2. Особливості взаємодії між об’єктами і суб’єктами політики

Співвідношення між об’єктами, субстанціональними факторами і актив­ністю суб’єктів політики залежить від особливостей періодів розвитку суспільства, специфіки конкретних політичних ситуацій. У перехідні періоди політичні інститути, які повинні забезпечувати стабільність суспільства, перебувають у стані постійних трансформацій, у них багато застарілого як у змісті, так і в формах діяльності. Розвиток суспільства проходить більшою мірою під натиском зацікавлених суб’єктів. Тому в політичному прогнозуванні доцільніше робити наголос не на об’єктивних, субстанціональних основах політики, а на порівняльному аналізі різних суб’єктів політики. В умовах перехідних суспільств діяльність політичних суб’єктів визначається переважно можливостями опору зі сторони інших організованих суб’єктів, а не уста­леними “природними” нормами внутрішньої і зовнішньої політики. У таких умовах вірогіднішим є не прогноз, який орієнтується на доцільність політики, яка об’єктивно прокладе собі дорогу, а аналіз “партії влади” та соціальних груп, що становлять її основу.

Політичне прогнозування орієнтується на об’єкти двох типів. Сутність об’єктів першого типу визначають соціальні відносини, можна б сказати соціальна “тілесність” (інститути, структури, стани економіки, соціального, національного, демографічного розвитку тощо). Натомість об’єкти другого типу належать до ментальних структур, пов’язаних із культурою, мисленням. У зв’язку з ним на політичну поведінку суб’єктів прогнозування, вибір ними певних пріоритетів у процесі розробки прогнозів можуть впливати інститу­ційні, організаційні чи ментальні структури.

Залежно від цілей політичної діяльності об’єктами про­гнозів можуть бути:

■ визначення основних тенденцій внутрішнього розвитку держави;

■ аналіз механізмів виникнення та розвитку соціальних конфліктів;

• пізнання основних тенденцій розвитку міжнародних відносин;

• розподіл основних політичних сил у країні та динаміка їх впливу на політичний процес;

• передбачення результатів виборчих кампаній;

• аналіз можливих наслідків політичного рішення.

3. Типології та види об’єктів прогнозування

Політичні проблеми, які можуть бути об’єктами прогнозу, класифікують за носієм, сферою діяльності, масштабом, ієрархією, характером прояву, ступенем складності та іншими критеріями. Кожен критерій характеризує один із вимірів проблеми, що його слід враховувати, розробляючи прогноз.

Таблиця 1

Типологія політичних проблем як об’єктів прогнозу

За суб’єктом (носієм):	особисті, групові, загальні
За ієрархією:	головні, другорядні тощо
За сферами:	внутрішні, зовнішні
За роллю в системі:	ключові, похідні
За характером прояву:	безпосередні, опосередковані, випадкові, невипадкові
За часом:	нові, традиційні
За ступенем складності:	прості, складні
За характером виникнення:	випадкові, невипадкові, викличні

Різноманітність політичних подій як об’єктів прогнозування, завдання, проблеми, характер, методи, період попередження прогнозу та інші параметри прогнозів можуть виступати критеріями їх типології.

Основоположним є проблемно-цільовий критерій, який вказує на те, для чого розробляється політичний прогноз. Відповідно до цього критерію виділяють два види прогнозів: пошукові (раніше їх називали дослідними, трендовими, генетичними) і нормативні.

Пошуковий прогноз – це визначення можливих станів явища в майбут­ньому на основі умовного продовження в майбутньому тенденцій розвитку даного явища в минулому і теперішньому. При такому прогнозуванні абстра­гуються від можливих рішень, дій, які здатні докорінно вплинути на розвиток явища. Такий прогноз відповідає на питання: що найімовірніше відбудеться за умови збереження існуючих тенденцій. Нормативний політичний прогноз забезпечує визначення шляхів і строків досягнення можливих станів політич­них явищ, які приймаються як задані. Йдеться про прогнозування досягнення бажаних станів на основі заздалегідь доведених норм, ідеалів, стимулів, цілей. Такий прогноз відповідає на питання: якими шляхами можна досягнути результату.

Таблиця 2