46. Спілкування як комунікація

Засобами, які людина використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

Вербальні засоби спілкування

Вербальна комунікація використовує як знакову систему мову найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння в процесі спільної діяльності. Точність розуміння слухачем змісту висловлювання може стати очевидною для комунікатора лише тоді, коли відбудеться зміна "комунікативних ролей", тобто коли реципієнт стане комунікатором і своїм висловлюванням дасть знати про те, як він розкрив зміст інформації.

Невербальні засоби спілкування

Невербальна комунікація включає різні знакові системи: оптико- кінетичну, пара- та екстралінгвістичну, просторово-часову, контакт "очі в очі", які мають свої особливості.

Оптико-кінетична система знаків використовує жести, міміку, пантоміміку. Загалом цю систему можна уявити як сприймання властивостей загальної моторики різних частин тіла (рук— жестикуляція, обличчя— міміка, пози— пантоміміка). Ця загальна моторика відображає емоційні реакції людини, оскільки включення оптико-кшетичної системи знаків до ситуації комунікації надає спілкуванню певних нюансів, що сприймаються неоднозначно за умов використання одних і тих самих жестів у різних національних культурах. Виділимо види невербальних засобів спілкування. L Візуальні:

кінесика: рухи рук, голови, ніг, тулуба, хода;вираз обличчя, очей;поза, постава, положення голови;

напрям погляду, візуальні контакти;шкірні реакції: почервоніння, збліднення, потіння;

проксеміка (просторова і тимчасова організація

спілкування): відстань до співрозмовника, кут повороту до нього, персональний простір;допоміжні засоби спілкування: підкреслення або приховування особливостей статури (ознаки статі, віку, раси);

засоби перетворення природної статури: одяг, зачіска, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, дрібні предмети в руках.

2. Акустичні:паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність): голосність, тембр, ритм, висота звуку;екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, подихи, кашель, ляскіт.

5. Тактильні:такесика: дотик, потиск руки, обійми, поцілунок.

Міміка - динамічне вираз обличчя в даний момент спілкування.

Жест - соціально відпрацьований рух, що передає психічний стан.

4. Ольфакторні:приємні і неприємні запахи навколишнього середовища;природний і штучний запахи людини.

47. ВИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА КОМУНІКАЦІЇ.

Комунікація - зв'язок, взаємодія двох систем, в ході якої від однієї системи до іншої передається сигнал, що несе інформацію. Спілкування - обмін інформацією між людьми. Таким чином, спілкування - більш вузьке поняття в порівнянні з поняттям комунікації.

До структури спілкування можна підійти по-різному, в даному випадку буде охарактеризована структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Комунікативна взаємодія можлива тільки в тому випадку, коли людина, що направляє інформацію (комунікатор) і людина, що приймає її (реципієнт) мають подібну систему кодификації і декодификации інформації. Тобто «Всі повинні говорити однією мовою».

В умовах людської комунікації можуть виникати комунікативні бар'єри. Вони носять соціальний чи психологічний характер.

Сама по собі вихідна від коммуникатора інформація може бути спонукальної (наказ, рада, прохання - розрахована на те, щоб стимулювати будь-яку дію) і констатує (повідомлення - має місце в різних освітніх системах).