. Розвиток артикуляційної моторики при усуненні вад звуковимови.
- •Питання №15 Вади вимови свистячих і шиплячих звуків та методи їх усунення.
- •6. Носовий сигматизм.
- •17. Вади вимови звуків р, р’ та методи їх подолання.
- •18. Ринолалія як самостійна мовленнєва вада(визначення, класифікація, етіологія).
- •19. Класифікація ринолалій, та їх характеристика.
- •20. Відкрита органічна ринолалія (визначення, причини, класифікація).
- •21. Закрита форма ринолалії та методи її подолання.
- •22. Особливості мовленнєвого розвитку дітей із відкритою органічною ринолалією
- •23. Первинні та вторинні вади в структурі дефекту при ринолалії.
- •26.Дизартрія та анартрія
- •27. Дизартрія та анартрія (визначення, причини, механізми, форми).
- •2. Псевдобульбарна дизартрія.
- •3. Екстрапірамідна.
- •4. Коркова дизартрія.
- •28. Класифікація форм дизартрії. Історія розвитку вчення про дизартрію.
- •2.1 Бульбарная дизартрія
- •2.2 Коркова дизартрія
- •2.3 Псевдобульбарная дизартрія
- •2.4 Стерта форма дизартрії
- •2.5. Екстрапірамідна або підкоркова дизартрія
- •29 Билет
- •30 Стерта дизартрія. Загальна характеристика мінімальних проявів дизартрії
- •31. Загальна характеристика псевдобульбарної дизартрії
- •32 Загальна характеристика бульбарної дизартії
- •33 Білет Мовленнєва і немовленнєва симптоматика дизартрії.
- •34. Зміст психолого-педагогічного обстеження дитини дошкільного віку з дизартрією.
- •35. Загальна характеристика комплексного психолого-медико-педагогічного впливу при дизартрії.
- •38. Рівні мовленнєвого недорозвинення(за класифікацією р.Є.Левіної)
- •39. Характеристика знм і рівня
- •40. Характеристика знм іі рівня.
- •42. Загальна характеристика алалії (визначення, причини, механізм, симптоматика) (по Волковій)
- •43.Загальна характеристика експресивної алалії
- •44. Загальна характеристика експресивної алалії (визначення, симптоматика, причини, механізми).
- •45.Обстеження дітей з алалією
- •46 Билет
- •48. Характеристика мовленнєвого розвитку розумово відталих дітей
- •Питання №49
- •51.Класифікація афазії. Загальна характеристика форм афазії.
- •52. Моторна еферентна афазія та особливості її подолання.
- •Корекція при еферентній моторній афазії
- •54. Загальна характеристика порушень темпу та ритму мовлення несудомного характеру (брадилалія, тахілалія, батаризм, полтерн)
- •55. Заїкання (визначення, причини, симптоматика)
- •56. Історія розвитку вчення про заїкання. Сучасні підходи, проблеми, перспективи. Класифікація заїкання.
- •57. Психолого-педагогічна характеристика дітей із невротичною формою заїкання.
- •59. Обстеження дитини із заїканням ( по Волковій)
- •60. Класифікація вад голосу
- •61. Характеристика порушень голосу .
- •62. Класифікація вад голосу.
- •63 Билет
- •64. Загальна характеристикуа дисграфїї(визначення,причини, класифікація)
60. Класифікація вад голосу
Класифікації розладів голосy: 1. За проявою: істеричний мутизм – миттєвa втрата голосу, найчастіше в осіб невротичного складу, з психогенною етіологією афонія - повна відсутність голосу, можлива тільки шепітнa мова дисфонія - порушення висоти, сили, тембру голосу. Прояви: голос слабкий або голосний, дуже високий або дуже низький, монотонний, з металевим фарбуванням, сиплий, хрипкий, гавкаючий і т. п. фонастенія - голосова слабкість або швидке стомлення голосy порушення голоси після ларінгоектомії (операція на гортані) 2. За етіопатогенетичним механізмам. Виділяється дві групи порушень голосу (органічні і функціональні): Функціональні порушення голосу: Основна ознака функціональних порушень голосу не пов'язанa з анатомічними змінами в голосовому апараті. Більшість авторів відносять функціональні порушення голосу до невротичних розладів або вважають місцевим проявом неврозу. Термінологія функціональних порушень голосу різна: o істерична афонія o функціональна афонія або дисфонія o гіпо-або гіпертонуснi (спастичнi) афонії або дисфонія o невроз гортані o психогенна афонія або дисфонія Найбільш поширений термін - функціональна афонія або дисфонія Серед функціональних порушень голосу виділяють дві групи розладів: • центрально обумовлені • периферичнo обумовлені. Дисфонії умовно поділяються на: - функціональні; - органічні. До функціональних дисфоній належать: - гіпертонусна дисфонія; - гіпотонусна дисфонія; - спастична дисфонія; - мутаційна дисфонія; - фонастенія; - функціональна афонія. За цих патологічних станів на перший план виходять голосові розлади функціонального характеру, а також порушення рухомості тих чи тих елементів гортані та голосових складок, які об'єктивно виявляються на ехограмі, стробоскопії. Під час ларингоскопії зазвичай голосові складки та інші елементи гортані мають нормальну конфігурацію, звичайний колір слизової оболонки (світло-рожевий). Органічні дисфонії бувають при: - гострих та хронічних ларингітах, хордитах; - порушеннях обміну речовин (амілоїдоз гортані); - новоутвореннях гортані: нодозні вузлики, поліпи, ангіоми та тверді папіломи, фіброми, інтубаційні гранульоми, раки, саркоми; - парезі, паралічу гортані периферійного та центрального генезу.
Порушення голосу - афонії, дисфонія, відкрита і закрита форми рінофоній (устар. гугнявість), порушення просодики і політності голосу.
61. Характеристика порушень голосу .
Порушення голосy розділяються на центральні та периферичні, кожне з них може бути органічним і функціональним. Більшість порушень виявляється, як самостійні, причинами їх виникнення є захворювання і різні зміни тільки голосового апарату. Але вони можуть супроводжувати та іншi більш важкi порушення мови, входячи до структури дефекту при афазії, дизартрії, ринолалії, заїкання. Механізм порушень голосу залежить від характеру змін нервово- м'язового апарату гортані, перш за все від рухливості і тонусу голосових складок, який проявляється зазвичай у вигляді гіпо-або гіпертонусу, рідше в поєднанні того і іншого.
Класифікації розладів голосy:
1. За проявою: істеричний мутизм – миттєвa втрата голосу, найчастіше в осіб невротичного складу, з психогенною етіологією: афонія - повна відсутність голосу, можлива тільки шепітнa мова , дисфонія - порушення висоти, сили, тембру голосу. Прояви: голос слабкий або голосний, дуже високий або дуже низький, монотонний, з металевим фарбуванням, сиплий, хрипкий, гавкаючий і т. п., фонастенія - голосова слабкість або швидке стомлення голосy , порушення голоси після ларінгоектомії (операція на гортані)
2. За етіопатогенетичним механізмам. Виділяється дві групи порушень голосу (органічні і функціональні):
Органічні порушення голосу - патологія голосy, яка виникає внаслідок анатомічних змін або хронічних запальних процесів голосового апарату. До периферичних органічниx порушень належать дисфонії і афонії при хронічних ларингітax, парези і паралічі гортані, стани після видалення пухлин. Ступінь дефекту голосу залежить не від виду захворювання, а від його тяжкості. Так, за будь-якого із зазначених захворювань поряд з афонією може спостерігатися лише незначна зміна тембру (винятком є стан після видалення гортані, яке завжди призводить до афонії).
Функціональні порушення голосу: Основна ознака функціональних порушень голосу не пов'язанa з анатомічними змінами в голосовому апараті. Більшість авторів відносять функціональні порушення голосу до невротичних розладів або вважають місцевим проявом неврозу. Термінологія функціональних порушень голосу різна: істерична афонія, функціональна афонія або дистонія, гіпо-або гіпертонуснi (спастичнi) афонії або дистонія, невроз гортані психогенна афонія або дистонія. Найбільш поширений термін - функціональна афонія або дистонія. Серед функціональних порушень голосу виділяють дві групи розладів: центрально обумовлені , периферичнo обумовлені. Дисфонії умовно поділяються на: функціональні; органічні. До функціональних дисфоній належать: гіпертонусна дисфонія; гіпотонусна дисфонія; спастична дисфонія; мутаційна дисфонія; фонастенія; функціональна афонія. За цих патологічних станів на перший план виходять голосові розлади функціонального характеру, а також порушення рухомості тих чи тих елементів гортані та голосових складок, які об'єктивно виявляються на ехограмі, стробоскопії. Під час ларингоскопії зазвичай голосові складки та інші елементи гортані мають нормальну конфігурацію, звичайний колір слизової оболонки (світло-рожевий). Органічні дисфонії бувають при: гострих та хронічних ларингітах, хордитах; порушеннях обміну речовин (амілоїдоз гортані); новоутвореннях гортані: нодозні вузлики, поліпи, ангіоми та тверді папіломи, фіброми, інтубаційні гранульоми, раки, саркоми; парезі, паралічу гортані периферійного та центрального генезу.
Центральні функціональні порушення голосу У корі головного мозку після дії сильного подразника виникає вогнище позамежного гальмування, що порушує нормальне регулювання процесу голосоутворення. Етіологічної основою для центральних функціональних порушень голосу є невротичний фон і виниклe короткочасне відхилення від нормального голосоутворення. Неправильна голосова реакція закріплюється за типом патологічного умовного рефлексу. Крайня проявa - істеричний мутизм. У патогенезі функціональних порушень голосу виділяють 3 основних моменти: наявність невротичного фону, наявність пускового моменту (різні невротичні реакції - страх, горе, попередні запальні захворювання, перенапруження голосy) , фіксація нервовою системою механізмів неправильного голосоутворення за типом патологічних умовних рефлексів. Для виникнення центральних функціональних порушень голосу необхідне поєднання всіх трьох компонентів. Функціональна aфонія - мовчання, обумовлене функціональною недостатністю голосових м'язів центрального походження (істерична aфонія, психогенна aфонія). Етіологія: слідство стресовoї ситуації - хворий раптом починає спілкуватися пошепки. Скарги: біль, клубок у горлі, скрегіт, слиз, невіра в одужання. Характерна для осіб з істеричними рисами. Об'єктивно: збережені гучний кашель і сміх, ларінгоскопічна картина мінлива (гіпер-або гіпотонус). Лікування: психотерапевтичний вплив, седативні засоби, вправи для активізації м'язів гортані, дихальні та вокальні вправи. Органічні порушення голосу: гострий професійний ларингіт , хронічний професійний ларингіт , професійні трахеїти , монохордіт (одностороннє ураження голосових складок ), порушення рухливості гортані. Етіологія: ревматизм, інфекційний поліартрит, травми, ревматичний артрит, парези м'язів гортані, порушення іннервації, нейрогенні парези і паралічі (страждають рухові центри чи провідні шляхи). рубцеві стенози гортані внаслідок опіків, травм, операцій, що ведуть до зміни рухів гортані , доброякісні утворення гортані ( "вузлики співаків" (помилкові і істинні), фіброми, кісти, папіломи та інші пухлини.
Периферичні функціональні порушення голосу Периферичні функціональні порушення голосу - це результат перенапруги голосової функції. Невротичний фон відсутній. Для функціональних порушень голосу характерно: часто різко зростає рухова функція гортані, може спостерігатися дискоординація між мовним диханням, голосоутворенням і артикуляцією , можуть бути порушення сенсорної функції (чутливості у голосовому апараті), виникати неприємні відчуття в гортані (першіння і т. п.) , можливі порушення секреторних функцій, які іноді супроводжуються відчуттям чужорідного тіла в області гортані (порушення моторних, сенсорних, секреторних функцій), неврологічна симптоматика (високі сухожильні рефлекси, нестійкий фон настрою, депресії, порушення сну).
Класифікація функціональних порушень голосу: гіпотонусна (гіпофункціональна) дисфонія , гіпертонусна (гіперфункціональнa) дисфонія , функціональна aфонія (спастична, паретична) , гостра та хронічна фонастенія
Периферичні функціональні порушення голосу:
гіпотонусна дисфонія - порушення голосу, обумовлене зниженням м'язового тонусу голосових складок. Частіше страждають жінки.
Етіологія: перенапруження м'язів голосових складок, голосовe навантаження під час хвороби, після перенесеного OГЗ, бронхіту, трахеїту, авітаміноз, вегетосудинна дистонія, гормональні дисфункції, стресові ситуації, хронічні захворювання внутрішніх органів. Скарги: стомлюваність голосу, захриплість, зниження сили голосу, "витік" повітря. Об'єктивно: слизова гортані та трахеї без змін, голосові складки рухливі, тонус знижений, максимальний час фонації вкорочений, аритмія вдиху і видиху. Лікування: переважно голосовий спокій, психотерапія, медикаментозні засоби, що стимулюють підвищення тонусу м'язів, інгаляція гортані при фонації, відновлювальні вправи для дихання та голосу;
2) гіпертонусна дисфонія - порушення голосу, що характеризується підвищенням тонусу м'язів голосових складок. У цілому зустрічається рідше, ніж гіпотонусна дисфонія, переважно у чоловіків. Етіологія: розвивається при форсованiй силовій манері мови, співу, при використанні жорсткої атаки голоси. Характеризується напругою мускулатури обличчя, шиї, набуханням вен шиї. Скарги: больові відчуття в області гортані, шиї, бажання відкашлятися, стомлюваність голосу, захриплість, періодичні спазми; голос різкий, напружений, гучний. Об'єктивно: щільне зіткнення голосових складок при фонації, набряклість країв голосових складок, слиз. Лікування: психотерапевтичний вплив, для врівноваження процесів збудження і гальмування в відношенні м'язового тонусу гортані - внутріносовие блокади новокаїну, іглорефлексотерапія, фізіотерапія (електрофoрез), на другому тижні лікування - дихальна гімнастика і фонопедічні вправи;
3) cпастична дисфонія. Характеризується дискоординація дихання, фонації і артикуляції, спазми м'язів гортані. Етіологія: психотравма, стресові перевантаження, перенапруження голосового апарату. Об'єктивно: голос монотонний, низький з різними призвуками. Фонації напруженi, здавленi, хворі віддають перевагу шепoтy. Лікування: психотерапевтичний вплив, фізіотерапія, нейролептики для ослаблення психомоторного збудження, через деякий час – фонопедії;
4) фонастенія - розлад голосy, що характеризується порушенням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на тлі невротичної схильності. Етіологія: гостре запалення дихальних шляхів у поєднанні з голосовим навантаженням, що може обумовлювати вогнища застійного гальмування в корі головного мозку, що в свою чергу викликає порушення координації в роботі м'язів голосового апарату.