Тема 9 Світова валютна система

9.1 Валюта й валютний курс

Міжнародний обмін товарів, послуг і капіталів втягує у свою орбіту валютний ринок.

Імпортери обмінюють національну валюту на валюту тієї країни, де вони купують товари й послуги. Експортери, у свою чергу, одержавши експортний виторг в іноземній валюті, продають її в обмін на національну валюту. Інвестори, вкладаючи капітал в економіку тієї або іншої країни, потребують її валюти.

Розглянемо основні терміни даної теми.

Валюта - гроші, використовувані в міжнародних розрахунках. Як валюта може виступати грошова одиниця будь-якої країни.

Валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена у валюті іншої країни.

Номінальний валютний курс (обмінний) – це відносна ціна валют двох країн або валюта однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Реальний валютний курс (обмінний) – це курс, заснований на співвідношенні, у якому товари однієї країни можуть бути продані в обмін на товари іншої країни, або відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах.

Офіційний обмінний курс – це курс продажу й купівлі національної валюти Центральним банком країни.

Валютне котирування – це фіксування курсу національної грошової одиниці на даний момент стосовно іноземних грошових одиниць.

Пряме котирування валют – це курс одиниці національної валюти, виражений в іноземній валюті. Наприклад: 1 грн = 0,12 дол. США.

Непряме котирування (девізний курс) - це курс одиниці іноземної валюти, вираженої в певній кількості національної валюти. Наприклад: 1 дол. = 7,9 грн.

Конвертованість валюти - це здатність валюти даної країни вільно обмінюватися на валюти інших країн і виступати у всіх валютних операціях без обмежень.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – валюта країни, у якій відсутні законодавчі обмеження на здійснення валютних операцій з будь-яких видів операцій. У цей час такими валютами насамперед є валюти США, Японії, Англії, Франції, Швейцарії, ЄС.

Частково конвертована валюта (ЧКВ) – національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для певних власників валюти й за окремими видами обмінних операцій. Така валюта характерна для більшості країн, що розвиваються.

Резервна валюта – це найбільш стабільна ВКВ, у якій здійснюються міжнародні розрахунки й кредити, а також національні кредитно-грошові кошти провідних країн світової торгівлі.

Резервною валютою є: долар США, євро, японська ієна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк.

Види конвертованості валюти:

1. внутрішня – оборотність валюти для всіх резидентів і нерезидентів;

2. зовнішня – оборотність валют тільки для іноземних юридичних і фізичних осіб (нерезидентів). Таке положення означає внутрішню макроекономічну стабільність (стійкий державний бюджет, низькі інфляція й безробіття, стійкі темпи економічного зростання).

Неконвертована валюта - валюта країни, у якій існує заборона на здійснення більшості валютних операцій.

Валютний паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

Якщо раніше (до 1976 р.) валютний паритет визначався на основі золотого вмісту грошової одиниці кожної країни, то потім на основі СДР (спеціальні права запозичення), а також на основі паритету купівельної спроможності валют різних країн.

Купівельна спроможність – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю відповідно до базового періоду.

Паритет купівельної спроможності - це курс обміну валют, що дорівнює відношенню рівнів цін у двох країнах, виражених у вартості споживчого кошика. Він відображає довгостроковий зв'язок між інфляцією й обмінними курсами валют різних країн. Відносна форма паритету купівельної спроможності свідчить, що процентні зміни валютного курсу дорівнюють різниці національних темпів інфляції.

ПКС=Р_А/Р_Б, де ПРС – паритет купівельної спроможності; Р_А - ціни країни А; Р_Б – ціни країни Б.