30. Трудовий процес і його раціоналізація.

В основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудовий процес - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та ін.

За характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально-енергетичні та інформаційні трудові процеси.

За функціями трудові процеси класифікуються на а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси і допоміжні.

За мірою механізації праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані.

Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій - це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. В структурі операції для цілей аналізу і нормування праці прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.

Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці. Важливо зазначити, що раціоналізація прийомів і методів праці стосується не лише ручних або машинно-ручних трудових процесів. В наш час становлення ринкових відносин і посилення конкуренції досягнутий досвід високопродуктивної праці найчастіше стає комерційною таємницею, а нерідко і високорентабельним товаром. Це ще більше посилює важливість проблеми раціоналізації трудового процесу, оскільки за рахунок цього чинника можна без великих матеріальних або фінансових витрат досягати на підприємстві будь-якої сфери і напрямку господарювання суттєвого зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції і загальної ефективності роботи.

31. Умови праці й фактори їх формування

Умови праці – зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.

Фактори, які визначають умови праці та вплив. на здоров’я і працездатність людини: 1) соціально-економічні фактори – мають законодавчу і нормативно правову базу, що регламентує умови праці; 2) психофізіологічні – фізичне і нервове-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці; 3) санітарно-гігієнічні – зовнішнє виробниче середовище, температура повітря, шум, вібрація, освітлення, санітарно-побутове обслуговування; 4) естетичні – спрямовані на формування позитивних емоцій у працівника (архітектурне оформлення приміщень, дизайн одягу..); 5) соціально-психологічні – характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

МОП виділяє такі групи факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини: 1) фізичне зусилля; 2) нервова напруга; 3)темп роботи; 4) робоче положення; 5) монотонність роботи; 6) температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні; 7) забрудненість повітря; 8) виробничий шум; 9) вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці; 10) освітленість у робочій зоні.

Напрямки створення на робочих місцях нормальних умов праці: 1. впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров’я людини; 2. застосування нових програмних технологій, які сприяють виведенню людей із шкідливих робочих зон; 3. впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобіганню виробничому травматизму; 4. проведення організаційних психофізіологічних, соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища; 5. забезпечення санітарно-гігієнічних умов; 6. поліпшення естетичних умов.