Лекція 1. Предмет і методологія курсу історії політичної і правової думки в україні. 2 год

1. Предмет Історії політичної і правової думки в Україні та значення даного курсу.

2. Функції Історії політичної та правової думки в Україні.

3. Методологія Історії політичної та правової думки в Україні.

4. Критерії оцінки державно-правових вчень.

5. Місце Історії політичної та правової думки в Україні в системі юридичних та суспільних наук.

1. Предмет Історії політичної і правової думки в Україні та значення даного курсу.

Курс історії політичної і правової думки в Україні служить формуванню державницького світогляду юриста, свідомого патріотизму, сприяє закріпленню спеціальних юридичних знань, формує вміння самостійно аналізувати весь спектр державно-правових проблем сучасності, правильно розуміти проблеми і тенденції сучасного державо- та правотворчого процесу в Україні.

Правильне розуміння питань держави, права, політичної організації суспільства має особливо велике значення на сучасному етапі будівництва в Україні правової демократичної держави, становлення та розвитку громадянського суспільства, створення розвинутої та ефективної національної системи законодавства.

Історія правової та політичної думки як самостійна галузь науки вивчає процес зародження і розвитку правових та політичних ідей, концепцій, теорій, поглядів українського народу протягом всього процесу його історичного розвитку. Як підкреслюється в Акті проголошення незалежності України, утворення сучасної Української держави є продовженням тисячолітньої традиції державотворення в Україні. Власне ця тисячолітня державницька традиція українського народу, у першу чергу, є предметом історії української правової і політичної думки. Поряд з тим, предметом вивчення цієї науки є весь процес розвитку правового і політичного світогляду українського народу, окремих його груп та представників, починаючи від перших світоглядно-суспільних ідей, що знайшли своє закріплення в міфах давніх українців, до появи і розвитку сучасної української юридичної та політичної науки

Українська правова думка – це сукупність вчень, концепцій, поглядів, ідей, спрямованих на вирішення державно-правових проблем українського народу.

Українська політична думка – це політичні, соціальні, ідеологічні та світоглядні ідеї і погляди, що виникли та розвивалися на українських землях та/або були адресовані українському народові, окремим його соціальним групам чи верствам.

Предметом цієї наукової і навчальної дисципліни є історія виникнення і розвитку теоретичних знань про право, державу, політику, законодавство, історія політичних і правових теорій. Тобто — історія розвитку національного право- і державознавства.

Предметом Історії політичної та правової думки в Україні є сукупність теоретично обґрунтованих та логічно завершених поглядів, вчень, концепцій на природу, розвиток та соціальне призначення права і держави.

Вивчення Історії актуально вже тому, що вони тією чи іншою мірою пов'язані із сучасними проблемами правознавства, державотворення. Мислителями минулого вже давно знайдені концептуальні, а часто й альтернативні рішення багатьох проблем права, суспільства, політики, і їх теоретичні положення та висновки мають неминуще значення.

Її значення полягає й у тім, що вона досліджує і відображає процес вироблення теоретичних знань, понятійного апарату, юридичного інструментарію, яким сьогодні оперує право- і державознавство. Історія думки дає можливість зрозуміти важливість і значення права і держави в духовній історії людства, усвідомити постійну роботу людської думки, її постійний пошук оптимальних, ідеальних форм державно-правової організації життя народів. Протягом усієї людської цивілізації це прагнення залишається постійним і визначальним: ідеї про право, як мірило справедливості, про верховенство закону, про державу як оптимальну форму узгодження інтересів усіх членів суспільства.

І останнє. В сучасній Україні утверджується ідеологічний плюралізм, долається одномірність мислення і підходів до вирішення нагальних проблем нашого суспільства. Звідсіль зростає і значення історії думки як школи альтернативного мислення, теоретичного вирішення політико-правових проблем. Курс дає студенту можливість набути глибоких юридичних знань, формувати власний юридичний світогляд, що ґрунтується на знанні різних підходів і концепцій у вивченні права і держави. Висока правова культура неможлива без засвоєння важливих складових частин всесвітньої духовної культури людства, багатства ідей правової і політичної класики. Давні народи називали історію наставницею життя, шанобливо відносячись до накопиченого інтелектуального і практичного досвіду, визнаючи їх теоретичне і виховне значення. 1 сьогодні політичні і правові ідеї минулого живлять сучасну політико-правову думку, правлять одним із критеріїв істинності наукових висновків. Отже, без їх знання не може бути висококваліфікованого правознавця.

Історія думки відображає тисячолітні духовні пошуки, теоретичні альтернативи рішень проблем суспільного устрою, форм державності, принципів і змісту політики, законодавства, ролі права як найважливішої соціальної системи регулювання суспільних відносин; знайомить з багатющим досвідом, станом, напрямками і тенденціями у світовому право- і державознавстві. Вона дозволяє зрозуміти, як у боротьбі і зіткненнях різних концепцій і доктрин народжувалися і накопичувалися знання про природу права і держави, розширювалися і поглиблювалися уявлення про права і свободи людини, форми і принципи взаємин особистості і влади, закон і законність і т.д. Без її вивчення неможливо глибоке засвоєння теорії держави і права, методології та теорії інших юридичних наук. У цьому величезне пізнавальне і виховне значення курсу.

Найважливіші закономірності, відповідно до яких здійснюється розвиток державно-правової думки, такі:

• Будь-яке вчення формується в умовах і під впливом політико-правової дійсності певної історичної доби, що проявляється в абстрактно-узагальнених теоретичних побудовах;

• Формування вчень про державу і право відображається в розгалуженій системі ідеологічних впливів, а спосіб обґрунтування політико-правових доктрин пов’язаний з переважним типом світогляду та власне світоглядом мислителя;

• В історії державно-правових вчень прослідковується спадковість і зв’язок між вченнями попередніх та наступних історичних епох.