9.4 Валютні ринки, їхні види й функції

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют за національну валюту за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції. Валютні ринки виникли в XIX столітті.

Основні принципи формування валютних ринків:

1. Розвиток постійних міжнародних економічних відносин.

2. Створення світової валютної системи.

3. Поширення міжнародних розрахунків.

4. Розвиток фінансових відносин між банками різних країн.

5. Розвиток інформаційного забезпечення валютних ринків.

Основні функції валютних ринків

1. Своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, насамперед, з експорту-імпорту товарів і послуг (клірингові послуги).

2. Страхування валютних і кредитних ринків. Страхування (хеджування) валют і кредитів є дією, спрямованою на те, щоб не допустити ні чистих активів, ні чистих пасивів. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію щодо запобігання двом видам «відкритих» позицій в іноземній валюті: «довгим» позиціям, тобто володінню довгостроковими активами в іноземній валюті, «коротким» позиціям, тобто володінню іноземною валютою в більшому розмірі, ніж необхідно в короткостроковому плані. Робиться це з метою уникнення втрат у результаті коливання валютних курсів або процентних ставок.

3. Забезпечення взаємозв'язку валютних і кредитних ринків.

4. Диверсифікованість валютних резервів банків, підприємств, держав, тобто обмін їхніх ресурсів на різні валюти (долари, євро, ієна, фунт стерлінгів Англії й т.д.).

5. Одержання спекулятивного прибутку учасниками валютних ринків у вигляді різниці курсів валют (маржа). Спекуляція – гра на майбутній ціні валюти. Поведінка учасників валютного ринку, що бажають одержати максимальний виграш від валютної операції, залежить від різниці між процентними ставками на національному й іноземному грошовому ринку, а також від очікуваних змін валютного курсу.

Наприклад, якщо експортер з Німеччини, що одержав валютний виторг 100 тис. дол., які будуть потрібні через 6 місяців, не очікує ніяких змін у рівні валютного курсу, то він інвестуватиме ці гроші в американський банк у тому випадку, якщо ставка відсотка в США вище, ніж у Німеччині, і обміняє долари на марки через 6 місяців. Якщо ж процентна ставка виявиться вище в Німеччині, то експортер негайно обміняє долар на марки й інвестує їх у німецькі активи. Якщо ж припустити, що рівень процентних ставок у США й Німеччині однаковий (наприклад, 4% на шестимісячний депозит), але очікується знецінення німецької марки з 1,5 м. = 1 дол. до 1,6 м. = 1 дол., то експортерові вигідніше покласти гроші в банк США й обміняти їх на марки через 6 місяців, що дозволить одержати йому більшу суму – 166,4 тис. м. (1,6 ^.1,04 ^.100тис.) замість 152 тис. м. сьогодні (1,5 ^.1,04 ^.100тис.).

Але тут важливо правильно спрогнозувати очікувані зміни валютних курсів.

6. Сприяння проведенню валютної політики в окремих країнах і групах країн.

Учасники валютних ринків:

• комерційні банки;

• центральні банки;

• валютні біржі;

• брокерські агентства;

• транснаціональні компанії;

• юридичні й фізичні особи.

Основні учасники валютних ринків - комерційні банки, які не тільки диверсифікують свої портфелі за рахунок іноземних активів, але й здійснюють валютні операції від імені фірм, що виходять на зовнішні ринки як експортерів й імпортерів. Валютні операції з експорту й імпорту товарів і послуг кожної країни становлять основу визначення вартості національної валюти.

До послуг банків і небанківських фінансових інститутів звертаються й індивідуальні учасники валютного ринку, наприклад, туристи, що подорожують за межами своєї країни, особи, що одержують грошові перекази від родичів, що проживають за кордоном; приватні інвестори, що вкладають капітал в іноземну економіку.

Види валютних ринків: