1. Світовий;

2. Регіональний;

3. Національний.

Світовий валютний ринок - це система стійких економічних й організаційних відносин із приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті, які здійснюються у світових фінансових центрах.

У цей час існують такі світові фінансові центри:

• Лондон;

• Нью-Йорк;

• Франкфурт-на-Майні;

• Сянган (колишній Гонконг - КНР);

• Париж;

• Токіо;

• Сінгапур;

• Бахрейн.

Найважливішою особливістю світового валютного ринку (центрів) є проведення операцій тільки з валютою, що широко використовується у світовому платіжному обороті (резервні валюти).

Регіональний валютний ринок - це відносини між суб'єктами світового господарства із приводу купівлі-продажу іноземних валют, які діють у регіональних масштабах. Наприклад, Європейський валютний ринок здійснює продаж євро.

Національний валютний ринок - це відносини, які здійснюються між суб'єктами господарської діяльності із приводу купівлі-продажу окремих конвертованих валют у межах даної країни.

На валютних ринках здійснюються різні валютні операції.

Валютні операції - це вид діяльності підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, інших юридичних і фізичних осіб із приводу купівлі-продажу, розрахунків і подання в позику іноземної валюти.

Види валютних операцій

1. Спот (spot) операція - це угода з купівлі-продажу наявної валюти на умовах її поставки банками на другий робочий день від дня укладання угоди за курсом, зареєстрованим в момент її укладання. Спот - найпоширеніші валютні операції (90% валютних операцій на валютних ринках світу).

Спот-ринок характеризується участю практично всіх країн і практично всіх валют високою стандартизованістю й автоматизованістю угод, зазвичай великими обсягами кожної з них.

Спот-курс – це курс, за яким обмінюються валюти протягом не більш ніж двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс.

Розрізняють спот-курс попиту й спот-курс пропозиції. Курс пропозиції завжди вище курсу попиту (порівняєте із ціною попиту покупця й ціною пропозиції продавця на товар).

2. Термінові угоди з іноземною валютою - форвардні й ф'ючерсні

Як форвардний, так і ф'ючерсний контракт є угодою між двома сторонами про обмін фіксованої кількості валют на певну дату в майбутньому за заздалегідь обговореним (терміновим) валютним курсом. Відмінність між ними полягає в тому, що форвардний контракт укладається поза біржею, а ф'ючерсний контракт тільки на валютній біржі з дотриманням певних правил за допомогою відкритої пропозиції ціни валют голосом.

Відмінність термінових угод від угод спот полягає в тому, що в угодах спот сторони домовляються про курс, за яким вони готові обмінятися валютами сьогодні, тоді як при укладанні термінової угоди сторони домовляються про курс, за яким вони обміняються валютами в певний момент у майбутньому.

Наприклад, продавець і покупець валюти можуть домовитися сьогодні про те, що через три місяці продавець продасть, а покупець купить 100 тис. дол. за курсом 5,4 грн за 1 долар, незалежно від того, який курс спот існуватиме на той момент у майбутньому. Відповідно різниця між реально сформованим курсом валюти й курсом, обумовленим у рамках форвардного контракту, становить прибуток або збиток однієї сторони. Процес розрахунків відбувається так само, як і на ринку спот. Строк форвардних контрактів становить зазвичай тиждень, місяць, три місяці, 6 місяців і один рік. У цей час більшість форвардних контрактів укладається на короткий строк, форварди на один рік дуже рідкі.

Форвардний курс може бути дорівнювати курсу-спот, вище його або нижче його. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, то іноземна валюта продається з форвардною знижкою, якщо ж форвардний курс вище курсу спот, то іноземна валюта продається з форвардною націнкою (премією).

Наприклад, якщо курс спот становить 1 дол. = 6 000 руб., а форвардний курс за тримісячним контрактом становить 1 дол. = 5 800 руб., то вважається, що рубль продається на три місяці з 200-рублевою знижкою (дисконт).

Форвардні знижки й націнки зазвичай виражаються у відсотках на рік стосовно значення курсу за формулою

Премія/дисконт = (Е_форв.- Е_спот)/ Е _спот ^.12/n ^.100,

де Е - валютний курс (форвардний або спот - відповідно),

коефіцієнт “n” - число періодів до настання платежів, переводить тим самим відсоток у річне нарахування.

При тривалості форвардного контракту в один місяць для перерахування відсотків у річне вирахування результат множать на 12 (12/1), при тривалості контракту 3 місяці множать на 4 (12/3), при тижневому контракті – на 52 (у році 52 тижні). Позитивне значення формули забезпечує премію форвардові, негативне - дисконт, тобто при негативному значенні валюту можна дешевше купити за форвардним курсом, ніж за курсом спот.

3. Своп - це валютна операція, що поєднує дві угоди - наявну (спот) і термінову (форвард), тобто це угода, укладена за спот-курсом, але на певний строк у майбутньому. Оскільки курси за цими угодами фіксуються в момент укладання контракту, учасники гарантують себе на випадок зміни ситуації.

4. Опціон - це контракт, що дає право (але не зобов'язання) купити або продати певну кількість валюти за фіксованою ціною на певний термін. Як бачимо, якщо операції спот, форварди й свопи обов'язкові до виконання, то опціони – не обов'язкові.

5. Валютний арбітраж - це валютні операції, при яких операція купівлі-продажу іноземної валюти відбувається з подальшою зворотною угодою з метою одержання прибутку.

Види валютного арбітражу:

1. часовий валютний арбітраж - це одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі;

2. просторовий валютний арбітраж – це одержання прибутку за рахунок різниці в курсі даної валюти на різних валютних ринках;

3. простий валютний арбітраж - це здійснення валютних операцій із двома валютами ($ - грн);

4. складний валютний арбітраж – здійснення валютних операцій з великою кількістю валют;

5. спекулятивний валютний арбітраж – отримання прибутку від коливання валютного курсу.

Зі світовими валютними ринками тісно пов'язані світові ринки золота.

Світові ринки золота

Як уже було сказано, золото продовжує виконувати функції резервних коштів. Тому його купівля-продаж широко здійснюється й у цей час.

Ринки золота - це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна купівля-продаж золота за ринковою ціною. Оптовим джерелом пропозиції золота на ринку є його новий видобуток.

Золоті ринки підрозділяються на 4 види:

1. Світові ринки золота, котрі здійснюють продаж золота, що добувається. Ці банки зосереджені: в Лондоні, Цюриху, Нью-Йорку, Чикаго;

2. Внутрішні вільні ринки золота - Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро; орієнтовані на місцевих приватних осіб й інвесторів.

3. Контрольовані місцеві ринки золота - Афіни, Каїр; держава контролює продаж всіх видів золота.

4. Чорні ринки золота - нелегальні.

Існує два види цін на золото (ціна золота - це грошове вираження певної його кількості):

1. офіційна - установлена державою в межах міжурядових угод;

2. ринкова - формується на різних ринках золота.

Як правило, друга ціна більша першої.

Фактори, що впливають на ціну золота:

1. збільшення промислового й побутового споживання золота;

2. підвищення попиту на золото з боку інвесторів і приватних осіб;

3. інфляція;

4. неврівноваженість платіжних балансів;

5. коливання валютних курсів і процентних ставок.

Валютні цінності:

1. валюта у вигляді банкнот, білетів державної скарбниці, монет;

2. платіжні документи, виражені в іноземній валюті (чеки, векселі, акредитиви та ін.);

3. фондові цінності, виражені в іноземній валюті (акції, облігації, сертифікати);

4. дорогоцінні метали, крім ювелірних й інших виробів і брухту з них (золото, срібло, платина, метали платинової групи - іридій, осмій, паладій, родій, рутеній);

5. дорогоцінні камені, крім ювелірних виробів і брухту з них (алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, перли).

Україна в міжнародних валютних відносинах

Щоб стати повноправним членом міжнародних валютних відносин, Україні необхідно насамперед домогтися повної конвертованості своєї національної валюти на основі стабілізації грошової системи.

Для цього необхідні такі умови:

1. стійке економічне зростання, задоволення попиту на товари в основному за рахунок власного виробництва;

2. створення резервного й валютного фондів. Поки вони на низькому рівні: малий золотий запас, валютний резерв коливається від 700 млн і вище. На 1.10.05 золотовалютний запас становив 14,2 млрд дол., на 1.12.2008 – 32,8 млрд дол. ;

3. зовнішньоекономічна діяльність. Україна мала до 2001 р. в основному негативне сальдо торговельного балансу й низький рівень іноземних інвестицій. У 2004 р. сальдо торговельного балансу становило 6,8 млрд дол.;

4. бездефіцитність державного бюджету, або припустима норма дефіциту. У більшості країн Заходу дефіцит держбюджету незначний (до 5% ВВП). В Україні в 1991 р. він становив 12%, в 1992 – 17%, в 1993 – 15%, в 1998 р. – 3,3% ВВП. У 2000 р. держбюджет був бездефіцитним, однак з урахуванням заборгованості з заробітної плати дефіцит державного бюджету існував;

5. демонополізація економіки, прийняття ефективних антимонопольних законів і твердий контроль держави за їхнім виконанням. Процес демонополізації в Україні здійснюється непослідовно. Адже не секрет, що навіть багато малих і середніх підприємств поводяться на ринку як монополісти;

6. перетворення грошей у єдині платіжні легальні кошти, заборона паралельного обігу іноземних валют (закон прийнятий, однак фактично іноземна валюта має обіг в Україні, що завдає збитків національній економіці) та інЩоб досягти повної конвертованості національної валюти, необхідно домогтися:

1. високого рівня конкурентоспроможності національної економіки;

2. належного рівня розвитку інфраструктури й соціально орієнтованої економіки;

3. високого рівня продуктивності праці й ефективності економіки;

4. доведення купівельної спроможності грошової одиниці до реального рівня ефективності суспільного виробництва.

Але виконання всіх цих завдань потребує багато часу. Тому найближчою метою є досягнення часткової конвертованості гривні. Основними умовами для її досягнення є:

1. стабілізація грошового обігу;

2. раціональне об'єднання ринкових механізмів ціноутворення з оптимальним державним регулюванням цін і доходів;

3. насичення ринку необхідною товарною масою вітчизняного виробництва;

4. наявність конкурентоспроможних експортерів вітчизняної продукції;

5. наявність сильної банківської системи, що працювала б на умовах регульованої конкуренції й раціонального керування нею з боку Національного банку України.

144