
- •1.Еволюція поглядів на категорію “праця”
- •4. Методи дослідження
- •5. Населення і трудові ресурси, сутність зміст
- •6. Формування структури трудових ресурсів
- •7. Трудовий потенціал
- •8. Тенденції і основні напрямки розвитку трудового потенціалу в україні
- •9. Характеристика системи соціально трудових відносин
- •10. Типи та принципи соціально-трудових відносин
- •11. Регулювання соціально-трудових відносин
- •12. Соціальний захист як елемент соціально-трудових відносин
- •13. Тенденції та основні напрямки розвитку соціально-трудових відносин
- •14. Етапи становлення соціального партнерства
- •15. Сутність соціального партнерства
- •16. Суб'єкти соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні.
- •18.Міжнародний досвід соціального партнерства
- •19. Поняття ринку праці, його елементи
- •20. Індивідуальна робоча сила. Сукупний та індивідуальний попит на робочу силу.
- •21. Конюнктура ринку. Зовеышні і внутрішні види ринку
- •22. Сегментація та гнучкість ринку праці
- •23. Роль державної служби зайнятості у регулюванні ринку праці. Основні конвенції моп
- •24. Соціально економічна суть і види зайнятості
- •25. Основні принципи та рівень зайнятості
- •26. Фактори і функції мобільності робочої сили.
- •27. Сутність міграції. Аналіз міграції робочої сили.
- •28. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •29. Організація робочих місць.
- •30. Трудовий процес і його раціоналізація.
- •31. Умови праці й фактори їх формування
- •32. Суть і значення нормування праці.
- •33. Методи нормування трудових процесів.
- •34. Сутність продуктивності та ефективності праці
- •35. Показники вимірювання продуктивності праці, вимоги до них.
- •41.Поняття і показники рівня життя
- •43.Поняття прожиткового мінімуму
- •45.Форми і системи оплати праці
- •50. Основні показники діяльності підприємства в сфері праці та особливості їх аналізу.
- •51. Звітність та аудит у сфері праці.
- •52. Наукова організація праці в контрольно-аудиторському процесі.
- •53. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.
- •54. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.
- •55. Методи добору інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.
- •56. Створення Міжнародної організації праці (моп).
- •57. Структура моп.
- •58. Методи роботи моп.
- •59. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин.
- •60. Зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин у сфері зайнятості.
30. Трудовий процес і його раціоналізація.
В основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудовий процес - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.
Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та ін.
За характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально-енергетичні та інформаційні трудові процеси.
За функціями трудові процеси класифікуються на а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси і допоміжні.
За мірою механізації праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані.
Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій - це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. В структурі операції для цілей аналізу і нормування праці прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.
Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці. Важливо зазначити, що раціоналізація прийомів і методів праці стосується не лише ручних або машинно-ручних трудових процесів. В наш час становлення ринкових відносин і посилення конкуренції досягнутий досвід високопродуктивної праці найчастіше стає комерційною таємницею, а нерідко і високорентабельним товаром. Це ще більше посилює важливість проблеми раціоналізації трудового процесу, оскільки за рахунок цього чинника можна без великих матеріальних або фінансових витрат досягати на підприємстві будь-якої сфери і напрямку господарювання суттєвого зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції і загальної ефективності роботи.
31. Умови праці й фактори їх формування
Умови праці – зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.
Фактори, які визначають умови праці та вплив. на здоров’я і працездатність людини: 1) соціально-економічні фактори – мають законодавчу і нормативно правову базу, що регламентує умови праці; 2) психофізіологічні – фізичне і нервове-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці; 3) санітарно-гігієнічні – зовнішнє виробниче середовище, температура повітря, шум, вібрація, освітлення, санітарно-побутове обслуговування; 4) естетичні – спрямовані на формування позитивних емоцій у працівника (архітектурне оформлення приміщень, дизайн одягу..); 5) соціально-психологічні – характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.
МОП виділяє такі групи факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини: 1) фізичне зусилля; 2) нервова напруга; 3)темп роботи; 4) робоче положення; 5) монотонність роботи; 6) температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні; 7) забрудненість повітря; 8) виробничий шум; 9) вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці; 10) освітленість у робочій зоні.
Напрямки створення на робочих місцях нормальних умов праці: 1. впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров’я людини; 2. застосування нових програмних технологій, які сприяють виведенню людей із шкідливих робочих зон; 3. впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобіганню виробничому травматизму; 4. проведення організаційних психофізіологічних, соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища; 5. забезпечення санітарно-гігієнічних умов; 6. поліпшення естетичних умов.