42. Загальна характеристика алалії (визначення, причини, механізм, симптоматика) (по Волковій)

Алалія – це відсутність, або недорозвиток мовлення, спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці.

Причини алалії

 Під час внутрішньоутробного розвитку: • інтоксикації • хронічні захворювання матері • порушення кровообігу плодуПід час пологів: • мозкові крововиливи, гематоми • асфіксія • пологові травми У ранньому віці дитини: • травми голови • інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

  СИМПТОМАТИКА І МЕХАНІЗМИ Алалії Алалія - ​​не просто тимчасова функціональна затримка мовного розвитку. Весь процес становлення мови при цьому порушенні проходить в умовах патологічного стану центральної нервової системи. Окремі прояви алалії зовні виявляються подібними з нормальним розвитком дитини на більш ранньому етапі. Условнорефлекторная діяльність мозку в умовах недорозвинення відповідає в якійсь мірі діяльності в ранні періоди нормального формування дитячої мови. Проте з віком розбіжності все збільшуються, тому що при нормальному розвитку мови один етап змінюється іншим більш плавно і швидше, ніж при алалії. М. Шофах (1971) та інші дослідники, розширюючи поняття «алалія», охоплюють їм всі випадки відсутності мови, її уповільненої формування, не пов'язаного з мутизмом як неврологічним відсутністю мови, що відрізняється від розпаду мови при деменції і шизофренії, від зниження слуху і олігофренії . К. П. Беккер і М. Шофах (1981) виділяють в картині мовного недорозвинення компоненти, пов'язані з перевагою біологічних, соціальних причин або їх комбінацій. Те, що раніше називалося слухонемотой, на думку дослідників, проявляється у затримці мовного розвитку специфічного характеру, зумовленої моторно-кинестетическими порушеннями або несприятливим соціальним впливом. Порушення характеризується різноманіттям симптоматики і не має єдиної нозології. Симптоми виражені в різному ступені, від тотальної до часткової німоти. Характеризуючи важкі форми недорозвинення мови, на відміну від простих затримок мовного розвитку, М. Крітчлі (1974) підкреслює наявність орально-фаціальних дискоординацией, дефектність рухових навичок губ і язика, неправильне використання або розуміння словесних символів. Дитяча афазія (алалія) визначається як нездатність або обмежена здатність дитини використовувати для спілкування символи (мовна асімволія). М. Крітчлі підкреслює, що Всесвітньої неврологічної федерацією (Італія, Варенн, 1966) було запропоновано повністю відмовитися від терміну «афазія», коли мова недорозвинена. Рекомендовані для позначення таких випадків терміни «вроджена алогія», «дисфазія» широкого поширення не отримали. При алалії мають місце мовні і немовні симптоми, між якими існують складні опосередковані співвідношення. У симптоматиці розладів при алалії переважаючими є мовні порушення. Алалія являє собою системне недорозвинення мови, при якому порушуються всі компоненти мови: фонетико-фонематичний сторона, лексико-граматичний лад. Серед немовних розладів при алалії виділяють моторні, сенсорні, психопатологічні симптоми. Питання про механізми алалії в даний час є найбільш складним і дискусійним. Існуючі концепції пояснення механізму алалії умовно поділяються на сенсомоторні, психологічні та мовні. Прихильники сенсомоторних концепцій пов'язують мовне недорозвинення при алалії з патологією сенсомоторних функцій (слуховий агнозією, апраксией). Відповідно з психологічними концепціями при алалії відзначається патологія деяких сторін психічної діяльності. Прихильники мовної концепції пов'язують недорозвинення мови з несформованістю мовних операцій процесу сприйняття і породження мовних висловлювань. Остання точка зору є більш обгрунтованою і відповідає сучасним науковим уявленням про мовлення як про багаторівневої діяльності, яка має складну струн туру і не може бути зведена тільки до сенсомоторному рівню.