11

ПОЛІТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

Лекційний курс

Тема 3 базові характеристики та критерії політичного прогнозування План

1. Суб’єкти та об’єкти політичного прогнозування.

2. Особливості взаємодії між об’єктами і суб’єктами політики.

3. Типології та види об’єктів прогнозування.

4. Взаємопов’язаність соціальних і політичних прогнозів.

5. Внутрішньополітичне та зовнішньополітичне прогнозування.

6. Функції політичного прогнозу.

7. Прогностичні центри в Україні.

1. Суб’єкти та об’єкти політичного прогнозування

Суб’єктами політичного прогнозування є спеціалізовані органи держав­ного управління, політичні партії та громадсько-політичні об’єднання гро­мадян, наукові установи, окремі особи, які здійснюють розробку прогнозів.

Ускладнення соціально-політичних процесів у сучасних умовах зумовило дальшу професіоналізацію політичного прогнозування, розширення спеціалізо­ваних наукових центрів, метою яких є здійснення комплексного прогнозу­вання політичного процесу. У переважній більшості держав світу сфор­мувалася система державних та неурядових центрів, інститутів, організацій, основним завданням яких є здійснення політичного прогнозування в різних сферах державного життя. Першість у цій галузі належить США, де вже на початку 90-х років XX ст. налічувалось понад 1200 центрів, ураховуючи тільки відомства, що вели прогнозування в галузі зовнішньої та воєнної політики. На думку спеціалістів у галузі прогнозування, США не стільки прогнозують майбутнє, скільки його творять. Тому прогнози ЦРУ – чи то розпад СРСР, чи то міжетнічні війни в Югославії дуже часто збуваються. У липні 1998 р. конгресом США було створено Комісію з національної безпеки в XXI ст. Наприкінці 90-х років розроблено “стратегію Сполучених Штатів Америки” в наступному сторіччі, а також прогнозний документ ЦРУ “Загальні напрями 2015 року”, в якому подається прогноз світового розвитку, прогнози щодо розвитку окремих держав світу, у тому числі й України.

Об’єктами політичного прогнозування є політична система та всі її компоненти: політичні інститути, політичний процес (з акцентом на майбут­ніх подіях), політичні відносини, політичні курси, на які спрямована пізнавальна і практична діяльність суб’єкта прогнозування. Базовою змінною в політич­ному прогнозуванні є політична подія.

Аналіз об’єктів політичного прогнозування розпочинається з визначення їх структури, тобто способу внутрішньої організації і зв’язків елементів об’єкта та їх складності, яка залежить від багатоманітності їх субелементів, власти­востей, відносин. Необхідно визначати змінні характеристики об’єкта, які є суттєвими для його опису відповідно до завдань прогнозування, а також ті, що обумовлені впливом зовнішніх змін. Для об’єкта прогнозування властиві: параметр – кількісна характеристика, яка є або приймається за постійну протягом періоду основи і періоду попередження прогнозу; динамічний ряд – тимчасова послідовність ретроспективних і перспективних значень змінної об’єкта прогнозування. Одним із чинників забезпечення вірогідності прогнозу є аналіз динаміки розвитку об’єкта прогнозування.

Об’єкти політичного прогнозування мають чітко виражену специфіку в по­рів­нянні з природно-науковими об’єктами. У політиці на стан об’єкта прогно­зу­вання впливають свідомість та воля політичних суб’єктів, у тому числі тих, хто здійснює прогнозування, хто зацікавлений чи не зацікавлений у ньому.

Об’єкти політичного прогнозування характеризуються певним об’єктив­ним змістом (“внутрішня сутність”, “природні стани”, “об’єктивна тенденція” і так далі), вплив якого на реалізацію прогнозу слід враховувати. Наприклад, якщо в конституції країни закладені положення, що обмежують повноваження парламенту на користь Президента чи виконавчої влади, то об’єктивна сутність, якою виступають “закони парламентаризму” (принцип поділу влади та інші), порушуються, і можна з великою вірогідністю прогнозувати постійні конфліктні ситуації між главою держави, виконавчою владою, з однієї сторони, і парламентом, з іншої. Відносини між гілками влади можуть закін­читись або становленням особистої диктатури, або перемогою представницької демократії. Якщо в прогнозі проаналізувати соціальні сили, на які спираються різні гілки влади, розстановку політичних сил в парламенті і суспільстві, участь чи неучасть армії в політиці, тенденції розвитку громадської думки стосовно влади, громадянську активність народу, тоді можна з більшою вірогідністю прогнозувати результати протиборства між главою держави, виконавчою владою та парламентом.