Тема 5 алкоголізм та шляхи його профілактики

1. Сутність проблеми алкоголізму неповнолітніх. Для розкриття механізму прилучення до алкоголю важливо визначити рівні вживання спиртного. Саме рівень вживання алкоголю розкриває сутність відмінностей між звичайними людьми та людьми з адиктивною поведінкою.

Рівні вживання алкоголю за стандартами ВООЗ:

• нульовий рівень – означає повну відмову від уживання алкоголю;

• перший (рівень незначного ступеня ризику) – означає вживання однієї-двох доз 6-8 разів на рік;

• другий (рівень помірного вживання) – означає вживання однієї-двох доз 10-20 разів на рік;

• третій (небезпечний рівень уживання) – означає вживання трьох-чотирьох доз 20-40 разів на рік, або однієї-двох доз 6-8 разів на місяць;

• четвертий (продром алкоголізму) – означає вживання трьох-чотирьох доз 6-10 разів на місяць.

Доза вживання алкоголю – це така мінімальна кількість етанолу, яка у здорової дорослої людини викликає стан легкого сп’яніння та метаболізується протягом години. За міжнародними нормами, такою дозою вважається 15-20 грамів чистого алкоголю (етанолу). У перерахунку на горілку (тобто, спирт, наполовину розбавлений водою) це складає 30-40 грамів. В перерахунку на натуральне вино (тобто, міцність якого не перевищує 10-13 градусів) це складає 150-200 грамів. Саме така кількість чистого алкоголю складає дозу вживання алкоголю. Це обумовлено тим, що у здорової дорослої людини ця кількість легко метаболізується (тобто, розкладається та виводиться з організму) протягом години.

Збільшення частоти вживання та кількості випитого спиртного і дає нам привід говорити про захворювання на алкоголізм. Природно, що частота та кількість уживання алкоголю є далеко не єдиними ознаками алкоголізму. Окреме питання становить визначення термінів «зловживання алкоголем» та «продром алкоголізму».

Зловживання алкоголем – це таке вживання спиртних напоїв, коли дія етанолу завдає значної, а інколи і невиправної шкоди організму людини, яка п’є, або її потомству. Зловживання алкоголем визначається за такими ознаками:

1. Уживання алкоголю, навіть у мінімальних дозах, тими особами, яким не виповнилося 21-22 роки. Відомо, що тільки у 21-22 роки організм людини досягає повної фізіологічної зрілості, тканини і системи організму продовжують формуватися. Якщо в цей період завершення росту організму (а тим більш раніше) алкоголь надходить до крові, то етанол ніби вплітається в біохімію тканин. Таким чином здійснюється ніби штучна трансплантація біологічної схильності до алкоголізму.

2. Уживання алкоголю особами, які мають біологічну схильність до алкоголізму.

3. Уживання алкоголю чоловіком та жінкою в період, близький до зачаття майбутньої дитини.

4. Уживання алкоголю жінкою в період вагітності та грудного вигодовування дитини.

5. Уживання алкоголю особами, які знаходяться в стадії ремісії після лікування від алкоголізму.

6. Уживання алкоголю особами, яким протипоказано пити спиртне в зв’язку із соматичними захворюваннями.

7. Уживання алкоголю в кількості та з частотою, що відповідає третьому та четвертому рівням – небезпечний рівень вживання та продром алкоголізму.

Продром алкоголізму – це перехідна стадія між зловживанням спиртним та захворюванням на алкоголізм, тобто, це перед-хвороба. Цю стадію називають ще побутовим пияцтвом. Фізіологічний механізм виникнення продрому алкоголізму наступний. Постійна алкоголізація підвищує активність опіатних рецепторів (вони ніби вимагають все більш і більш призначених їм нейропептидів). У відповідь на це організм синтезує все більше енкефалінів та ендорфінів. Така понадлишкова стимуляція призводить до того, що їх кількість у мозку катастрофічно знижується. Суб’єктивно це сприймається людиною як стан нудьги, незадоволеності, тривоги, дратівливості. Тепер уже відсутність в організмі чергової дози алкоголю викликає у опіатних рецепторів свого роду голод, що відображається в свідомості людини як бажання випити. Потяг до спиртних напоїв, нехай ще слабкий та легко переборюваний свідомістю, свідчить про початок захворювання: організм вимагає інтоксикації (тобто отруєння алкоголем) для підтримання нового, хворобливо зміненого балансу нейромедіаторів та нейропептидів.

Тривалість продрому алкоголізму може бути різною, вона в значній мірі залежить від віку та особливостей особистості людини. Молодий вік – основна передпосилка швидкого переходу продрому в першу стадію алкоголізму. Тому у тих, хто розпочав зловживати спиртним до наступу повної фізіологічної зрілості (21-22 роки), продром алкоголізму продовжується від півроку до двох років. Фізіологічним показником переходу продрому алкоголізму до першої стадії алкоголізму є підвищення переносимості дози алкоголю в 3-4 рази у порівнянні з початковою, яка колись викликала сп’яніння. Відповідно пізніше виникає і почуття насичення алкоголем у стані сп’яніння, зникає рефлекс на передозування.

2. Стадії розвитку алкоголізму. Межею між побутовим пияцтвом і алкоголізмом є момент трансформації групи основних симптомів: cимптом узалежнення (коли думки про випивку стають нав’язливими, людина не може усунути їх зі свідомості, придушити потяг до спиртного); втрата кількісного контролю (людина випиває спиртного в 2-3 рази більше, у порівнянні зі своєю первинною дозою, яка раніше викликала сп’яніння); втрата ситуаційного контролю (коли, почавши пити, людина не може зупинитися, не звертаючи уваги на несхвальні погляди оточуючих).

Очевидно, що наведені критерії є психологічними, однак у даному випадку метод самоспостереження безсилий. Перешкодою є симптом анозогнозії, який з'явився вже в продромі алкоголізму.

Алкоголізм – це психофізична залежність від алкоголю.

У другій стадії алкоголізму встановлюється алкогольний гомеостаз. Це означає, що як тільки звичний для алкоголіка рівень етанолу в крові знижується, у людини виникає компульсивний (тобто фізичний, який йде від тіла і тому в більшості випадків непідвладний для свідомості) потяг до алкоголю. Формування компульсивного потягу до алкоголю, або іншими словами – виникнення вже фізичної залежності – свідчить про наявність абстинентного синдрому – основного критерію визначення другої стадії алкоголізму. Абстинентний синдром – це стан гострого психічного та соматичного дискомфорту у алкоголіка у випадку позбавлення його алкоголю, у наркомана – у випадку позбавлення його чергової дози наркотику. У випадку продовження вживання спиртних напоїв наступає третя стадія алкоголізму, яка характеризується повним розпадом особистості людини та виснаженням усіх психофізіологічних функцій. Третя стадія алкоголізму у середньому формується через 8-10 років після початку зло­вживання алкоголем.

Таким чином, відмінність уживання алкоголю від зловживання алкоголем визначається рівнями вживання за світовими стандартами. Основними ознаками алкоголізму, що починається, є заперечення фактів свого зловживання алкоголем, небажання визнати, що вживання спиртного стало занадто частим, дози постійно збільшуються. Захворювання на алкоголізм має три стадії. На першій стадії формується психологічна залежність, на другій стадії формується абститентний синдром. Третя стадія характеризується виснаженням усіх психофізіологічних функцій організму.