
- •2. Суть зміст… ресурсів
- •3. Осн завдання управління витратами
- •4. Об’єктивна необхідність планування витрат
- •5. Управління виробничими затратами на базі використання системи «standart cost»
- •6. Класифікація природних ресурсів за походженням
- •7. Розрахунки зведеного кошторису витрат на ви-во
- •8. Суть і значення планової калькуляції
- •10. Методи включення непрямих витрат до собівартості продукції
- •11. Класифікація природних ресурсів за ознакою вичерпності
- •12. Класифікація прямих витрат при складанні планової калькуляції собівартості одиниці продукції
- •13. Управління витратами і результатами діяльності підприємства за центрами відповідальності.
- •14. Сутність планування витрат.
- •15. Управлінни витратами на базі дірект-костінг
- •16. Порядок включення загальновиробничих витрат планової нормативної собівартості деяких видів продукції
- •17. Бенчмаркінг і його роль в управліні витратами
- •18. Види нормувань в системі управління витратами
- •19. Мета та складові системи управління витратами
- •20. Умови оптимізації витрат на підприємстві
- •21. Побудова системи центрів відповідальності
- •22. Вимоги щодо формування цв
- •25. Властивість підрозділів центрів дискреційних витрат
- •26. Параметри побудови центрів відповідальності
- •29. Методи «Таргет-костинг» та «кайдзен-костинг»
- •30. Сутність концепції стратегічного управління витратами.
- •31. Переваги системи стандарт-кост
- •32. Сутність поняття собівартість продукції і її види
- •33. Фактори виробництва та критерії їх формування
- •34. Вузьке та широке трактування поняття виробництво
- •35. Сутність понять «внутрішня» та «зовнішня рівновага»
- •36. Недоліки "директ-кост"
- •37. Сутність найважливіших властивостей факторів виробництва.
12. Класифікація прямих витрат при складанні планової калькуляції собівартості одиниці продукції
Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
13. Управління витратами і результатами діяльності підприємства за центрами відповідальності.
Центр відповідальності - це сфера (сегмент) діяльності, у межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники, які він повинен контролювати. Управління за центрами відповідальності - це система управління, яка забезпечує планування, моніторинг, оцінювання, контроль і регулювання діяльності кожного центру відповідальності.
Формування системи управління за центрами відповідальності передбачає: - визначення загальної мети діяльності підприємства та його проміжних завдань; - виділення в організаційній структурі підприємства центрів відповідальності; - розробляння бюджетів для кожного центру відповідальності; - розробляння моделі формування звітності центрів відповідальності; - оцінювання діяльності центрів на основі аналізу бюджетних і звітних даних та прийняття відповідних управлінських рішень.
Ефективність функціонування системи управління витратами за центрами відповідальності забезпечується через дотримання низки вимог. Зокрема, менеджери повинні відповідати тільки за ту діяльність та пов'язані з нею витрати, які перебувають під їхнім контролем. У зв'язку з цим створюють такі центри відповідальності:
- за рівнем контрольованості показників: центри витрат, центри доходів, центри прибутку, центри інвестицій;
- за функціональним принципом: обслуговуючі, матеріальні, виробничі, збутові.
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
К
ожен
центр має очолювати керівник, який
відповідає за результати його діяльності
Д
еталізація
інформації при виділенні центрів
відповідальності має бути достатньою
для аналізу їхньої діяльності, проте
не надмірною.
Д
ля
кожного центру має бути визначений
основний показник призначений для
вимірювання обсягів його діяльності.
Д
ля
кожного виду витрат підприємства має
існувати такий центр, для якого ці
витрати є прямими.
С истема стимулювання працівників підприємства має бути пов'язана з ефективністю діяльності центрів відповідальності.
Керівники практично всіх центрів відповідальності несуть відповідальність за витрати цих центрів. Тому, найважливіше завдання керівників центрів відповідальності - є управління витратами цих центрів. Необхідно здійснювати облік витрат і фінансових результатів центрів відповідальності. Побудова обліку витрат має ґрунтуватися на поділі їх на змінні і постійні, прямі і непрямі, контрольовані і неконтрольовані. Оцінювання діяльності центрів відповідальності має базуватися на:
аналізі відхилень бюджетних і фактичних показників витрат та фінансових результатів діяльності;
аналізі нефінансових показників діяльності центру, зокрема таких як плинність кадрів, відсоток забракованих виробів, використання робочого часу, кількість скарг клієнтів, відсоток повторних замовлень, кількість клієнтів тощо.
Система управління витратами за центрами відповідальності дає змогу:
скористатися всіма вигодами децентралізованого управління об’єктом (вивільнення вищого керівництва, що дає йому можливість зосереджуватися на глобальних питаннях; прийняття компетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більш інформовані, часто краще розуміють проблему; можливість оперативно, а отже, й своєчасно приймати рішення на відповідних рівнях управління; посилення мотивації та управлінський розвиток керівників середньої і нижньої ланок);
зробити контроль дієвішим завдяки персоніфікації відповідальності;
підвищити точність обчислення витрат за носіями.