Тема 11. Зміст, форми і методи профілактики адиктивної поведінки у навчальному закладі

1. Основні принципи профілактики адиктивної поведінки. Ефективність профілактичної роботи у сфері попередження вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління неповнолітніх передбачає дотримання певних принципів.

Вони складаються з наступного:

1. Соціально-педагогічну профілактику потрібно розглядати не як окреме соціально-педагогічне явище, а як цілісну педагогічну систему, оптимальне функціонування якої дозволяє досягнути повноцінних результатів по запобіганню адиктивної поведінки. Тобто, система профілактичної роботи повинна органічно скорегувати, оновити процес виховання і навчання, змінити його якісно.

2. В основі педагогічної системи лежить ідея гуманізації умов навчання і виховання, сучасні ідеї гуманістичної філософії про право людини на соціальний захист. Конкретні шляхи їх реалізації – це створення для учнів безпечного соціального мікросередовища, благоприємного психологічного клімату в навчальному колективі, в гуртожитку, допомога в подоланні труднощів соціалізації, виховання стресостійкої особистості, збереження психічного і фізичного здоров’я дітей та підлітків.

3. Профілактика адиктивної поведінки повинна здійснюватись обов’язково по запобіганню всіх видів адикцій одночасно.

4. Профілактика вживання психоактивних речовин повинна здійснюватись обов’язково по запобіганню вживання всіх психоактивних речовин одночасно, виходячи із висновку про те, що всі вони мають єдині причини вживання, схожу дію на організм і призводять до психофізичної залежності.

5. Профілактика адиктивної поведінки неповнолітніх повинна спиратись на першочергову спеціальну підготовку адміністрації і викладачів навчального закладу, спеціальну освіту батьків.

6. Система профілактичної роботи базується, по-перше, на особливостях вікової психології, особистісних особливостях, по-друге, на особливостях та специфіці контингенту учнів або студентів та їх інтересів, по-третє, на врахуванні різнопланового впливу психоактивних речовин на організм неповнолітніх, в-четвертих, на нейтралізації умов та факторів адиктивної поведінки, і, в-п’ятих, на протидії рекламним кампаніям алкогольної і тютюнової індустрії та іншим варіантам пропонування психоактивних речовин із боку оточуючого середовища.

7. До важливого принципу потрібно віднести ідею про те, що в системі профілактики адиктивної поведінки форми і методи профілактичної роботи діють тільки в своїй нерозривній єдності і особливий акцент потрібно робити на форми і методи непрямого профілактичного впливу, адже саме вони в найбільшій мірі нейтралізують умови та фактори адиктивної поведінки.

Викладення педагогічної системи повинно являти собою чітке викладення структури і змісту процесу виховання. У цьому випадку, спираючись на дані дослідників системного підходу в галузі педагогіки визначаємо такі компоненти педагогічної системи: мета, зміст, організаційні форми і методи, суб’єкт та об’єкт. Усі компоненти тісно взаємопов’язані між собою. Вони мають різний зміст (у певному сенсі), але тільки в сукупності дають органічне розуміння соціально-педагогічної роботи.

Перейдемо до характеристики структурних компонентів системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у навчальному закладі.

Розпочати логічно з визначення такого компонента системи, як мета, адже в соціальних системах, а педагогічна система є різновидом соціальної, мета виступає як один із найважливіших системотворювальних факторів. У роботах провідних спеціалістів із системних досліджень (В. Афанас’єв, І. Блауберг, В. Садовський та ін.) думка про те, що мета є однією з визначальних ознак соціальної системи, що вона вимагає засобів, дій по її досягненню, тобто реалізації функцій системи та її компонентів, розкрита досить глибоко і докладно. Потрібно відмітити, що вірне визначення мети педагогічної системи є фактором її інтеграції, з одного боку, і забезпечує її ефективне функціонування, з іншого.

Метою системи профілактики адиктивної поведінки є відмова неповнолітніх від уживання психоактивних речовин: повна відмова від тютюнопаління; повна відмова від уживання алкоголю до 21 року, а також після цього віку, або свідоме віддання переваги слабоалкогольним напоям у небезпечних дозах після 21 року; повна відмова від уживання наркотиків та усвідомлення кримінальної відповідальності за вживання, збут, зберігання наркотичних засобів.

Завданнями системи профілактики адиктивної поведінки є:

1. Створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки.

2. Роз’яснити сутність і зміст упливу на організм людини психоактивних речовин.

3. Сформувати у неповнолітніх навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин.

Звісно, мета і завдання постають у повній мірі недосяжними, але ставлячи собі ідеальну мету, ми прагнемо, йдучи цим шляхом, реально знизити рівні вживання психоактивних речовин, а у певного кола сформувати і повну відмову від їх уживання. Дуже важливо навчити підлітків протистояти діючим на них умовам та факторам адиктивної поведінки, і наполегливому пропонуванню тютюну, алкоголю і наркотиків.

Оскільки об’єкт є одним з найголовніших факторів, який визначає сутність і характер систем, то продовжувати характеристику системи доцільно з нього.

Об’єктом як другим компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають неповнолітні. Контингент є дуже неоднорідним, тобто, вікові особливості дещо відрізняються. Відрізняється і соціально-економічний стан: діти походять із сімей із різним розміром бюджету. Значні відмінності диктують необхідність уникати однобічності і масовості в підходах до профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх.

Надалі послідовність компонентів є відносною, оскільки вони рівнозначні за значенням, а також визначаються і функціонують майже синхронно.

Суб’єктом як наступним компонентом системи профілактики адиктивної поведінки виступають адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, класні керівники та викладачі. Щодо останніх, то на початковому етапі роботи викладачі виступають як об’єкт профілактики, адже з педагогами проводиться психологічний практикум та інструктаж щодо системи антинаркогенного виховання. Потрібно зауважити, що кожен зі співробітників має свої обов’язки щодо участі у профілактичній роботі. Директор відповідає за зовнішні зв’язки, договори між навчальним закладом і ЦСССДМ, медичними та правоохоронними установами. Заступник директора з виховної роботи координує загальний хід виховної роботи, відповідає за підготовку і проведення масових тематичних і розважальних заходів. Заступник директора з наукової роботи (якщо такий є) проводить інструктаж із методики антинаркогенного виховання. Психолог та соціальний педагог проводять інструктаж і консультації класних керівників, бесіди та консультації з учнями, виявляють дітей групи ризику, проводять психологічні тренінги, готують волонтерів; активно залучаються до участі в роботі з батьками, проводять лекції, психологічні практикуми. Крім того, психолог здійснює індивідуальну корекційну роботу з дітьми групи ризику, їх батьками та батьками, що зловживають психоактивними речовинами. Методист відповідає за розробку та проведення навчальних занять, які торкаються сутності, історії вживання та моральних аспектів уживання психоактивних речовин. Класні керівники беруть участь у виявленні дітей групи ризику, у підготовці та проведенні тематичних батьківських зборів, виховних годин, в організації та проведенні масових тематичних і розважальних заходів, проводять тренінги, займаються виховною роботою. Усі викладачі беруть участь у роботі, тому що майже всі вони є класними керівниками, більшість із них (викладачі біології, хімії, історії, географії, літератури, фізичної культури, основ правознавства, соціології, філософії) розробляють заняття, які під тим чи іншим кутом торкаються теми психоактивних речовин. Допомогу також здійснюють працівники ЦСССДМ, медичних та правоохоронних установ.

Неоднозначним є статус батьків, адже з початку вони проходять інструктаж, отримують багатопланову інформацію в рамках системи профілактики, при необхідності щодо них застосовуються дії психолога щодо корекції адиктивної поведінки (тобто виступають об’єктами), надалі вони є суб’єктами, тому що система профілактики передбачає широке застосування впливу сімейного виховання на дітей: батьки активно залучаються до участі в тематичних заходах, допомагають в організації та проведенні екскурсій, туристичних походів тощо.

Ці два приклади доводять, що будь-яка схема спрощує сутність розгляданого явища, тому не слід надавати їй абсолютного значення. Але саме схема надає наочне уявлення про предмет, і в цьому її глибокий методологічний зміст.