11. Регулювання соціально-трудових відносин

Методи регулювання ств поділ на 2 групи:

1. методи формальної регламентації, результатом яких є певні норми, процедури, зобов’яз у складі законод актів, угод, договорів

2. методи неформальної регламентації, результатом яких є усні домовленості, зобов’язання, неформальні контакти

за характером керівного впливу на ств методи їх регулювання поділ на 3 групи:

1. методи прямого директивного впливу( передбачає безпосередньо ініціативне вжиття певних інституціональних заходів у використанні ресурсів та потенціалу нормативно-правової бази)

2. непрямі методи (створює певні рамкові умови за яких інститути потенційно будуть зацікавлені в розв’язанні проблем соц.-труд сфери: використанняя дотацій, податкові пільги, держ закупівлі.)

3. методи самоуправління ( суб’єкти відносин самі опрацьовують та реалізують рішення керуючись мотиваційними постановами та моральними нормами)

Залежно від виду регулятивних інструментів, методи поділяються на:

• адміністративні

• економічні

• інституціональні

• соц.-психологічні

• партисипативні

• погоджувально-арбітражні

• посередницькі

12. Соціальний захист як елемент соціально-трудових відносин

Соціальний захист – система законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка надає працездатним громадянам рівні умови для покращення свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціально вразливим верствам населення – перевагу в користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

У 1993 р. Верховна Рада України затвердила Концепцію соціального захисту населення, де зазначено, що джерелом підвищення добробуту населення має стати ефективна праця, трудова активність населення та підприємницька ініціатива.

Соц захист потрыбен по-перше для реалізації конституційного права на працю. Сьогодні це досить важко, а інколи і неможливо. Так як рівень захисту і безробітних, і зайнятих досить низький.

Розмір допомоги по безробіттю значно нижчий від прожиткового мінімуму.

Потребує вдосконалення нормативно-правова база щодо зайнятості населення, адже ефективність працевлаштування на сьогодні є ще невисокою, крім того, за межами соціального захисту залишається значна частина працюючих у режимі неповного робочого дня, тижня (вимушено незайнятих).

Неефективною залишається підтримка власного бізнесу або самозайнятості.

Не є соціально справедливою підтримка тих, хто втратив своє здоров’я на виробництві (мова йде про розміри разової компенсації при стійкій втраті працездатності працівника і наступних так званих регресивних виплатах, прив’язка яких здійснюється до середньої зарплати працівника).

Дозвільно заборонно-обмежувальним залишається право працівників на страйк як крайню форму протесту при порушенні соціально-трудових прав працюючих.

Потребує вдосконалення захист інтересів споживачів від ринку товаровиробників тощо.

Важливим елементом захисту економічно активного населення є система соціального захисту від безробіття та соціальна підтримка безробітних. Розв’язання проблем соціального захисту населення від безробіття здійснюється на основі законів України і постанов Кабміну України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і «Про зайнятість населення».

Соціальний захист населення від безробіття в даний момент здійснюється на основі Законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Соціальний захист і соціальна безпека

Результатом цих заходів є стан захищеності (або безпека) людини, особи. Зазвичай розглядають соціальну безпеку не лише окремої особи, а й суспільства загалом. Вона є складовою національної безпеки, що визначає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, а також від загрози соціальним інтересам.