Історія виникнення і розвитку історії правової та політичної думки в Україні

Вивчення окремих аспектів історії української правової та політичної думки має давню традицію. Вже в перших письмових пам’ятках, що збереглися до нашого часу, зокрема в “Літописі Руському”, зустрічаємо не тільки хронологічний опис подій минулого, але й оцінку поглядів окремих правителів Київської держави. Подібний аналіз притаманний і в козацьким літописам. Але це тільки фрагментарні оцінки, які не дають цілісного бачення процесу розвитку української правової та політичної думки. Власне, у цей період немає диференціації історичного, хронологічного, художнього твору, і тому говорити про науковий підхід, навіть до загальної історії України, у цей період проблематично.

У ХІХ столітті починає розвиватися українознавство як наука. З’являється ряд загальних праць з історії України (Дмитра Бантиш-Каменського (1822), Олекси Мартоса (1842), завершенням яких стала фундаментальна “Історія України-Руси” Михайла Грушевського. В цих працях поряд із загальною історією зустрічаємо також аналіз ідеології, державно-політичних програм визначних українських державних діячів, аналіз окремих аспектів суспільно-політичної та правової ідеології українського народу, окремих його груп та верств. У цей же період видається значний корпус української народної творчості, дослідження з вірувань, звичаїв і традицій українського народу. Відповідно, з’являється значний матеріал для вивчення правової та політичної думки. Але умови бездержавності та й прямої заборони розвитку україністики в Російській імперії не дали можливості для таких досліджень.

Тільки на початку ХХ століття з’являються праці, присвячені власне історії української правової та політичної думки. Це, перш за все, праці М. Грушевського. У період відродження української державності пробуджується інтерес до даної проблематики і виходить у світ книга Юліана Схримовича "Розвиток української національно-політичної думки“ (Львів, 1922).

У післявоєнний період з’являється ряд вчених, які займаються проблемами історії української правової та політичної думки як в Радянській Україні, так і в діаспорі. З останніх необхідно, у першу чергу, назвати визначного вченого Івана Лисяка-Рудницького, у працях якого досліджено ряд проблем з новітньої історії української політичної думки.

У Радянській Україні фундаментальний внесок у розвиток цієї науки зробив професор В.Г. Сокуренко, якому належить ряд праць, в яких розглядаються правові погляди М. Драгоманова, С. Подолинського, О. Терлецького, Г. Сковороди, І. Вишенського, І. Франка, Т. Шевченка. Проблемами історії української правової думки займалися і продовжують займатися професор О.Ф. Скакун, професор О.Л. Копиленко, ряд інших вчених. Вперше в Україні курс “Історії української політико-правової думки” було запроваджено на юридичному факультеті Львівського університету професором М.В. Костицьким

10