Взаємодія права єс з правовими системами Європейських країн Принципи взаємодії:

1. Принцип верховенства права ЄС над правом окремих країн.

2. Принцип прямої дії права ЄС.

3. Принцип інтегрованості норм ЄС в національне право.

4. Принцип юрисдикційного захисту права ЄС, як на рівні національних судів та й на рівні судів ЄС.

Роль науки (університетів) у розвитку р-г права

Однією з визначних подій на початку формування Р-Г права стало виникнення в Європі університетів, які займалися науковою та освітянською діяльністю.

Першим університетом Європи став Болонський університет, який був заснований в 1088 році, та Паризький університет, заснований в 1150 р..

B 15 столітті в Європі вже діяло близько 60 університетів.

B університетах викладалося Римське право та канонічне право і не викладалося національне право майже до 17 століття.

Напрямки впливу Європейських університетів на розвиток р-г права

1. Європейські університети допомогли встановити транснаціональний характер правознавства в Європі, який був заснований на єдиній мові викладання – латині; єдинством предметів - римського права та канонічного права.

2. Завдяки цій діяльності університетів правові норми та термінологія права в різних країнах Європи були дуже схожими.

3. Схоластичний метод, що використовувався в університетах, дозволяв будувати правові системи із різних суперечливих законів та звичаїв.

4. Університети підняли аналіз права до рівня науки.

5. Університети створили «клас» професійних юристів.

Зв’язок р-г права з Римським правом

Цей зв’язок полягає у рецепції (запозиченні) римського права, яке почалося в 12 столітті, завдяки наукової та освітянської діяльності університетів. Ця рецепція почалася з випадкової події, коли в бібліотеці італійського міста Піза, був знайдений «Звіт Юстиніана», який уявляв собою систематизовану збірку різноманітних юридичних текстів, виданих при імператорі Юстиніані.

Цей звіт складався з частин:

1. Кодексу, в який включалися нормативні акти, видані імператорами.

2. Інституції (підручник), який уявляв собою курс Римського цивільного права.

3. Дигести – різноманітні наукові коментарі до НПА.

4. Новели, тобто НПА, що були видані вже після імператора Юстиніана.

Рецепція римського права пройшла три етапи:

1. З 12 по 13 ст. На цьому етапі римське право вивчалося, коментувалося та викладалося в університетах.

2. З 14 по 17 ст. B цей період римське право активно застосовується на практиці.

3. З 18 ст. і далі. Пов’язаний з кодифікацією законодавства, створеного в тому числі на основі норм римського права.

Останній період кодифікації законодавства почався з французького цивільного кодексу 1804 року. А пізніше було прийнято Німецьке цивільне уложення 1896 р.

Джерела в р-г сім’ї Особливості норм права в р-г сім’ї

1. Загальний характер норм права. Це означає, що норма права є універсальною формою, яка встановлюється для невизначеного числа випадків та невизначеного кола осіб. Bсі правила поведінки цієї норми описуються досить абстрактно (загально).

2. Значна роль юридичної науки у створенні норм права.

3. Майже всі норми сучасного європейського права є наслідком вивчення та дослідження певних правових інститутів та формулювання на основі цього вивчення певних принципів та більш конкретних норм права.

4. Пріоритет норм права, що містяться в НПА і, в першу чергу, в законах. B європейському праві був визнаний факт того, що НПА є найкращою формою права, через зручність прийняття норм, зміни норм, їх скасування та систематизації.

Джерела права в Р-Г правовій системі

Домінуючим підходом до визначення поняття «джерела права» є формально-юридичний підхід. При якому джерела права є синонімом форми права. B Р-Г системі існують наступні джерела:

1. НПА.

2. Міжнародні договори.

3. Правові звичаї.

4. Загальні принципи права.

5. Правова доктрина.

6. Судові прецеденти (визнаються лише в окремих випадках та в окремих країнах).

Класифікації джерел права

B залежності від формальної обов’язковості:

1. Формально-обов’язкові:

• НПА;

• Правовий звичай;

• Міжнародні договори.

2. Формально необов’язкові джерела:

• Судова практика;

• Правова доктрина.

B залежності від юридичної сили, соціального значення і ступеня поширеності:

1. Первинні джерела: - НПА;

• Звичаї.

2. Вторинні джерела:

• Судова практика;

• Правова доктрина.

Залежно від способу формування:

1. Джерела, що створюються державою (законодавчими, виконавчими та судовими органами).

2. Джерела, що створюються суспільством

• Правові звичаї;

• Правова доктрина.

НПА в Р-Г системі