14. Етапи становлення соціального партнерства

Соціальне партнерство-це система взаємозязків між найманим працівником,колективами профспілки з одного боку,роботодавцями та їх об’єднаннями з 2 та державою та її обєднаннями з 3 .соціальне партнерство є результатом і чиником громадянського суспільства.їхніми представниками та спільно створеними органами з регул. Соц.. тр. Відносин,які полягають у взаємних консультаціях,переговорах і примирних процедурах на взаємоузг. принципах з метою дотримання прав,інтересів працівників,роботодавців і держави

Становлення системи соціального партнерства пройшло довгий і складний шлях. Коли робітники у капіталістичних країнах ще тільки почали об’єднуватись у професійні організації, вже тоді були започатковані перші спроби соціального партнерства у вигляді переговорів та консультацій між представниками найманих працівників і власників засобів виробництва. Перші колективні договори увійшли у практику наприкінці ХІХ ст. у Франції, Великобританії, Німеччині, тобто у найбільш розвинутих країнах Західної Європи.

Як механізм регулювання соціально-трудових відносин, система соціального партнерства почала розвиватися після Другої світової війни, остаточно утвердившись лише в 60-70-і роки ХХ століття. На сьогоднішній день найбільш розвинута система соціального партнерства існує в Німеччині, Австрії, Швеції. Меншою мірою вона розвинута в США і Японії. Системи соціального партнерства немає в слаборозвинених країнах. В практику регулювання соціально-трудових відносин в Україні термін “соціальне партнерство” увійшов з кінця 1991 року.

15. Сутність соціального партнерства

Соціальне партнерство-це система взаємозязків між найманим працівником,колективами профспілки з одного боку,роботодавцями та їх об’єднаннями з 2 та державою та її обєднаннями з 3 .соціальне партнерство є результатом і чиником громадянського суспільства.їхніми представниками та спільно створеними органами з регул. Соц.. тр. Відносин,які полягають у взаємних консультаціях,переговорах і примирних процедурах на взаємоузг. принципах з метою дотримання прав,інтересів працівників,роботодавців і держави

СП одночасно є і результатом і активним чинником формування громадянського суспільства. СП уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соц. Протиріч і орієнтацією на еволюційний шлях розвитку суспільства. СП заперечує диктатуру будь-якої особи, групи, класу і утверджує суспільний договір між членами суспільства. Призначення СП:

1. створення і діяльність певних органів

2. впровадження в життя гуманістичних ідей і принципів регулювання ств

3. сусп. Призначення сп це розробка, прийняття і реалізація конкретних взаємовигідних рішень

4. практичне втілення узгодженої соц. Орієнтованої політики

5. підвищення якості життя громадян

СП здійснюється на міжнародному, національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях.

Сп включає такі елементи::

1. сукупність постійних і тимчасових 2,3 багатосторонніх органів, що формують предст найм працівників та роботодавців, а також виконавчої влади

2. сукупність різних спільних документів

3. відповідна культура , традиції, форми взаємодії,

Осн форми сп:

• спільні консультації представницьких сторін на всіх рівнях

• колективні переговори

• укладення договорів та угод

• спільне розв’язання колективних трудових спорів, конфліктів

• контроль за виконанням спільних домовленостей

• участь представницьких сторін у роботі органів сп

• участь найм працівників у доходах підприємства