43. Спілкування як сприймання та розуміння одне одного.

Взаємодія між учасниками спілкування як правило, супроводжується сприйманням і розумінням одне одного. Деякі психологи вважають, що відбувається пізнання однієї люди¬ни іншою. У загальному плані можна сказати, що сприймання іншої людини означає відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистішими характеристиками індивіда та інтерпретацію на цій основі її вчинків. Під час пізнання одна людина емоційно оцінює іншу, намагається зрозуміти її вчинки, виробити стратегію зміни її поведінки та побудувати власну. При цьому відбувається усвідомлення себе через іншого за допомогою механізмів ідентифікації та рефлексії. Перший з них зводиться до уподібнення, ототожнення себе з іншим. Це сприяє розумінню партнера по спілкуванню, стимулює відповідну поведінку (альтруїстичну, гуманістичну, емпатійну тощо). Рефлексія у спілкуванні — це усвідомлення того, як суб’єкта сприймають і оцінюють інші. Відомо, що сприймання та розуміння одне одного залежить від ряду факторів, зокрема від установок, обсягу інформації про інших і різних ефектів. Інколи, якщо інформації замало, під час сприймання людям приписуються. певні

характеристики, яких вони насправді не мають (каузальна атрибуція). У цьому разі негативними характеристиками найчастіше наділяються ті. люди, яких ми не любимо, яким не симпатизуємо.

44. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.

Міжособистісні взаємини у спілкуванні — це такі взаємозв’язки між людьми, які суб’єктивно переживаються та об’єктивно проявляються в характері та способах взаємного впливу. Ці взаємини мають для людей не менше значення, ніж їжа та повітря. Якщо ці стосунки погані, то продуктивна взаємодія людей, їхня спільна діяльність стають неможливими. У людини псується настрій, здоров’я, вона не відчуває радості буття. Нездорові міжособистісні взаємини впливають також на характер спілкування. Іноді останнє зводиться до того, що розмови про інших ведуться виключно в категоріях оцінок, а то й за допомогою ярликів, причому, як правило, усе «малюється» чорно-білими фарбами. Для того щоб система міжособистісних взаємин була ефективною, а суспільство загалом здоровим, бажано відмовлятися від звички за всіма вчинками людей бачити злий намір. Одні люди під час спілкування нерідко без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому для успішного спілкування важливим є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах, дотримання емпатійного способу спілкування. Останній передбачає більш-менш точне сприймання внутрішнього світу іншої людини із збереженням притаманних їй емоційних і змістовних відтінків.

45. ВИДИ ТА РІВНІ СПІЛКУВАННЯ.

Спілк. ділиться на такі види:

1. За часом

короткочасове – яке обмежене в часі

довготривале – при якому люди відчувають дискомфорт, якщо не отримують спілк, спілк. є самоціллю.

2. За кількістю учасників

монологічне – одностороннє; один лише викладає свої почуття, думки і відсутній зворотній зв’язок

діалогічне – 2 учасники є активні у спілкуванні і відбувається зворотній зв'язок .

3. За критерієм результативності

продуктивне,непродуктивне,конфліктне

4. від засобів спілкування

- безпосереднє – прямий контакт - опосередковане – спіл. без контактування в прямому сенсі, а за допомогою письма, тех. засобів

5. в залежності від спрямування

- ділове – на офіційному рівні - особистісне – на внутрішньому світі - інструментальне – засіб для будь яких потреб

6. від суб’єкта спілкування

- міжособистісне – між окремими людьми - рольове – спілк. від ролі учасника - індивідуально-групове – один з групою - між групове – між групами

Спілкування буває відкритим і закритим

відкрите – бажання повністю виразити свою точку зору і врахувати позицію іншого

закрите – небажання і невміння виразити свою точку зору і точку зору іншого.

Типи спілкування

імперативне – (директивна, авторитарна) маніпулятивне – (неможливе в релігії, сім’ї, політиці) діалогічне – саме продуктивне

Залежно від змісту і спрямованості дій партнерів виділяють такі рівні спілкування:

1) конвенційний (від лат. соnvencionalis — відповідно до договору) — здійснюється відповідно до прийнятих правил,

2) примітивний — для того, хто виявляє ініціативу спілкування, співрозмовник виявляється усього-на-всього предметом, потрібним чи таким, що стоїть на перешкоді діяльності ініціатора.

3) маніпулятивний — рівень спілкування, коли партнер — це лише суперник у певній грі, яку треба будь-що виграти;

4) стандартизований — спілкування ґрунтується на стандартах, а не на взаємному розумінні актуальності ролей один одного. Це своєрідний "контакт масок";

5) ігровий — спілкування відбувається в ігровій формі, що потребує від партнерів прояву творчості, добору таких прийомів, які допомагали б підтримувати запропонований тон;

6) діловий — передбачає організацію співрозмовника чи колективу вихованців на виконання конкретної справи, що стосується обох партнерів;

7) духовний — вищий рівень людського спілкування.