68. Перехід до державного регулювання економіки у сша в першій половині 20ст. Еволюція політичного режиму у сша після Другої світової війни.

Після завершення Другої світової війни США виявилися наймогутнішою державою світу, економічним і військово-політичним лідером. За роки війни виробничі потужності зросли в 2 рази, а експорт у 5 разів, кількість робітників у промисловості — на 10 млн осіб. З 1944 р. американський долар замінив англійський фунт у ролі міжнародної валюти. США виготовляли половину сві­тової промислової продукції, зосередили в себе 73% світового золотого запасу. Збройні сили США були найчисельнішими (понад 12 млн осіб), у країні сформувався потужний військово-промис­ловий комплекс. Ряд провідних конкурентів США зазнали поразки у війні (Німеччина, Японія) і не могли змагатися з американцями за світові ринки збуту і сировини. Великобританія і Франція потрапили у фінансово-економічну залежність від США.

Спираючись на свої економічні переваги і використовуючи військову могутність, посилену монопольним володінням ядерною зброєю, США здійснюють активний вплив на міжнародні справи, домагаючись вирішення тих чи інших міжнародних проблем у власних інтересах. У післявоєнний час продовжується мілітари­зація американської економіки, формується могутній військово-промисловий комплекс (20-30 тис. компаній, 66 млн робітників). Атомна промисловість, що мала винятково важливе значення для США, в 1946 р. була передана під контроль держави. У виробленні стратегічного курсу США на міжнародній арені зростає роль ство­реної у 1947 р. Ради національної безпеки — вищого дорадчого органу при президентові. Важливу функцію у забезпеченні амери­канських інтересів виконує Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).

Внутрішня політика США формувалася під впливом проти­стояння СРСР — США на міжнародній арені. 1947 р. президент Гаррі Трумен віддав наказ про перевірку державних службовців на лояльність. Одночасно американська адміністрація розгорнула наступ на інтереси профспілок. 23 червня 1947 р. був прийнятий закон Тафта-Хартлі про трудові відносини у промисловості, за яким право вести переговори й укладати договори надавалося тільки профспілкам, визнаним владою. Профспілки повинні були давати інформацію про свою чисельність, доходи, попереджати за 60 днів про намічений страйк. Право припинити страйк належало до компетенції суду.

У 1950 р. сенатор Дж. Маккарті виступив із сенсаційною зая­вою, що у держдепартаменті США здійснюють підривну діяль­ність 205 комуністів. У країні активізувалися переслідування Комуністичної партії та комуністичних організацій.

Розвиток економіки США у повоєнний час відбувався в умовах кількох економічних криз (1948-1949, 1953-1954, 1957-1958 pp. і т. д.). Долалися кризові явища шляхом технічного переосна­щення американської економіки. У 50-х pp. зростає питома вага науково-містких галузей: радіоелектроніки, приладобудування, космонавтики тощо.

Воєнні замовлення під час Другої світової війни, які з червня 1940 по вересень 1944 р. сягнули 175 млрд дол., були могутнім стимулом зростання американської економіки. Це єдина країна світу, чия економіка вийшла із війни значно міцнішою (національний дохід країни зріс у 2 рази). Цьому сприяло також державне інвестування галузей промисловості. Так, із 25,8 млрд дол., вкладених за роки війни в перебудову промисловості США, 17,2 млрд дол. припадало на державні інвестиції. Після війни частка США становила 60 % промислової продукції, 2/3 золотого запасу і 1/3 експорту капіталістичного світу. Наявність такого потенціалу дала можливість США на середину 1947 р. швидко й успішно переорієнтувати свою економіку на випуск мирної продукції.

В основу швидкої перебудови лягла американська модель економічного розвитку суспільства, в якій значне місце зайняло державне регулювання суспільного виробництва. У післявоєнні роки роль держави в економічному житті США зросла ще більше. Проте регулювання економіки, справляючи значний вплив на деякі види економічної активності або навіть контролюючи їх, не змінювало основного устрою економіки. З одного боку, держава все більше втручалась у процес економічного розвитку, брала на себе відповідальність за розв'язання багатьох економічних проблем, пов'язаних з виробництвом, розподілом продукції, а з іншого — не лише збереглися, а й набули подальшого розвитку ринкові відносини. Посилення регулювальних функцій держави виявилося в збільшенні урядових закупок, наданні субсидій приватним фірмам, у проведенні сприятливої податкової політики. Відбувався подальший розвиток державного підприємництва. Держава ставала великим власником і в усе більших масштабах здійснювала виробництво товарів та послуг.

Одним із перших кроків американського уряду в галузі державного регулювання в післявоєнний період стало видання в 1946 р. "Акта про зайнятість". Він передбачав досягти в країні шляхом економічного регулювання максимальної зайнятості не тільки людей, а й виробничих ресурсів. У документі підкреслювалося, що федеральний уряд бере на себе відповідальність за "застосування всіх практично можливих засобів з координації і використання всіх його планів" з тим, щоб забезпечити "максимум зайнятості і продукції". Акт передбачав заходи з організації громадських робіт і стимулювання бюджетної політики, націленої на досягнення зайнятості[11].

США перетворились у світовий центр обробки фінансової інформації і генератор інноваційних технологій у цій сфері. Важливою статтею доходу американських компаній стали фінансові, консультативні й аудиторські послуги.

Перехід до "рейганоміки". У 70-х роках відбулися структурні зміни в економіці США. Було проведено масову "чистку" неконкурентоспроможних галузей економіки, сотні підприємств ліквідовано. Наприклад, лише в текстильній промисловості закрилося більш як 200 підприємств. Водночас з'явилися нові наукомісткі галузі, які ще й сьогодні визначають обличчя сучасного світу. Поширення сучасних інноваційних технологій становить вагому частину доходу США. Америка постійно має позитивне сальдо платіжного балансу 7—8 млрд дол. у балансі передачі технологій.

Значних змін у нових умовах постіндустріальної епохи зазнали і взаємовідносини між органами влади різних рівнів, насамперед розподіл повноважень між місцевими і федеральними органами влади. У 70-х роках активно втілювалась у життя концепція нового федералізму, яка передбачала перенесення центру ваги в прийнятті громадських рішень на місцеві органи влади та активний розвиток самоуправління на місцях.

Було модифіковано систему регулювання економіки центральними органами. Кейнсіанські рецепти боротьби з безробіттям та інфляцією фіскальної політики в нових умовах перестали ефективно працювати. Почали зростати дефіцит і державний борг. Крім того, в умовах відкритого інформаційного суспільства з вільним рухом товарів і капіталів у світовій економіці заходи державного впливу та значний податковий тягар на національних виробників зумовили збільшення вивозу капіталів із країни.