3. Відносна зміна цін

Якщо рівень внутрішніх цін у США швидко зростає, а в Англії залишається незмінним, то американські споживачі шукатимуть порівняно дешеві британські товари, тим самим збільшуючи попит на фунт стерлінгів. І навпаки, англійці менше споживають американські товари, знижуючи тим самим пропозицію фунта стерлінгів. Це поєднання зростання попиту й падіння пропозиції фунта стерлінгів викличе знецінення долара.

4. Відносні реальні процентні ставки.

Приклад: США з метою зниження рівня інфляції (як це було в 70-х роках ХХ ст.) проводили політику «дорогих грошей», у результаті чого процентні ставки в США підвищилися більше, ніж в інших країнах. Це надало можливості інвесторам і власникам вільних грошей з інших країн вкладати їх в американські фінансові активи, що означало розширення пропозиції іноземної валюти й зростання вартості долара.

Система гнучких валютних курсів має безсумнівну перевагу - автоматичне коректування дефіцитів й активів платіжного балансу.

Пояснимо це за допомогою графіка (див. рис.7.2)

Припустимо, рівноважний ВК - 2 дол. = 1 ф. ст. Це означає, що негативного й позитивного сальдо платіжного балансу (ПБ) немає, тобто ПБ = 0.

При такому валютному курсі кількість фунтів стерлінгів, що потрібна американцям для імпорту англійських товарів і послуг, виплати відсотків і дивідендів на англійські інвестиції в США дорівнюють кількості фунтів стерлінгів, наданих англійцями в рахунок оплати американського експорту товарів і послуг, виплачених відсотків і дивідендів за американськими і нвестиціями в Англії.

Р Кількість ф. Ст. Исунок 6.2 – Коректування в умовах дії гнучких, фіксованих валютних курсів і золотого стандарту

Приклад: Скажімо, смаки американців змінилися, і вони вирішили більше купувати англійських товарів. Це призведе до зростання попиту американців на англійські ф. ст. (на рис. 6.2: з DD до D'’). При первісному валютному курсі 2 дол. = 1 ф. ст. дефіцит платіжного балансу США становив величину «ab», тобто при курсі 2 дол. = 1 ф. ст. американцям не вистачає фунтів стерлінгів у розмірі «ab». У зв'язку з тим, що ми маємо справу з ринком, де діє вільна конкуренція припустимо, що, ця недостача змінить валютний курс із 2 дол. = 1 ф. ст. до 3 дол. = 1 ф. ст., тобто курс долара знизиться. Зміна валютного курсу змінює ціни на всі англійські товари для американців і на всі американські товари для англійців.

Для американців зміна валютного курсу з 2 дол. до 3 дол. за 1 ф. ст. означатиме, що, наприклад, за англійський автомобіль вартістю 9 тис. ф. ст., що раніше обходився в

18 тис. дол., тепер треба віддати 27 тис. дол. Інші англійські товари також подорожчають. Отже, американський імпорт британських товарів і послуг знижуватиметься (на рис. 6.2 це зображено зрушенням від точки «b» до точки «c»).

Навпаки, для Англії зазначена зміна валютного курсу веде до падіння долара у фунтах стерлінгів (з 1/2 ф. ст. до 1/3 ф. ст. за 1 дол.). Американські товари в Англії стають дешевше, що приведе до зростання американського експорту в Англію (на рис. 6.2 це зображено зрушенням від точки «a» до точки «c», тобто збільшення пропозиції фунтів стерлінгів).

Всі ці процеси зрештою призводять до вирівнювання дефіциту платіжного балансу США.

Гнучкі валютні курси мають і недоліки

1. Невизначеність і ризики можуть призвести до скорочення світової торгівлі.

Приклад: припустимо, американський дилер бере контракт на 10 автомобілів на суму 90 тис. ф. ст. За валютним курсом 2 дол. = 1 ф. ст. слід заплатити 180 тис. дол. Але якщо протягом тримісячного строку доставки автомобілів валютний курс зміниться до 3 дол. = 1 ф. ст., то платежі становить уже 270 тис. дол. Ця зміна ВК планований прибуток перетворить у збитки. Передбачаючи подібну ситуацію з валютним курсом, американський імпортер може просто не захотіти взяти на себе даний ризик. У результаті англійські автомобілі не стануть об'єктом міжнародної торгівлі. Те саме може відбутися й з інвестиціями. Скажімо, при валютному курсі 3 дол. = 1 ф. ст. американська фірма інвестує в британське підприємство 60 тис. дол. (або 20 тис. ф. ст.). Вона розраховує на дохід у 10%, тобто очікує прибуток у 6 тис. дол. або у 2 тис. ф. ст. Але припустимо, що протягом року вартість долара підвищується до 2 дол. = 1 ф. ст. Абсолютний дохід тепер буде 4 тис. дол., і норма прибутку падає з очікуваних 10% до 6²/₃%. За своєю природою інвестиції - справа ризикована. Додатковий ризик, пов'язаний з несприятливими змінами у валютному курсі, може віднадити потенційних американських інвесторів від ризикованих зарубіжних проектів. Така ситуація з валютним курсом гривні є однією із причин нерішучості іноземних бізнесменів інвестувати українську економіку.

2. При коливаннях ВК можуть погіршитися умови зовнішньої торгівлі країни. Приміром, падіння курсу національної валюти означатиме, що дана країна повинна експортувати більший обсяг товарів і послуг для фінансування певного рівня імпорту з інших країн.

3. Вільне коливання валютних курсів може впливати на внутрішню економіку. Значні коливання ВК спочатку стимулюють, а потім депресивно впливають на галузі, що провадять товари на експорт. Якщо, скажімо, американська економіка функціонує в умовах повної зайнятості, й міжнародна вартість її валюти знижується, як у нашому прикладі, проявляються інфляційні тенденції й зростання безробіття. Це пояснюється двома причинами:

• підвиситься попит на американські товари, тобто збільшиться частка чистого експорту в сукупних витратах, що викличе породжену попитом інфляцію. Ціни на весь імпорт піднімуться;

• навпаки, подорожчання долара скоротить експорт і збільшить імпорт, що може викликати безробіття. З погляду державного регулювання прийняття гнучких валютних курсів може утруднити використання податкової й грошової політики для досягнення повної зайнятості й стабільності цін. Це особливо стосується тих країн, чий експорт й імпорт досягає 20-30% ВНП (Голландія, Канада, Британія, Німеччина й ін.).

Фіксовані валютні курси

Для подолання недоліків, властивій системі гнучких валютних курсів, певні країни прагнуть використовувати фіксовані ВК.

Припустимо, що США й Англія вирішили використати фіксований валютний курс на рівні 2 дол. = 1 ф. ст. Але уряди не можуть декретувати стабільність відносно попиту й пропозиції фунта стерлінгів або долара. Оскільки попит та пропозиція згодом змінюються, держава для стабілізації ВК повинна прямо або побічно втручатися у функціонування валютного ринку.

Снову звернемося до графіка на рис. 7.2. Припустимо, що попит США на ф. ст. піднявся з DD до D'’, дефіцит платіжного балансу США виріс і став дорівнювати «ав». Це означає, що американський уряд підтримує валютний курс (2 дол. = 1 ф. ст.), що нижче рівноважного ВК (3 дол. = 1 ф. ст.). Як держава може компенсувати недостачу фунтів стерлінгів, яка відображає дефіцит ПБ США? Підштовхувати валютний курс вгору до рівня рівноважного? Відповідь очевидна: необхідно змінити ринковий попит або пропозицію, або те й інше таким чином, щоб відповідні графіки як і раніше перетиналися при курсі 2 дол. = 1 ф. ст. Існує кілька способів вирішення цього завдання.

1. Використання державних валютних резервів. Відомо, що валютні резерви є просто запасами іноземної валюти, якими володіє держава. Як утворюються ці резерви? Скажімо, у попередній період переважала ситуація, коли був скоріше надлишок, ніж нестача фунтів стерлінгів, і уряд США зміг зробити «заощадження». Тобто раніше уряд США витрачав долари на купівлю надлишкових фунтів стерлінгів, наявність яких загрожувала знизити валютний курс із 2 дол. = 1 ф. ст. до, припустимо, 1 дол. = 1 ф. ст. До цього часу, продаючи частину фунтів стерлінгів зі своїх резервів, уряд США міг би зрушити лінію пропозиції фунтів стерлінгів вправо так, щоб вона перетинала D’D’ у точці «b» (див. рис. 7.2), зберігши тим самим валютний курс 2 дол. = 1 ф. ст. Як резерви може бути використане золото. У нашому прикладі в цьому випадку уряд США може одержати фунти стерлінгів, продавши Англії деяку кількість золота, яким він володіє.

2. Торгова політика використовується для коректування валютного курсу. Так, в умовах нестачі фунтів стерлінгів США можуть піти на підтримку валютного курсу на рівні 2 дол. = 1 ф. ст. за рахунок стримування імпорту за допомогою введення мита або імпортних квот. З іншого боку, американський уряд може субсидіювати певні американські експортні товари, щоб вони стали більш конкурентоспроможними в Англії, і в такий спосіб збільшити пропозицію фунтів стерлінгів. Ці заходи разом узяті утримають ВК на рівні 2 дол. = 1 ф. ст. Але в цьому випадку виникає інша проблема, що полягає у тому, що всі зазначені заходи скоротять обсяг світової торгівлі, деформують її структуру. Тобто мита, квоти й тому подібні заходи можуть бути введені тільки за рахунок певної частки економічних прибутків, одержуваних від вільної світової торгівлі, що базується на принципі порівняльних переваг. Крім того, інші держави, чиї інтереси будуть зачеплені, можуть вжити контрзаходів.

3. Валютний контроль, раціонування - це такий валютний контроль, при якому уряд спробує вирішити проблему недостачі іноземної валюти, висуваючи вимогу про продаж йому всього або певного відсотка виторгу в іноземній валюті, отриманого вітчизняними експортерами. Потім уряд розподілить, або раціонує, цей невеликий запас іноземної валюти (див. рис. 6.2 - «xa») між різними вітчизняними імпортерами, яким потрібні, скажімо, фунти стерлінгів у розмірі «xb» (див. рис. 8.2). Таким чином, держава усуває дефіцит платіжного балансу за рахунок обмеження імпорту границями вартості свого експорту.

Отже, валютний контроль (раціонування) також скорочує обсяг світової торгівлі. Крім того, він пов'язаний з дискримінацією окремих імпортерів, зазіхає на свободу споживчого вибору, й породжує такі серйозні проблеми, як проблеми справедливості й фаворитизму деяких імпортерів й експортерів. Валютний контроль може призвести й до появи нелегальних операцій з іноземною валютою на «чорному ринку», де її можна буде купити дешевше, а продати дорожче, ніж на офіційному ринку.

4. Внутрішнє макроекономічне регулювання - це використання внутрішньої податкової й грошової політики, при якій усувається недостача іноземної валюти. Повернемося до нашого прикладу торгівлі між США й Англією. Ці дії знизять національний дохід США відносно НД Англії. Оскільки обсяг імпорту прямо залежить від рівня національного доходу, ці заходи призведуть до обмеження попиту на англійські вироби й, отже, на фунт стерлінгів. Тією мірою, якою ці стримуючі заходи призводять до зниження рівня цін на американському ринку щодо англійського, американські покупці переключать свій попит з англійських товарів на американські, що також обмежить попит на фунт стерлінгів.

Нарешті, політика «дорогих грошей» призведе до підвищення процентних ставок у США в порівнянні з Англією й, отже, знизить американський попит на фунти стерлінгів для фінансового інвестування в Англії. Для Англії більш дешеві товари на американські товари й більше високі процентні ставки в США збільшать британський імпорт американських товарів і стимулюватимуть британські фінансові інвестиції в США. І те і інше збільшить пропозицію фунтів стерлінгів. Поєднання падіння попиту на фунти стерлінгів і зростання їхньої пропозиції, мабуть, приведе до усунення первісного дефіциту платіжного балансу США. За умовами, заданими на рис. 7.2, це означатиме, що нові криві попиту та пропозиції перетнуться в якійсь новій точці рівноваги на лінії «ab», у якій валютний курс зберігається на рівні 2 дол. = 1 ф. ст.

Але ці методи малопривабливі, тому що, наприклад, у США це веде до падіння обсягу виробництва, до зростання безробіття й інфляції, що здатна викликати політичну нестабільність.

Життєздатність системи фіксованих валютних курсів залежить від двох взаємозалежних умов:

1. наявності достатніх валютних резервів;

2. випадкового виникнення незначних за своїми розмірами дефіцитів або активів платіжного балансу.

Великі й постійні дефіцити можуть звести нанівець резерви країни. Країна з недостатніми валютними резервами стикається з менш бажаними варіантами вибору.

З одного боку, така країна повинна буде вжити на хворобливих й політично непопулярних макроекономічних заходів адаптації у вигляді інфляції або спаду виробництва й зростання безробіття.

З іншого боку, цій країні, можливо, доведеться вдатися до протекціоністської торговельної політики або валютного контролю, які обмежують міжнародну торгівлю й фінансування.