Лекція 1-2.

Тема. Провідні чинники розвитку освіти наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. і закономірності виникнення Болонського процесу

Мета. Враховуючи знання студентів про поняття « вища освіта» взагалі, її структури і принципів побудови системи вищої освіти в Україні, розкрити історичні витоки ступеневої освіти і тенденції розвитку закордонної  вищої освіти.

Вступ. Кінець XXст. і початок третього тисячоліття за масштабами трансформаційних змін називають переломним тому, що в наш час настає нова ера в історії людства — інформаційне суспільство. Інформаційне суспільство — це не лише виробництво, засноване на комп'ютерних технологіях, а процес створення та поширення знань та інформації, які перетворюються на основні продуктивні сили суспільства. Саме від рівня інтелектуального розвитку людини більшою мірою залежатиме успіх не лише будь-якої виробничої діяльності, але й взагалі будь-якої сфери життєдіяльності. Якщо ж урахувати зростання тенденції глобалізації, яка з-посеред іншого означає небувале раніше загострення конкуренції між державами-націями, набуває загальнопланетарного характеру й охоплює, окрім економіки, інші сфери, то стає очевидним, що лише країна, яка забезпечить адекватний вимогам часу, розвиток освіти та науки, може сподіватися на гідне місце у світовому співтоваристві (для наочності порівняємо основні вимоги до професійної діяльності в індустріальному й інформаційному суспільствах. Саме це підвищує значимість виявлення основних тенденцій   розвитку вищої освіти  у різних країнах.

План.

1. Поняття вищої освіти, її мета, завдання , структура в сучасній Україні.

2.Принципи побудови системи вищої освіти в Україні

3.Історичні витоки ступеневої освіти.

4.Тенденції розвитку системи вищої освіти у різних країнах.

 

Зміст лекції.

 

1.Поняття вищої освіти, її мета, завдання , структура в сучасній Україні.

Визначення вищої освіти подане у декларації, прийнятій на Всесвітній конференції ЮНЕСКО, що відбулася в Парижі 5-8 жовтня 1998 року. У цьому документі говориться, що вищою освітою називаються всі види навчальних курсів, підготовки або перепідготовки на післядипломному рівні, що здійснюється університетами або іншими навчальними закладами, котрі визначені компетентними державними органами як навчальні заклади вищої освіти. 

У законі України «Про вищу освіту» (2014 р.) вищу освіту визначено як «сукупність  знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально – етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищим, ніж  рівень повної загальної середньої освіти» (ст.1,п.5).  При цьому, як зазначено в Законі «вищий навчальний заклад -  - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, де згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей» (ст.1.п.7). 

Основними завданнями вищого навчального закладу у ст.26 Закону визначені:

1.                         провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями;

2.                         для університетів, академій, інститутів – провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі;

3.                         участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу;

4.                         формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя вміння вільно мислити та само організовуватися в сучасних умовах;

5.                         забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі  освітньої, наукової і інноваційної діяльності;

6.                         створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів;

7.                         збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства;

8.                         поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян;

9.                         налагодження міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури;

10.                    вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці.

Основними типами вищих навчальних закладів, які діють в сучасній Україні відповідно до ст.28 Закону України «про вищу освіту в Україні»  є: університет – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту та ін.) вищий навчальний заклад; академія, інститут – галузевий (профільний,технологічний, технічний, педагогічний, богословський / теологічний тощо); коледж – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що проводить  освітню діяльність , пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/ або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо – кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст.