- •1. Визначити поняття спілкування.
- •2. Охарактеризувати спілкування як комунікацію, як міжособистісну та міжгрупову взаємодію, як процес пізнання особистості.
- •3. Спілкування як соціально-комунікативна форма активності особистості
- •4. Поняття ділового спілкування
- •5. Моральна культура як етична основа ділового спілкування.
- •6. Визначити структуру та функції ділового спілкування
- •7. Вербальні та невербальні канали передавання інформації. Поєднання вербальних та невербальних засобів у процесі комунікації.
- •8. Рефлексія, ідентифікація та емпатія як механізми встановлення взаєморозуміння у процесі спілкування.
- •10. Мотиваційний, моральний та емоційний бар’єри у спілкуванні
- •11. Поняття вербальної комунікації
- •12. Мовлення як знакова система. Поняття мовленнєвого етикету.
- •13. Культура говорити і культура слухати
- •14. Нерефлексивне і рефлексивне слухання. Методи активного слухання.
- •15. Специфіка культури говоріння. Види мовних актів.
- •16. Психологічні, ситуативні та мовні особливості монологу і діалогу.
- •17. Поняття невербальної комунікації.
- •18. Невербальні засоби комунікації і культура спілкування та поведінки.
- •19. Особливості засобів невербального спілкування. Оптико-кінетична система.
- •20. Специфіка паралінгвістичної та екстралінгвістичної засобів невербального спілкування.
- •21. Засоби візуального спілкування.
- •22. Проксеміка як засіб невербального спілкування
- •23. Індивідуальні та колективні форми ділового спілкування
- •24. Бесіда як індивідуальна форма ділового спілкування. Функції та види бесід.
- •25. Прийоми ведення бесіди. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
- •26. Бесіда та діловий етикет.
- •27. Форми колективного обговорення ділових проблем.
- •28. Стратегії й технології ведення переговорів.
- •31. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •32. Характеристика ділової наради.
- •33. Дискусія як форма колективного обговорення ділової проблеми. Порівняльний аналіз дискусії, полеміки та диспуту.
- •34. “Мозковий штурм”
- •35. Етикет та культура ділового спілкування.
- •36. Етикет телефонної розмови.
- •38. Національні особливості ділового етикету різних країн світу.
- •40. Структура спілкування.
- •41. Функції спілкування
- •42. Спілкування як взаємодія.
- •43. Спілкування як сприймання та розуміння одне одного.
- •44. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.
- •46. Спілкування як комунікація
- •48. Засоби передачі інформації.
- •49. Засоби комунікації.
- •51. Функції мовлення
- •52. Види мовлення (усне та письмове діалогічне та монологічне мовленя).
- •53.Індивідуальна бесіда як форма спілкування
- •54. Функції та види бесід
- •55. Характеристика та етапи індивідуальної бесіди.
- •56. Встановлення контакту
- •57. Обговорення проблеми, прийняття рішення.
- •58. Вихід із контакту.
- •59. Особливості бесіди по телефону
- •60. Особливості невербальної взаємодії.
- •61. Жести, міміка, зоровий контакт.
- •62. Комунікація через організацію оточуючого середовища.
- •63. Поняття та функції психологічних бар’єрів спілкування
- •64. Естетичні бар’єри
- •65. Інтелектуальні бар’єри
- •66. Мотиваційні бар’єри
- •67. Емоційні бар’єри
- •68. Колективне обговорення ділових проблем.
- •69. Форми колективного обговорення проблем.
- •70. Переговори та особливості їх проведення
- •71. Наради та особливості їх проведення
- •72. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •73. Особливості проведення дискусій
- •74. “Мозковий штурм”
- •75. Психологічні вимоги до публічних виступів
- •76. Особистісний вплив промовця на характер спілкування
- •77. Соціально-психологічні механізми спілкування
- •78. Психічне зараження як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня.
- •79. Паніка як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
- •80. Навіювання як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
- •81. Наслідування як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
- •82. Чутки, плітки як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
- •83. Мода як соціально-психологічне явище
- •84. Механізми утворення моди.
- •85. Механізми спілкування (ідентифікація, рефлексія і стереотипізація)
- •86. Психологічі особливості психокорекціної роботи
- •87. Поняття особистісної деструкції
- •89. Спілкування в психокорекційній групі аспн.З’ясування глибинно-психологічних передумов труднощів
78. Психічне зараження як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня.
Зараження – це неусвідомлена схильність людини до певних психічних етапів, яка здійснюється через передачі псих. настрою. Визначається ефект зараження силою емоц. зараження. і псих. контактом між учасниками спілкув. Відбуваються у великих відкритих аудиторіях, в неорганічних групах і натовпах. Вагомим є спільність оцінок установок, які властиві масі людей. Міра якою різні групи піддаються зараженню залежить від загального рівня розвитку людей і від рівня їх самосвідомості.
Психічне зараження здійснюється через передачу емоційного стану від однієї особи до іншої на несвідомому рівні. Свідомість за таких умов різко звужується, майже зникає критичність до подій, інформації, що надходить з різних джерел. Психологія тлумачить зараження як неусвідомлювану, мимовільну схильність людини до певних психічних станів. Відбувається зараження через передавання психічного настрою, наділеного великим емоційним зарядом. Воно є одночасно продуктом впливу на інших енергетики психічного стану індивіда чи групи, а також здатністю людини до сприймання, співпереживання цього стану, співучасті.
Функції зараження – 1. Зараження посилює групову згуртованість 2. Засоби компенсації згуртованості.
79. Паніка як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
Паніка – це емоц. стан який виникає в масі людей внаслідок дефіциту або традиції звичок. Для появи паніки необхідний шокуючий стимул чи певна ситуація які переривають зв’язні форми поведінки. Виникає потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. Людина намагається інтерпретувати подію,пригадує подібні ситуації з свого досвіду, досвіду інших або кіно. Необх. сприйняти швидко рішення заважає логічно-осмислити ситуацію і виникає страх. Страх передається іншим людям і тим самим підсилюється страхом перших. Ситуація паніки завжди супроводжується зараженням і навіюванням.
Причини які сприяють виникненню та посиленню паніки
1. Фізіологічна – (втома, голод, депресія, тривале безсилля, сп’яніння. 2. Психологічні – (здивування, невпевненість, страх, почуття ізоляції, усвідомлення безсилля перед небезпекою) 3. Соц. психологічні – відсутність групової солідарності, - втрата довіри до керівництва.
Зупинити паніку може лише рішуча дія, яка виведе людей з ситуації шоку і потрясіння.
80. Навіювання як психологічний механізм впливу в процесі спілкуваня
Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу, який має на меті зміну установок цінностей та вчинків. Цей процес однобічний. Особливість навіювання апелює до почуттів людини, а не до логіки і розуму. Навіювання діє на вразливих людей, не здатних самостійно мислити, які не мають твердих принципів та переконань, які невпевнені в собі, і для яких характерне домінування ситуативного психічного настрою. При навіюванні послаблюється контроль,критичність і самоконтроль. Важливим чинником навіювання є попередня установка та авторитет того, хто навіює. Це сприяє довірі і знімає значні опори.
Є 3 форми навіювання – гіпнотична(в стані гіпнозу) – в стадії релаксації, - в активному стані.
За методами реакції – прямим, - опосередкованим, - спрямований (спец. організоване, в рекламі, релігії, політиці) – стихійне (в повсякденному житті)
Сильно навіювані – діти, втомлені люди, люди зі слабким типом нервової сист. довірливі люди.
