- •1.Еволюція поглядів на категорію “праця”
- •4. Методи дослідження
- •5. Населення і трудові ресурси, сутність зміст
- •6. Формування структури трудових ресурсів
- •7. Трудовий потенціал
- •8. Тенденції і основні напрямки розвитку трудового потенціалу в україні
- •9. Характеристика системи соціально трудових відносин
- •10. Типи та принципи соціально-трудових відносин
- •11. Регулювання соціально-трудових відносин
- •12. Соціальний захист як елемент соціально-трудових відносин
- •13. Тенденції та основні напрямки розвитку соціально-трудових відносин
- •14. Етапи становлення соціального партнерства
- •15. Сутність соціального партнерства
- •16. Суб'єкти соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні.
- •18.Міжнародний досвід соціального партнерства
- •19. Поняття ринку праці, його елементи
- •20. Індивідуальна робоча сила. Сукупний та індивідуальний попит на робочу силу.
- •21. Конюнктура ринку. Зовеышні і внутрішні види ринку
- •22. Сегментація та гнучкість ринку праці
- •23. Роль державної служби зайнятості у регулюванні ринку праці. Основні конвенції моп
- •24. Соціально економічна суть і види зайнятості
- •25. Основні принципи та рівень зайнятості
- •26. Фактори і функції мобільності робочої сили.
- •27. Сутність міграції. Аналіз міграції робочої сили.
- •28. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •29. Організація робочих місць.
- •30. Трудовий процес і його раціоналізація.
- •31. Умови праці й фактори їх формування
- •32. Суть і значення нормування праці.
- •33. Методи нормування трудових процесів.
- •34. Сутність продуктивності та ефективності праці
- •35. Показники вимірювання продуктивності праці, вимоги до них.
- •41.Поняття і показники рівня життя
- •43.Поняття прожиткового мінімуму
- •45.Форми і системи оплати праці
- •50. Основні показники діяльності підприємства в сфері праці та особливості їх аналізу.
- •51. Звітність та аудит у сфері праці.
- •52. Наукова організація праці в контрольно-аудиторському процесі.
- •53. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.
- •54. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.
- •55. Методи добору інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.
- •56. Створення Міжнародної організації праці (моп).
- •57. Структура моп.
- •58. Методи роботи моп.
- •59. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин.
- •60. Зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин у сфері зайнятості.
32. Суть і значення нормування праці.
Нормування праці – визначення трудових витрат, певної кількості і якості необхідної для виробництва або будь-якого перетворення продукту або послуги.
У ринковій економіці нормування праці розуміється, як визначення обсягу робіт певної якості, які працівник має виконати за ціну своєї робочої сили відповідно до його класифікації.
Головне завдання нормування праці – встановлення необхідних витрат живої праці (витрати робочого часу), уречевленої праці (обладнання, технічний процес, предмет праці) за умов виконання роботи (організація робочого місця, розділення і кооперація умови праці). Нормування праці здійснюється: 1) для підвищення продуктивності праці; 2) для визначення потрібної чисельності професійного та кваліфікаційного складу працюючих; 3) для організації оперативного планування; 4) для організації оплати праці; 5) для удосконалення організації праці.
Зміст нормування праці на підприємстві: 1. вивчення організації виробничих процесів організації праці та витрат робочого часу з метою впровадження раціональної організації праці; 2. визначення необхідних витрат робочого часу на виконання заданої роботи чи кількості продукції, що мала бути виготовлена в одиницю часу; 3. створення умов щодо організації зарплати у відповідності з принципами розподілу зарплати за кількістю і якістю; 4. вивчення передових методів праці та створення умов для їх поширення. Під час нормування праці варто дотримуватись таких рекомендацій: 1) норми праці повинні встановлюватись на основі наукових даних і враховувати прогрес техніки; 2) ефективність праці (максимізація результату при мінімізації затрат) ефективність праці неповинна досягатися за рахунок перевищення норм інтенсивності праці та при погіршенні її умов; 3) до розробки норм праці необхідно залучати працівників з метою використання їх досвіду та творчої ініціативи.
Види норм праці: 1. норма часу
2. норма виробітку
3. норма обслуговування
4. норма чисельності. 5. норма керованості Нк- оптимальна кількість працівників чи структурних підрозділів що доцільно підпорядкувати одному певному керівникові; 6. нормоване завдання Нз - розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник за певний робочий період. В основі нормування лежить аналіз структури робочого часу.
33. Методи нормування трудових процесів.
Основні методи вивчення витрат робочого часу: 1. хронометрія – застосовується для аналізу прийомів працівників і визначення витра часу на виконання тих елементів операцій що повторюються; 2) фотографія робочого часу – проводиться для встановлення структури витрат часу; 3) фотохронометраж – застосовується для аналізу структури витрат робочого часу і для одночасного визначення витрат часу на окремі операції.
Методи нормування праці: 1) аналітичний – вивчення і аналіз методів і прийомів нормованої роботи, організації і умов праці на робочому місці, рівня механізації і ефективного використання обладнання з метою виявлення резервів скорочення витрат праці і підвищення її продуктивності. Розрізняють аналітично-дослідницький метод – витрати часу на операцію визначаються на основі їх вимірювання шляхом спостереження безпосередньо на робочих місцях та аналітично-розрахунковий метод – витрати часу розраховують за нормативами режимів роботи обладнання і часу, а також за формулами залежності часу від факторів тривалості; 2) досвідно-статистичний (оціночний) – норми визначаються на основі досвіду нормування аналогічних деталей і даних про фактичні витрати на їх виготовлення; 3) математично-статистичний – не пряме вимірювання витрат праці на основі математично статистичного дослідження аналізу і визначення непрямих багатофакторних залежностей.
Мета управління нормуванням праці – підвищення продуктивності праці; закріплення ролі норм як міри праці; досягнення економічно обґрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і підвищення зарплати. Міжгалузеві та галузеві норми праці мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер. Згідно з Кодексом Законів «Про працю» запровадження, зміна і перегляд норм праці проводиться власником за погодженням з профспілками. Власник повинен роз’яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови за яких застосовуються нові норми. Про запровадження нових норм власник повинен повідомити працівників не пізніше за 1 місяць до запровадження.
