36. Етикет телефонної розмови.

Одним із різновидів ділового спілкування є телефонна розмова. Вона розширює, прискорює ділові контакти, дає можливість оперативно передати чи прийняти певне повідомлення тощо. У телефонній розмові беруть участь двоє співрозмовників: той, хто телефонує, і той, хто приймає інформацію. Вибір мовних засобів для телефонної розмови залежить від того, хто, куди, кому, і з якою метою телефонує. Умовно телефонну розмову можна поділити на офіційну і приватну. Кожне з них вимагає відповідного етикету. Офіційно-ділова розмова, адресована до певної установи, має діловий характер. Телефонна розмова, як правило, починається з привітання. І тут же слід відрекомендуватися Після цього треба запитати, з ким розмовляєте. Потім треба повідомити, з ким хочете поговорити і, якщо є потреба, то сказати, з якого питання. Приватна розмова теж має загальновизнані норми телефонного етикету. Розмова по телефону має бути спокійною, розбірливою, чемною, лаконічною. Тому треба заздалегідь її продумати. Також важливим є вміння слухати співрозмовника. Вихована людина не буде перебивати співрозмовника чи поправляти, підкреслюючи свою мовну освіченість та професійну перевагу. Не варто засмічувати телефонну розмову вставними словами, крилатими виразами тощо. За етикетом завершує телефонну розмову як у діловому, так і в приватному спілкуванні, її ініціатор. Якщо розмовляють чоловік і жінка, то перевага надається, безперечно, жінці. Завершуючи телефонну розмову, обов'язково треба попрощатися. Нетактовно класти трубку, не дочекавшись прощальних слів співрозмовника.

38. Національні особливості ділового етикету різних країн світу.

Проблема національного стилю ділових стосунків в нашій країні ще далеко не вивчена, при підготовці менеджерів цьому приділяється недостатня увага. Розглянемо деякі національні стилі ділових стосунків  Американці при вирішенні проблем прагнуть обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі, пов’язані з реалізацією домовленостей. Для них типовими є мажорний настрій, відкритість, енергійність, дружелюбність, не дуже офіційна манера ведення переговорів. Французи приділяють значну увагу попереднім домовленостям та попередньому обговоренню проблем. Представники їхніх делегацій намагаються зберігати незалежність, але, порівняно з американцями, вони менш вільні при прийнятті рішень і “зв’язані” наданими їм інструкціями. Німці надають велике значення ретельній підготовці до переговорів і приступають до них тільки тоді, коли впевнені у позитивному вирішенні проблеми. Вони докладно виробляють свою позицію, поетапно обговорюють питання. Німці вирізняються працелюбством, пунктуальністю, бережливістю, раціональністю, педантичністю, організованістю, скептичністю. Для них мають значення статус, титули і звання людей, що беруть участь у переговорах. Англійці, на відміну від німців, підготовці до переговорів приділяють мало уваги і прагнуть вирішити всі питання під час переговорів залежно від позиції партнерів. Вони вирізняються стриманістю, скрупульозністю, діловитістю, повагою до власності. Характерними для них є прагматизм, емпіризм, але при цьому вони ставляться до розгляду питань досить гнучко, як правило, позитивно реагують на пропозиції іншої сторони, намагаються уникати конфронтації

39. ПОНЯТТА СПІЛКУВАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ВИДИ.

СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і не вербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності. До структури спілкування належать: Спілк. ділиться на такі види:

1. За часом

короткочасове – яке обмежене в часі

довготривале – при якому люди відчувають дискомфорт, якщо не отримують спілк, спілк. є самоціллю.

2. За кількістю учасників

монологічне – одностороннє; один лише викладає свої почуття, думки і відсутній зворотній зв’язок

діалогічне – 2 учасники є активні у спілкуванні і відбувається зворотній зв'язок .

3. За критерієм результативності

продуктивне,непродуктивне,конфліктне

4. від засобів спілкування

- безпосереднє – прямий контакт - опосередковане – спіл. без контактування в прямому сенсі, а за допомогою письма, тех. засобів

5. в залежності від спрямування

- ділове – на офіційному рівні - особистісне – на внутрішньому світі - інструментальне – засіб для будь яких потреб

6. від суб’єкта спілкування

- міжособистісне – між окремими людьми - рольове – спілк. від ролі учасника - індивідуально-групове – один з групою - між групове – між групами

Спілкування буває відкритим і закритим

відкрите – бажання повністю виразити свою точку зору і врахувати позицію іншого

закрите – небажання і невміння виразити свою точку зору і точку зору іншого.

Типи спілкування

імперативне – (директивна, авторитарна) маніпулятивне – (неможливе в релігії, сім’ї, політиці) діалогічне – саме продуктивне