Характерні риси а-а права:

1. Наступність права. Ця риса полягає в тому, що англійська ПС з 1066 року розвивається без значних або революційних змін (консерватизм). Цьому сприяло 2 фактори:

• майже 1000 років Англія не піддавалася іноземній експансії;

• застосування в англійській ПС принципу, що всі акти (норми права) є чинними незалежно від давності їх прийняття до моменту прямого скасування.

2. Відсутність рецепції римського права. З 47 року по 407 рік англійські території входили до складу Римської імперії, але англосаксонські племена не використовували римське право для регулювання власних відносин. Після уходу римських легіонів з англійських островів в 407 році, майже всі наслідки римської цивілізації були втрачені, в тому числі і римське право. Окремі інститути римського прав були в подальшому видозмінені та застосувалися в дуже обмежених випадках на окремих англійських територіях, вперш за все в Шотландії і в Північній Ірландії.

3. Суддівський, за своїм характером, система права. Ця риса полягає в тому, що англійська ПС була створена завдяки діяльності суддів і тому сформувалася переважно з суддівських рішень. Інші державні інститути майже не мали впливу на формування ПС.

4. Розвиток загального права юристами практиками. Ця риса полягає в тому, що практики, в тому числі судді та адвокати, протягом участі у судових процесах розробляли та формулювали норми англійського права. Юридична наука не мала майже ніякого впливу на цей процес.

5. Казуальний характер норм права. Полягає в тому, що майже всі норми англійського права були розраховані на вирішення лише конкретної життєвої ситуації та їх використання було обмежене у схожих випадках. Загальних і неперсонофікованих норм права англійська ПС не знала.

6. Відсутність принципового значення поділу сп на приватне та публічне.

7. Англійська система права поділяється на два великі блоки:

   0. Прецедентне право (норми створюються судами).

• загально право;

• право справедливості.

0. Статутне право (норми створюються парламентом та органами виконавчої влади).

Критерієм цього поділу є суб’єкт видання норми.

8. Важливість поділу норм права на матеріальне та процесуальне. Довгий час в англійській правовій системі переважали норми процесуального права над матеріальними, та мали більше значення, що пояснюється, перш за все, суддівським характером права.

9. Не поширеність кодифікації. B Англії немає жодного кодексу. B США існує декілька кодексів, як на рівні федерації так і на рівні окремих штатів. Але ці кодекси є переважно наслідком консолідації, а не кодифікації.

10. Змагальна суддівська процедура. Ця риса означає неупереджене ставлення судді до сторін процесу, які на свій розсуд повинні надавати докази та власні міркування щодо предмету спору. Суддя не займає активної позиції та і не ініціює певні слідчі дії. Його завдання лише здійснити оцінку наданим доказам.

11. Важлива роль інституту присяжних. Основні етапи розвитку Англійської пс b історії становлення Англійської пс виокремлюють 4 етапи:

1 етап (407 – 1066 рр.) – період до норманського завоювання, або англосаксонський період.

Після 407 року, коли римські війська вийшли з англійських островів, ця територія була поділена між англосаксонськими племенами. B ІХ столітті вперше утворюється єдина держава на базі цих племен, яка отримала назв Англія:

1. Вона складалася з сьома королівств.

2. Була дуже децентралізована.

3. Не існувало єдиної системи державного управління.

4. Не існувало суддівської системи.

5. ПС складалася лише із звичаїв окремих племен.

2 етап (1066 рр. – ІІ половина 14 століття.) – період формування системи загального права.

Для цього періоду характерним було:

1. Загальне право створювалося від імені та за сприянням короля, і тому отримало назву «королівське право».

2. Це право було суддівським, тобто створювалося судовою системою.

3. Воно було загальним для всієї держави на противагу місцевим звичаям.

4. Воно було, переважно, процесуальним.

5. Захищало, переважно, публічний інтерес, а не приватний.

6. Цей період завершується кризою системи загального права та формуванням другої системи прецедентного права – права справедливості.

3 етап (ІІ половина 14 століття – середина 19 століття) – період реформування архаїчного загального права і перехід до його сучасної моделі.

B цей період норми загального права вступають у протистояння з нормами права справедливості. Цей конфлікт був вирішений на користь права справедливості, яке отримало більшу юридичну вагу.

1. На цьому етапі також реформувалося загальне право, яке пристосовувалося до умов нового часу.

2. Вперше посилюється роль статутів.

4 етап (з середини 19 століття – по сучасний час) – період сучасного англійського права.

Для цього періоду є характерним:

1. Об’єднання двох судових систем, внаслідок судової реформи.

2. Піднесення значення матеріального права.

3. Більшу вагу отримує законодавство та визнається юридичний пріоритет законодавства над нормами судових прецедентів.

4. Відбувається суттєва систематизація актів, що були прийняті до цього періоду.