17. Бенчмаркінг і його роль в управліні витратами

Досить новим методом управління витратами є бенчмаркінг витрат. Бенчмар-кінг - це спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації порівняно з успішними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку [6]. Перевагами бенчмаркінгу витрат є відсутність потреби у винаході власних способів зменшення витрат і вдосконалення процесів у діяльності підприємства, тому що це вже зроблено лідером ринку або підприємством, взятим за зразок; можливість комбінування різних методів, що забезпечили успіх у зменшенні витрат іншим підприємствам. Основним обмеженням у використанні бенчмаркінгу є обґрунтованість вибору під-приємства-еталона. Якщо як еталон вибирають реальне підприємство, то потрібно обов'язково враховувати його особливості, умови його зовнішнього середовища. В іншому разі результати бенчмаркінгу витрат не можна використовувати. Якщо ж вибраний еталон є абстрактним ідеальним варіантом перебігу процесів, то дуже важливою є оцінка рівня досяжності ідеалу. Неправильний вибір вихідного еталона в бенчмаркінгу витрат може стати основною причиною, через яку цей метод може не дати результатів. Крім того, існують труднощі в отриманні інформації про діяльність підприємства-ета-лона, яка найчастіше є комерційною таємницею [7]. Цей метод можуть використовувати підприємства, яким необхідно прийняти рішення щодо свого позиціонування на ринку й вибору стратегії розвитку. Крім того, дослідивши процес формування витрат на ета­лонних підприємствах - лідерах галузі, використовуваних управлінських орієнтирів і методів управління витратами, можна по­ступово поліпшити управління витратами, ґрунтуючись на їх досвіді й технологіях.

18. Види нормувань в системі управління витратами

Нормування — це процес розробки і встановлення граничних величин запасу і витрачання виробничих та інших ресурсів, не­обхідних для забезпечення процесу виробництва і реалізації про­дукції (робіт, послуг).

Норма — це гранично допустима (максимальна чи мінімальна) величина витрачання будь-якого ресурсу на одиницю продукції.

Якщо норми встановлюються в абсолютному виразі (напри­клад, норма часу у нормо-годинах), то нормативи відображають­ся, як правило, у коефіцієнтах або у відсотках на усі види ресур­сів, що використовуються.

3 метою реалізації функції управління витратами, зокрема планування, керівні органи використовують систему норм і нор­мативів, яка класифікується залежно від мети, об’єктів норму­вання, масштабів, часу дії та інших критеріїв.

За об’єктами нормування уся нормативна база поділяється на:

—  норми використання трудових ресурсів;

—  норми запасів і витрачання товарно-матеріальних цінностей;

—  норми використання основних фондів;

—  норми і нормативи організації виробничих процесів;

—  норми і нормативи використання фінансових ресурсів.

За масштабами застосування нормативна база поділяється на:

—  норми і нормативи, які встановлюються на основі держав­них стандартів і вимог;

—  норми і нормативи, які рекомендуються до застосування на галузевому рівні;

—  загальнозаводські (виробничі) норми;

—  предметні, подетальні, поопераційні норми, які розробля­ються підприємством самостійно.

За часом дії норми і нормативи поділяються на:

—  перспективні;

—  поточні.

Нормування затрат здійснюється відповідно до розмірних, ва­гових і якісних характеристик складових елементів і продукції в цілому. При цьому враховуються технологія виготовлення про­дукції, а також умови транспортування, зберігання, експлуатації і обслуговування, утилізації.