24. Право касаційного оскарження та його підстави. Строки касаційного оскарження.

Право касаційного оскарження - це право на порушення касаційного провадження щодо перевірки законності судових рішень, які набрали законної сили.

До суб'єктів, які мають право па порушення касаційного провадження, належать сторони (або їх правонаступники) та інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, заявники, заінтересовані особи, їх представники та ін.), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки. Право на порушення касаційного провадження надається також органам та особам, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Так, прокурор і заступник прокурора можуть ініціювати касаційне провадження, незалежно від їх участі в розгляді справи, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів - лише у справах, у розгляді яких вони брали участь (ст. 37 Закону України "Про прокуратуру"). Право на касаційне оскарження належить й іншим органам та особам, визначеним у ст. 45 ЦПК, у випадку коди таке право прямо передбачено законом.

Право касаційного оскарження обмежується об'єктом оскарження, яким згідно із ст. 324 ЦПК, є:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, передбачені у пунктах 1,3-4,13-18,20,24-29,31-33 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, у касаційному порядку можуть бути оскаржені не всі ухвали суду першої інстанції, які згідно зі ст. 293 ЦПК оскаржуються окремо від рішення суду, а тільки ті з них, що можуть істотно обмежити право на судовий захист, зокрема ухвали щодо: відмови у відкритті провадження у справі; зупинення або закриття провадження у справі; залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду тощо.

Касаційному оскарженню підлягають і ухвали апеляційного суду, постановлені в ході апеляційного провадження, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (наприклад ухвала про залишення апеляційної скарги без розгляду, повернення скарги тощо).

У разі оскарження ухвали апеляційного суду, яка не перешкоджає подальшому провадженню у справі (ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі, відкладення розгляду справи), подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає касаційному оскарженню, - скарга повертається особі, яка її подала, про що постановляється відповідна ухвала.

Право на порушення касаційного провадження може бути реалізовано протягом чітко встановленого законом строку, а саме в межах двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку на касаційне оскарження суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, якщо визнає причини пропуску поважними (ч. 2 ст. 325 ЦПК).

Касаційна скарга як засіб порушення касаційного провадження подається безпосередньо до суду касаційної інстанції у письмовій формі. Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, доводи про наявність таких підстав мають бути обов'язковою складовою змісту касаційної скарги. Крім того в ній зазначаються: найменування суду, до якого подається скарга; ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; ім'я осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу (зокрема, що стосується бажаного від касаційної інстанції вирішення справи або питань, пов'язаних з розглядом справи і зупиненням виконання судового рішення); перелік письмових матеріалів, які додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій (ч. 5 ст. 326 ЦПК).

Касаційна скарга, що надійшла до суду касаційної інстанції, реєструється і не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду, який перевіряє її відповідність вимогам щодо форми і змісту, встановлених ст. 326 ЦІ ІК, і протягом трьох днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження у справі. У разі надходження неналежно оформленої скарги або у разі несплати суми судового збору суддя-доповідач застосовує положення ст. 121 ЦПК, а саме постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і встановлює строк для усунення недоліків.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона була подана після закінчення строків, передбачених на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому особа, протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або навести інші підстави для поновлення строку.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується суддею-доповідачем одноособово, що створює умови для більш оперативного вирішення питань, пов'язаних з організацією касаційного розгляду справи.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач має постановити ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Таку ж ухвалу суддя-доповідач постановляє і у разі отримання касаційної скарги прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, поданої після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження (ч. 3 ст. 328 ЦПК).

Крім того, якщо суддя-доповідач з'ясує, що: справа не підлягає касаційному розгляду в порядку цивільного судочинства; справа не переглядалася в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу; є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу; касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не потребують перевірки матеріалів справи, - він постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у справі (ч. 4 ст. 328 ЦПК).

У такому випадку, як і у випадку постановлення ухвали про повернення касаційної скарги, копія відповідної ухвали направляється особі, яка її подавала, разом з доданими до скарги матеріалами. Касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Якщо суддя-доповідач доходить висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою, він постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, причому неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обгрунтованості касаційної скарги.

Після вирішення питання про відкриття касаційного провадження суддя-доповідач витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. У разі клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач може вирішити питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду (ч. 1 ст. 328 ЦПК).

Отже, вирішення питання про відкриття касаційного провадження залежить, насамперед, від відповідності касаційної скарги за формою і змістом вимогам ст. 326 ЦПК та відсутності обставин, що перешкоджають розгляду скарги у касаційному порядку, передбачених частинами 3,4 ст. 328 ЦПК.

До поданої особою касаційної скарги мають право приєднатися особи, які брали участь у справі на її стороні, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки (ст. 329 ЦПК). Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом трьох днів з дня одержання копії касаційної скарги. До заяви додається документ про сплату судового збору.

Однією з додаткових гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскарження є правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право: доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; відкликати скаргу до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції; відмовитися від скарги до закінчення касаційного провадження. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги. Якщо особа відмовляється від скарги, суд постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження, що унеможливлює повторне оскарження цих рішень, ухвал особою, яка подавала скаргу (ст. 330 ЦПК).

На стадії касаційного провадження можливі такі процесуальні дії, як відмова позивача від позову та укладення мирової угоди. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил, встановлених статтями 174, 175 ЦПК, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.