Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_18_35_52.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
802.82 Кб
Скачать

34. Зміст психолого-педагогічного обстеження дитини дошкільного віку з дизартрією.

Дизартрія – порушення вимови, яке обумовлене недостатньою іневрацією мовленнєвого апарату. Є наслідком органічного ураження ЦНС, під час якого спостерігається розлад рухового механізму мовлення.

Обстеження має подвійну мету:

- відмежування наявні у дитини розлади від інших порушень мовлення недезартричного характеру;

- допомогти логопеду достеменно описати ту чи іншу форму дизартрії, з якою він має справи; допомогти виділити ланки патологічної картини, які зумовлюють низки вторинних порушень і системних порушень.

Логопедичне обстеження проводиться за 4-ма основними блоками.

1 – вивчення анамнезу і мовленнєвого розвитку в ранньому віці.

2 – обстеження психічного розвитку і інтелекту з метою з’ясування первинності чи вторинності мовленнєвих порушень.

3 – обстеження не мовленнєвих функцій дитини.

4 – обстеження мовленнєвих функцій дитини.

Перший блок передбачає виявлення неврологічних і психопатологічних синдромів у ранньому анамнезі пренатальної енцифалопатії – мінімальної мозкової дисфункції, затримки моторного розвитку, аутизму, а також хронічних сомантичних захворювань: серцево-судинної системи,, верхніх дихальних шляхів, алергії та інше.

Другий блок проводиться з метою первинності чи вторинності мовленнєвих порушень; психічні обстеження проводяться у вигляді навчального експерименту, що не вимагає активного мовлення дитини. У процесі виконання завдань наочного дієвого характеру оцінюється відношення дитини до запропонованої діяльності, способу творення, характеру помилок сприйнятливість до допомоги, особи інтелектуальної діяльності у вигляді підвищеної виснажуваності нерівної працездатності порушень пам’яті, уваги, цілеспрямованості. Пропонуються завдання на дослідження слухового і зорового сприйняття, уваги, пам’яті, просторового, конструктивного і динамічного праксису. Ці спостереження допомагають знайти шляхи індивідуального підходу до дітей, вибрати форм логопедичної допомоги, сформувати підгрупи для занять. Спостереження за розвитком психічних функцій дитини допомагає виділити основний дефект і вторинні порушення. Третій блок: дослідження сприймання. Слухова увага і сприймання дослідження праксису: просторовий, конструктивний, динамічний. Дослідження моторики (дрібної і загальної)

Основну увагу логопед приділяє виявленню стану рухової і мовленнєворухової сфери.

Вивчення стану рухової сфери : біг, ходіння, стрибки, кидання предмета, витягування ніг та рук. Виявлена неправильна структура свідчить про враженість шийно-тонічних рефлексів. Особливу увагу слід приділити таких локомоторно-статичних функцій, як пряме стояння, пересування, можливість вільного ходіння, стан рухливості кисті і пальців рук – їх порушення утруднюють навчальну діяльність.

Будова і рухливість артикуляційного апарату, а саме мімічні рухи, губи, зуби, язик. Для визначення його точності, обсягу, тонусу, темпу рухів, млявість тремору, прикус, тверде і м’яке піднебіння. Стан дихальної та голосової сторони мовлення: дихання, мовленнєвиї видих, голос, темп і ритм мовлення.

Четвертий блок: обстеження мовленнєвої функції. Стан звукової сторони мовлення. Вимова звуків на початку, в середині, в кінці. Відображена або самостійна. Відтворення свукоскладової структури слова. Фонематичне сприймання. Мовленнєвий аналіз і синтез. Стан лексики і граматичної будови мовлення. Імпресивне мовлення (знання іменників та дієслів. Розуміння і використання прийменників. Визначення роду прикметників та іменників. Чоловічий та жіночий рід дієслів. Однина та множина дієслів та іменників. Розуміння відмінкових закінчень іменників. Розуміння оповідання.) Експресивне мовлення. Конкретні іменники та узагальнюючі слова. Називання і показ частин предметів (частини тіла, множини…) З 3-ьох років – хто який голос подає, з 5-ти – хто як рухається. Антоніми (великий, довгий, широкий), знання назв геометричних фігур та утворення з ними прикметників. Прикметники – вміти підбирати закінчення речень, обсяг словника. Словозмінювання, словотворення, стан зв’язного мовлення дитини (за малюнком, серія малюнків, переказ.)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]