4. Методи дослідження

Загальною меодологічною основою ЕА наукового дослідження сусп.праці і труд відносин є діалектичний метод.

Він включає 1. необхідність розглядати всі економічні і соціальні аспекти праці у взаємозв’язку і взаємообумовленості.

2. Врахування законів перетворення простих кількісних змін у комплексні якісні.

3. Розгляд боротьби між старими та новими відносинами у сфері праці.

ІІ при вивченні сутності і трансформації соц..-труд відносин та процесів необхідно враховувати історичний аспект і враховувати міжнародний досвід.

ІІІ Історично-логічний метод викор. При дослідженні соц.-трудового напрямку економічної думки, еволюцію праці, як чинника виробництва, характеристик відтворення населення при вивченні концепції: людського капіталу та людс. розвитку, міжнародного досвіду регулювання зайнятості та розвитку соц..партнерства.

ІУ Класифікаційно – аналітичний – використовується при дослідженні компонентів трудового потенціалу, основних видів інвестицій в людський капітал, при розгляді зайнятості, умов праці і форм, і систем оплати праці.

У. економ- математична вик для виявлення взаємозв’язків між інвестиціями в людський капітал , та екон. результати людської діяльності. І використовується при розробці методики безтарифної моделі опати праці.

УІ. Графічно – аналітичний – для дослідження процесів і явищ

5. Населення і трудові ресурси, сутність зміст

Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу.

Людськы ресурси- це сецифічний і найважливіший з усіх видів ек. ресурсів. Це працівники, які мають проф. навички та знання і можуть вик. Їх в трудовому процесі.

   Населення – це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі виробництва і відтворення життя людей, які проживають на визначеній території.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.    Працездатний вік – поняття узагальнене, що визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається: для жінок — від 16 до 54 років, чоловіків — від 16 до 59 років включно.

Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на: - осіб, молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно); - осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно); - осіб, старших працездатного віку, після досягнення якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 55, чоловіки — з 60 років).    Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і пенсіонери,які працюють за віком.    До трудових ресурсів належать: - населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці); - працюючі особи пенсійного віку; - працюючі особи віком до 16 років

- Особи працездатного віку зайняті в домаш. І особистому підсобному господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій службі

Кількісні зміни чисельності труд.рес.характерезується показниками:

1. абсолютний приріст

2. темп росту