
- •1.Еволюція поглядів на категорію “праця”
- •4. Методи дослідження
- •5. Населення і трудові ресурси, сутність зміст
- •6. Формування структури трудових ресурсів
- •7. Трудовий потенціал
- •8. Тенденції і основні напрямки розвитку трудового потенціалу в україні
- •9. Характеристика системи соціально трудових відносин
- •10. Типи та принципи соціально-трудових відносин
- •11. Регулювання соціально-трудових відносин
- •12. Соціальний захист як елемент соціально-трудових відносин
- •13. Тенденції та основні напрямки розвитку соціально-трудових відносин
- •14. Етапи становлення соціального партнерства
- •15. Сутність соціального партнерства
- •16. Суб'єкти соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні.
- •18.Міжнародний досвід соціального партнерства
- •19. Поняття ринку праці, його елементи
- •20. Індивідуальна робоча сила. Сукупний та індивідуальний попит на робочу силу.
- •21. Конюнктура ринку. Зовеышні і внутрішні види ринку
- •22. Сегментація та гнучкість ринку праці
- •23. Роль державної служби зайнятості у регулюванні ринку праці. Основні конвенції моп
- •24. Соціально економічна суть і види зайнятості
- •25. Основні принципи та рівень зайнятості
- •26. Фактори і функції мобільності робочої сили.
- •27. Сутність міграції. Аналіз міграції робочої сили.
- •28. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •29. Організація робочих місць.
- •30. Трудовий процес і його раціоналізація.
- •31. Умови праці й фактори їх формування
- •32. Суть і значення нормування праці.
- •33. Методи нормування трудових процесів.
- •34. Сутність продуктивності та ефективності праці
- •35. Показники вимірювання продуктивності праці, вимоги до них.
- •41.Поняття і показники рівня життя
- •43.Поняття прожиткового мінімуму
- •45.Форми і системи оплати праці
- •50. Основні показники діяльності підприємства в сфері праці та особливості їх аналізу.
- •51. Звітність та аудит у сфері праці.
- •52. Наукова організація праці в контрольно-аудиторському процесі.
- •53. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.
- •54. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.
- •55. Методи добору інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.
- •56. Створення Міжнародної організації праці (моп).
- •57. Структура моп.
- •58. Методи роботи моп.
- •59. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин.
- •60. Зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин у сфері зайнятості.
24. Соціально економічна суть і види зайнятості
Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що це є діяльнiсть зі створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Практичний висновок з цього простий: чим бiльше зайнятi трудовi ресурси — тим краще використовується трудовий потенцiал країни, а також окремих peгioнів, галузей, пiдприємств, тим бiльше виробляється суспiльного продукту. Це є перша основа, на якiй має базуватись Державна програма зайнятостi населення. Соцiальна cутність зайнятостi поляає в тому, що вона вiдображає не тiльки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженнi через суспiльно корисну працю, а також вiдображає ступiнь задоволення своїx потреб при певному piвні соцiально-економiчного розвитку суспiльства
Отже, зайнятість — це досить важливе явище в розвитку будь-якої країни і суспільства в цілому. Вона розкриває не лише проблема-тику безробіття, але і такі важливі сторони трудової діяльності людей як: особливості використання праці, забезпечення відповідного рівня життя працюючого населення, задоволення потреб національної еко-номіки у робочій силі із врахуванням її кількості та якості, задово-лення професійних потреб працівників, у тому числі у професійній освіті, та підтриманні кваліфікації, ступінь соціальної підтримки у випадку безробіття тощо.
Зайнятість — це діяльність працездатних людей заради задово-лення особистих і суспільних потреб, що здійснюється відповідно до існуючих суспільно-економічних відносин
Головним завданням соціально-економічної політики держави є досягнення повної і ефективної зайнятості. В економічній науці виділяють такі види зайнятості: повну, ефективну і раціональну.
Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення. Вона забезпечується при рівні безробіття, який дорівнює природному рівню.
Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері та основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства.
Ефективна зайнятість забезпечує баланс між попитом та пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній робочій силі. Вона спрямована на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.
Раціональна зайнятість визначається ефективністю трудової діяльності, поєднанням повної і ефективної зайнятості. Вона визначається суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць.
25. Основні принципи та рівень зайнятості
Відповідно до Статті 3. (Основні принципи державної політики зайнятості населення) Закону Украъни «Про зайнятість населення» Державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах:
забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;
співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Рівень зайнятості - це основоположний індикатор. Про цю важливу характеристику слід пам'ятати, особливо під час економічного спаду.
Дані про зайнятість є особливо актуальними під час переходу економіки від спаду до підйому. Важливість цього індикатору в екстремальних економічних ситуаціях пов'язана з тим, що з його допомогою створюється загальна картина стану економіки і тривалості ділового циклу. Зменшення показника безробіття свідчить про закінчення циклу, тоді як на його початку цей показник найвищий.
Рівень зайнятості – це відношення кількості зайнятого населення до всього опитуваного населення. Розрізняють рівні зайнятості за статтю, віковими групами, місцем проживання.
Рівень
зайнятості по країні визначається за
формулою:
Характеризує ступінь зайнятості економічно активного населення — скільки зайнятих серед економічно активного населення, і розрах у кількості осіб