Тема 9 характеристика проміжних видів адикцій

1. Харчові адикції як психопатологія. У літературі можна зустріти широке тлумачення проміжних (тобто таких, які стоять між хімічними та нехімічними) або харчових адикцій, куди відносять і нервову анорексію (голодування), і булімію (переїдання). Деякі автори виказують точку зору, що харчові розлади за своєю суттю є виключно жіночий варіант адикції, тоді як хімічна залежність і гемблінг – більш чоловічі. Дійсно, розлади харчової поведінки (нервова анорексія і булімія) значно частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Проте така точка зору не витримує критики, оскільки фактично мільйони жінок страждають від хімічної залежності, а випадки харчових порушень зустрічаються і у чоловіків. Крім того, не можна змішувати розлади харчової поведінки і харчові адикції.

На думку О. Єгорова, нервова анорексія і булімія є іншими психопатологічними феноменами, ніж адикція до їжі. Причина нервової анорексії – це, як правило, переживання, пов’язані з незадоволеністю власною зовнішністю, у тому числі і зайвою вагою. «Недоліки» фігури, з погляду хворого, настільки впадають в очі оточуючим, що вони всіляко «дають зрозуміти», наскільки вони потворні і огидні. У рамках нервової анорексії зустрічається булімічна форма. Крім того, булімія зустрічається як психопатологічний симптом у рамках різноманітних психічних розладів: органічних захворювань головного мозку, розумової відсталості, шизофренії тощо. В основі ж виникнення харчової адикції, як і будь-якої іншої, лежить позитивне емоційне підкріплення, яке викликане тим, що людина переїдає або голодує. Харчова адикція – це такий вид адиктивної поведінки, який характеризується залежністю від їжі у вигляді переїдання або голодування.

Окремо автор пропонує зупинитися на так званій «адикції до шоколаду». Після відомої статті В. Ді Марцо та його колег, у якій йшлося про те, що шоколад і продукти з какао бобів володіють адиктивною дією через присутність у них з’єднань, близьких до ендогенних каннабіоїдів, з’явилася велика кількість робіт, присвячених «шоколадній адикції».

Широко поширена думка, що важливим мотивом для поїдання шоколаду є поліпшення настрою. Дійсно, вживання шоколаду впливає на настрій, але вплив цей далеко не однозначний. Як пишуть у своєму огляді британські дослідники, вживання шоколаду може призвести як до посилення позитивних емоцій і зниження тривоги, так і до виникнення відчуття провини, негативних емоцій, злості, депресії при думці про те, що людина переїдає. Автори піддають критиці думку ряду дослідників про адиктивну дію шоколаду як психоактивної речовини, оскільки концентрація в ньому хімічних речовин, що володіють цією дією, дуже мала, в порівнянні з тим же чаєм і кавою.

2. Залежність від переїдання. Залежності від переїдання та голодування мають свої відмінності. На думку Ц. Короленко та Н. Дмітрієвої, адикція до переїдання виникає тоді, коли їжа використовується у вигляді адиктивного агента, застосування якого дає людині можливість відійти від суб’єктивної реальності. Під час фрустрації виникає прагнення «заїсти» неприємність. Це вдається, оскільки відбувається фіксація на смакових відчуттях і витіснення неприємних переживань. Може з’явитися прагнення затягнути процес їжі в часі: довше і більше їсти. Згідно одного з досліджень, проведених у США, майже 100% молодих жінок і біля 70% молодих чоловіків повідомили, що у них був хоча б один епізод непереборної тяги до їжі протягом останнього року. У немолодих осіб (після 65 років) частота таких епізодів знижується.

Згідно однієї з гіпотез, їжа володіє адиктивним потенціалом, якщо в ній міститься підвищений вміст карбонгідрату, який посилює вироблення серотоніна в мозку, тим самим підвищуючи настрій. Таким чином, той, хто переїдає, звертається до «самолікування» зниженого настрою за допомогою карбонгідрату, що знаходиться в харчових продуктах (його більше у висококалорійних продуктах, таких як картопляні чіпси, гамбургери тощо). Дійсно, дієта, в якій відсутній триптофан (амінокислота, з якої в мозку виробляється серотонін), призводить до зниження настрою, але цей ефект вельми пролонгований у часі. Тому емоційний ефект карбонгідрату як хімічної субстанції, виникаючий відразу після їжі, представляється вельми сумнівним.

Крім того, висловлювалася точка зору, що вживання їжі активує і ендогенну опіоїдну систему, оскільки прийом блокаторів опіатних рецепторів знижує апетит і обсяг їжі.

Адикція до їжі – це, з одного боку, психологічна залежність, а з іншою – вгамування голоду. У міру того, як їжа набуває все більший адиктивний потенціал, відбувається штучне стимулювання відчуття голоду. Людина, що переїдає, входить у зону підвищеного обмінного балансу. Відчуття голоду починає з’являтися відразу з падінням концентрації глюкози в крові після чергового прийому їжі, людина починає їсти дуже багато і дуже часто. На якомусь етапі вона вже соромиться переїдання і прагне приховати факт адикції. Адикт починає їсти наодинці, в проміжках між будь-якою активною діяльністю. Усе це приводить до небезпечних для здоров’я наслідків: наростання ваги, порушення обміну речовин і втрати контролю, внаслідок чого людина вживає таку кількість їжі, яка представляє небезпеку для здоров’я та життя.

3. Залежність від голодування. Що стосується голодування, то Ц. Короленко та Н. Дмітрієва розкривають два механізми виникнення такої адикції: медичний і немедичний. При медичному варіанті використовується розвантажувальна дієтотерапія. Фаза входження в голод характеризується труднощами, пов’язаними з необхідністю подавити апетит. Потім стан міняється – з’являються нові сили, апетит зникає, підвищується настрій, підсилюється рухова активність, невротичні прояви зменшуються. Деяким пацієнтам подобається стан голоду, коли вже зник апетит, і вони прагнуть його продовжити. Повторне голодування здійснюється вже самостійно. На рівні досягнутій голодуванням ейфорії відбувається втрата контролю і людина продовжує голодувати навіть тоді, коли це стає небезпечним для її здоров’я, втрачається критика до свого стану.

При немедичному варіанті голодувати починають самостійно з метою схуднути і, віддаючи дань моді, використовують для цього незвичайні дієти. Одним із психологічних механізмів, що провокують голодування, є бажання змінити себе фізично, виглядати краще, відповідно до модного на сьогоднішній момент іміджу. Інший механізм, що запускає голодування і має велике значення, полягає в самостійній постановці задачі і виникненні відчуття самозадоволеності і гордості від її виконання. По мірі голодування з’являються ознаки фізичного виснаження. Контроль за ситуацією вже втрачений, тому спроби оточуючих вплинути на ситуацію ні до чого не приводять. Адикти живуть в уявному світі; у них виникає огида до їжі, виражена в такому ступені, що жувальну гумку або зубну пасту, що потрапила в рот під час чищення зубів, вони вважають достатньою для себе кількістю їжі.