- •Методичні вказівки
- •Передмова
- •Модуль 3. Практичне заняття 1. Фізіологічні механізми поведінки. Дослідження утворення і гальмування умовних рефлексів.
- •1. Науково-методичне обгрунтування теми заняття.
- •2. Навчальна мета
- •3. Зміст практичного заняття Контрольні питання для самостійної роботи
- •4. Хід виконання практичного заняття.
- •1. Утворення умовно-рефлекторної рухової реакції у людини на базі попередньої інструкції.
- •2. Утворення захисного умовного рефлексу у миші.
- •3. Утворення рухового умовного рефлексу у людини.
- •4. Утворення зіничного умовного рефлексу у людини.
- •5. Дослідження часу аудіорухової людини при виробленні диференціювального гальмування.
- •6. Згасання рухового умовного рефлексу у людини.
- •7. Утворення диференціювального гальмування у людини.
- •8. Утворення диференціювального гальмування у миші.
- •5. Питання для самоконтролю.
- •6. Теми рефератів
- •7. Тестові завдання.
- •Практичне заняття 2. Дослідження ролі мотивацій та емоцій в поведінкових реакціях
- •1. Науково-методичне обгрунтування теми заняття.
- •2. Навчальна мета
- •3. Зміст практичного заняття Контрольні питання для самостійної роботи
- •4. Хід виконання практичного заняття.
- •1. Дослідження впливу емоційного збудження на показники серцево-судинної системи.
- •2.1. Визначення обсягу безпосередньої пам’яті на геометричні фігури.
- •2.2. Визначення обсягу безпосередньої пам’яті на цифри.
- •5. Питання для самоконтролю.
- •6. Теми рефератів
- •7. Тестові завдання.
- •Практичне заняття 3. Дослідження типів вищої нервової діяльності
- •4. Хід виконання практичного заняття.
- •1. Визначення художнього і розумового типів людей за допомогою тестування.
- •2. Визначення сили і рухомості нервових процесів.
- •3. Визначення сили нервового процесу коректурним методом.
- •Практичне заняття 4. Дослідження втоми і відновлення під час м’язової роботи та адаптації
- •1. Науково-методичне обгрунтування теми заняття
- •2. Навчальна мета
- •3. Організація змісту навчального матеріалу
- •Показники м’язововї діяльності людини
- •Механізми розвитку втоми
- •Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •4. Хід виконання практичного заняття.
- •1. Оцінка швидкості рухових реакцій людини за допомогою лінійки
- •2. Вимірювання м'язової сили людини за допомогою ручного динамометра Коліна.
- •3. Вимірювання м'язової витривалості людини за допомогою ручного динамометра
- •4 . Дослідження впливу деяких чинників на швидкість розвитку втоми людини під час роботи на ергографі
- •5. Дослідження впливу глибини і швидкості розвитку втоми на швидкість відновлення працездатності людини під час роботи на ергографі
- •6. Дослідження впливу пасивного і активного відпочинку на інтенсивність відновлення працездатності людини під час роботи на ергографі
- •7. Дослідження впливу інтенсивності фізичного навантаження на швидкість розвитку втоми людини під час роботи на велоергометрі
- •8. Дослідження м'язового тремору в людини при втомі різної глибини
- •9. Дослідження адаптації до інтенсивного фізичного навантаження
- •10. Дослідження адаптації до фізичного навантаження за допомогою степ-теста
- •5. Завдання для самостійної праці й самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Додатки
4. Хід виконання практичного заняття.
1. Оцінка швидкості рухових реакцій людини за допомогою лінійки
Швидкість рухових реакцій людини певною мірою залежить віл кількісного співвідношення в руховій системі швидких І повільних рухових одиниць. Так, у спортсменів, які тренуються "на швидкість", переважають швидкі рухові одиниці. Але основним чинником, який визначає швидкість рухових реакцій людини, на думку більшості авторів, с рухомість її :- центральних нерпових процесів. Методики, які використовують для : кількісної оцінки швидкості рухових реакцій людини, одночасно застосовують і для характеристики рухомості її центральних нервових процесів.
Показником швидкості рухових реакцій зазвичай є час, потрібний людині для здійснення якої-небудь рухової реакції, або кількість тих чи тих рухових реакцій, які людина спроможна виконати за одиницю часу.
Найпростішим методом вимірювання швидкості рухових реакцій людини є визначення швидкості її хапальної реакції за допомогою звичайної лінійки.
Мета роботи: встановити, чи однакова швидкість рухових реакцій у різних людей.
Для роботи потрібна лінійка завдовжки 50 см.
Хід роботи. Досліджуваний відводить руку вбік. Великий палець стоїть під кутом 90° відносно інших пальців руки. Експериментатор, тримаючи лінійку за кінець, розташовує її початкову частину посередині між розведеними пальцями досліджуваного. При цьому нульова відмітка на шкалі лінійки повинна бути нарівні верхньої поверхні великого пальця. Експериментатор відпускає лінійку, а обстежуваний повинен якомога швидше її схопити.
Кількісну оцінку часу хапальної реакції проводять, визначаючи за ;- шкалою лінійки ту відстань, на яку вона встигла впасти.
Вимірювання швидкості хапальної реакції у того ж обстежуваного слід провести тричі і розрахувати середнє значення. Визначити швидкість хапальної реакції ще у кількох людей. Результати порівняти.
Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Занести у протокол дані, отримані у різних людей.
Висновки:
Чи однакова швидкість рухових реакцій у всіх людей, яких обстежували;
З чим пов’язана різниця у швидкості розвитку рухових реакцій.
2. Вимірювання м'язової сили людини за допомогою ручного динамометра Коліна.
Мета роботи: виміряти ручну силу у декількох людей, оцінити | стан їх загального фізичного розвитку за цими показниками.
Для роботи потрібен ручний динамометр Коліна.
Хід роботи. Для отримання точних і придатних для порівнювання даних динамометричні вимірювання ручної сили треба проводити в однаковій позі обстежуваних. Більшість авторів рекомендують положення сидячи, випростана рука на столі. Довга вісь динамометра під час стискання його пружини розташована перпендикулярно до поверхні стола.
Переконавшись, що поза досліджуваного відповідає вказаним вимогам, запропонувати йому з максимально можливою силою стиснути пружину динамометра. Зняти показання.
Повторити вимірювання ручної сили у того ж піддослідного ще двічі. За показник ручної сили рекомендується брати найбільше ЇЇ значення.
Провести вимірювання ручної сили ще у кількох людей.
Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вказати у протоколі дані, отримані у різних людей.
У висновках написати, чи однаковий стан загального фізичного розвитку у всіх людей, які випробовувались.