45.Форми і системи оплати праці
система оплати праці розподіляється на такі форми: погодинна та підрядна, а вони в свою чергу мають різновидності, тарифна і контрактна.
Відрядна оплата праці — це виплата вартості й ціни товару робочої сила залежно від розмірів виробутку за одиницю часу. Вона використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення затрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Різновиди відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-проста, непряма відрядна та акордна форми.
При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку. Непряма відрядна система праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках. При відрядно-преміальній — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи. Акордна оплата праці — одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт.
Погодинна заробітна плата — форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.
Відомі дві форми погодинна оплати праці — проста погодинна та погодинно-преміальна. При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника.
При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання.
Існують такі форми оплати праці – погодинна, контрактна, тарифна і відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (зарплата за одиницю часу); при відрядній - від кількості виробленої продукції і розцінок (зарплата за одиницю продукції( на неї.
46. Методика планування праці
Планування трудових показників здійснюється з метою:
забезпечення зростання продуктивності праці і перевищення темпів її росту над темпами росту середньої заробітної плати;
досягнення економії праці і фонду заробітної плати;
дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості і якості їхньої праці при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати;
посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу в цілому в поліпшенні техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;
забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також підвищення кваліфікації працівників підприємства;
встановлення оптимального співвідношення (пропорцій) у чисельності персоналу по функціях виробництва, обслуговування і керування.
Основою для розробки плану по праці є:
виробнича програма;
план підвищення ефективності виробництва;
норми і нормативи витрат праці і зарплати.
План з праці складається з двох розділів: промислово-виробнича діяльність і непромислова група.
Перший розділ містить наступні планові показники:
зростання продуктивності праці (планується в грошових одиницях і у відсотках до попереднього періоду);
чисельність ВПП;
норматив витрат зарплати на одиницю продукції по показнику, застосовуваному для планування продуктивності праці;
фонд заробітної плати;
фонд матеріального заохочення;
середня заробітна плата з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення;
фонд зарплати необлікового (позаштатного) складу.
Чисельність, фонд і середня заробітна плата плануються по категоріях працівників.
В розділі „невиробнича група” плануються три показники: чисельність працівників, фонд заробітної плати і середня зарплата.
До плану з праці розробляються додатки:
розрахунки планового балансу робочого часу одного робітника;
продуктивність праці по факторах;
чисельність і фонд зарплати допоміжних робітників;
трудомісткість продукції, що випускається;
план підготовки і підвищення кваліфікації кадрів підприємства;
розбивка показників непромислової групи по господарствах: ЖКО, дитячі сади й установи, капремонт будинків і споруджень господарським способом і ін.
Розробка планів здійснюватися в такій послідовності:
аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
визначення головних задач і розробка основних показників плану;
ув'язування і збалансування всіх розділів і елементів плану.
47. Продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Темп зростання продуктивності праці на планований рік визначається відношенням планового рівня продуктивності праці до базисного (або очікуваному) у відсотках.
Розрахунок можливого зростання продуктивності праці здійснюється на основі економічної оцінки впливу окремих чинників на рівень виробництва продукції. Як міра впливу цих чинників на зростання продуктивності праці приймається відносна економія робочої сили від впровадження тих чи інших організаційно-технічних заходів:
де Еч – економія чисельності робітників, осіб; ТМзн – зниження трудомісткості виробничої програми, л/год.; Ф – фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника, год.; Кнв – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку. Приріст продуктивності праці за рахунок конкретного резерву чи чинника визначається:
де ∆Пп – приріст продуктивності праці внаслідок відносної економії робочої сили за рахунок того чи іншого резерву, %; Чр – розрахункова чисельність робітників (визначається на плановий обсяг робіт з урахуванням базового виробітку), осіб. Зростання обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці на підприємстві розраховується за формулою:
де ∆Qпп – приріст виробництва за рахунок зростання продуктивностіпраці; ∆Ч – приріст чисельності робітників; ∆ВП – приріст обсягу виробництва [2]. При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи: метод прямого рахунку і метод планування за чинниками. За допомогою методу прямого розрахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів. При цьому спочатку визначається планова чисельність персоналу за окремими категоріями з урахуванням її можливого скорочення в результаті впровадження запланованих заходів. Потім на підставі розрахованої планової чисельності персоналу і планового випуску продукції обчислюються рівень продуктивності праці і темпи її зростання порівнянно з базовим періодом. В умовах ринку поширеним є другий метод планування продуктивності праці, оскільки він дозволяє виділити вплив зовнішніх чинників, не залежних від організації. Застосування методу планування за чинниками припускає, перш за все, чітку класифікацію чинників, єдину для всіх рівнів управління. Усі чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці поділяють на такі: - структурні зрушення у виробництві (тобто зміна частки окремих видів продукції у загальному обсязі); - підвищення технічного рівня виробництва; - удосконалення організації виробництва; - зміна обсягу виробництва продукції; - галузеві чинники. Кількісний вплив окремих чинників на підвищення ПП визначається через відносну економію чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого чинника або їх сукупності. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволяє підприємству успішно працювати в ринкових умовах. Виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві дає змогу аналіз різних сторін його діяльності.
48 Планування чисельності і складу кадрів – важлива задача внутріфірмового планування, яка передбачає встановлення середньоспискового та явочного складу працюючих по всіх групах і категоріях.
Явочний склад виражається в фізичних особах на визначену календарну дату, а середньосписковий характеризує трудові ресурси в середньорічних робітниках.
Всі планово-економічні розрахунки по чисельності і складу кадрів здійснюються за середньорічними показниками.
Баланси є планові і звітні (фактичні), їх призначення – виявлення резервів зростання продуктивності праці і вивільнення робітників за рахунок раціонального використання робочого часу.
На практиці застосовуються різні методи планування чисельності працюючих: укрупнений метод, планування по категоріях працюючих на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування й ін.
Укрупнені методи передбачають планування чисельності працюючих на основі використання показників обсягу продукції і продуктивності праці.
Також чисельність визначають на основі трудомісткості виробничої програми; по нормах виробітку за одиницю часу, по нормах обслуговування і нормативам чисельності й ін.
Планування чисельності робітників за явочним часом – розрахунок числа робочих місць в зміну, в добу і на підзміну робітників відсутніх за поважною причиною.
Планування чисельності робітників за кількістю робочих місць та у відповідності з нормами обслуговування: визначається загальна кількість об'єктів обслуговування з урахуванням змінності;
Розрахунок по кількості робочих місць застосовується при плануванні чисельності тих робітників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяг робіт, ні норми обслуговування (крановики, стропальники, комірники, комплектувальники і т.п.).
Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їх загальній чисельності. Визначається питома вага кожної категорії працівників у загальній середньосписковій чисельності персоналу підприємства. Структура кадрів визначається і аналізується по кожному підрозділу. Необхідною складовою такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного середньоспискового робітника. (За іншими категоріями баланс, як правило, не складається).
49 Відповідно до законів України „Про державне підприємство” і „Про оплату праці” встановлено використання нормативного методу планування заробітної плати.
Фонд заробітної плати структурного підрозділу і підприємства в цілому підрозділяється на:
Годинний фонд зарплати , Денний фонд заробітної плати , Місячний (річний) фонд.
Планування фонду заробітної плати по категоріях працюючих на основі використання диференційованих та укрупнених методів розрахунку.
Диференційований метод розрахунку являє собою розрахунок фонду зарплати по елементах його структури по кожній категорії працюючих при внутрішньозаводському плануванні. Він точний і дає достовірні результати про необхідний фонд зарплати. Він починається з визначення прямої (основний) заробітної плати, потім визначають фонд годинний, денний і місячний (річний) зарплати.
Вихідними даними для розрахунку фонду зарплати робітників є: обсяг виробничої програми, відрядні розцінки, планова чисельність робітників по спеціальностях і кваліфікації; фонд робочого часу в плановому періоді, що діють тарифні ставки оплати праці і місячні оклади, застосовувані системи оплати праці.
Місячний (річний) фонд заробітної плати робітників складається з денного фонду, фонду оплати чергових і додаткових відпусток і інших доплат у плановому періоді.
Планування фонду заробітної плати керівників, фахівців і службовців здійснюється на основі даних про чисельність і посадові оклади згідно зі штатним розписом з урахуванням невиходів через хворобу, а також установлених надбавок і доплат.
Фонд заробітної плати непромислової групи розраховується виходячи з затверджених штатних розкладів, посадових окладів, тарифних ставок такими ж методами, як і фонд зарплати аналогічних груп промислового персоналу.
Середня заробітна плата розраховується на основі планової чисельності визначених категорій працюючих і планових фондів їхньої заробітної плати (оплати праці).
При планування праці приоритетними визначаються не чисельність персоналу, не фонд заробітної плати і не середня заробітна плата і т. ін., а величина витрат на персонал у співвідношенні з одиницею виробу.
Підприємствам надане право самостійно вибирати метод визначення фонду заробітної плати працівників і його розподіл по структурних підрозділах.