Тема 3 причини адиктивної поведінки неповнолітніх

1. Фактори адиктивної поведінки. Спираючись на методологічне положення про недооцінку аналізу детермінант будь-якого явища, що може призвести до звуженого його розуміння, можна стверджувати, що результативність профілактики адиктивної поведінки особистості залежить від знання причин, що її зумовлюють. На сьогоднішній день існує досить багато класифікацій причин уживання психоактивних речовин, але в багатьох дослідженнях не вказаний рівень, на якому розглядається це явище: особистісний, соціальний, біологічний. Більшість авторів схиляється до соціальної обумовленості наркотизму. Особистісний же аспект донедавна майже не розглядався. У зв’язку з цим, доцільними є систематизація та доповнення знання причин адиктивної поведінки.

Філософська концепція причинного характеру людської сутності є основою, згідно з якою фактори формування та розвитку особистості в певних умовах можуть відігравати роль причин її вчинків та проявів поведінки. На психолого-педагогічному рівні розуміння проблеми адиктивної поведінки є своєрідним проявом внутрішнього стану особистості, що детермінується комплексом умов та факторів. Фактор – це постійно діюча умова. Якщо умови (одна чи декілька) діють постійно і на всіх (у даному випадку неповнолітніх), вони розглядаються як фактори. Система взаємопов’язаних факторів тільки за певних умов може виступати причиною адиктивної поведінки. Фактори умовно можна розділити на соціальні, біологічні та психологічні.

Розглянемо в першу чергу соціальні фактори адиктивної поведінки.

Рівень напруженості в суспільстві, який уже стає хронічним, тісно пов’язаний із кількістю вживання психоактивних речовин. Невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність міняти спосіб життя або місце проживання, низький рівень зарплатні, безробіття є потужними факторами формування адиктивної поведінки як неповнолітніх, так і їх батьків.

Питні традиції суспільства, які формувались десятиліттями, та масова анозогнозія безпосередньо провокують формування адиктивної поведінки підлітків та молоді. Анозогнозія – відмовлення людини визнати себе хворою на першій або другій стадії алкоголізму та наркоманії. Негативне ставлення суспільства до питущих спрямовано лише на найважчі прояви алкоголізму, та наркоманії.

Сьогодні ми спостерігаємо постійне збільшення тиску реклами алкогольних та тютюнових виробів. Т. Андрєєва та К. Красовський вважають цей фактор основною причиною тютюнової епідемії серед підлітків та молоді. Тютюнова індустрія витрачає міліарди доларів на рекламу, спонсорство, конкурси і все, що може привернути молоду людину до експериментів із тютюнопалінням.

Також важливим фактором Н. Максимова та С. Толстоухова вважають неможливість задоволення потреби в персоналізації, яка є базисною людською потребою. Є парадоксом, що люди з вищою освітою отримують за кваліфіковану працю меншу платню, ніж люди без спеціальної освіти, які виконують роботу нижчої кваліфікації. Це призвело до того, що мислячи, освічені, висококультурні люди стали ніби непотрібні суспільству. Їхні професії стали непрестижними, а внаслідок цього і освіта загубила свою цінність. Тому сьогодні серед підлітків розповсюджено нехтування навчанням, згасла цікавість до науки, літератури, мистецтва. Всі види й форми проведення дозвілля, які вимагають напруження розуму і душі, знецінені. Школярам у вільний час нічим зайняти себе, і внаслідок цього виникає потреба в нових гострих відчуттях, штучних способах зміни свідомості.

Наступним фактором можна виділити так звану подвійну мораль, яка міцно укорінилась в усіх соціальних сферах і є каменем перешкоди в розвитку особистості. Дитині в школі кажуть одне, вдома – інше, і т.д. Одні діти дуже легко засвоюють “правила гри”, а інші – тяжко переживають. Глибоко в підсвідомості у них назавжди залишається почуття ущербності, яке переходить у комплекс неповноцінності, цей комплекс людина або компенсує в асоціальній поведінці, або «приглушує» за допомогою вживання психоактивних речовин.

Наступним соціальним фактором ми бачимо негативний вплив молодіжної субкультури. Молодіжна субкультура – це система цінностей, норм поведінки, форм спілкування, яка відрізняється від культури дорослих і характеризує життя молоді у віці приблизно від 11 до 20 років. Молодіжна субкультура неоднозначно впливає на молодь. З одного боку вона є одним із інструментів соціалізації, сприяє освоєнню цінностей, норм та соціальних ролей, а з іншого – відчужує молодь від загальної культури. Проблема полягає в тому, що молодіжні інтереси та цінності обмежені сферою дозвілля, модою, поп- і рок- музикою, розважальними заходами, часто малозмістовним спілкуванням. Молодіжна субкультура носить розважально-рекреативний характер та гедоністичну спрямованість, вона орієнтується на американський спосіб життя в його полегшеному варіанті. Негативна молодіжна субкультура протиставляється сьогодні загальнолюдській культурі в аспектах знеціненого ставлення до людського життя, контркультурних утворень негативних традицій сімейного побутового середовища, злочинного світу тощо.

Специфічним буде такий фактор, як перехід до нової соціальної ролі, ролі учня, ролі студента, зміна знайомої обстановки на незнайому, які потребують часу для адаптації. Це пов’язано з тим, що життя будується тепер за іншими нормами та правилами, якщо мова йде про молодих людей 16-18 років, то часто вони залишають домівку, влаштовуються у гуртожитку і у 15-16 років починають жити самостійним життям. У цих умовах повинно зрости почуття відповідальності за те, як складеться майбутнє життя. Звичайно, що у багатьох це може призвести до певних труднощів та формування деформованої соціальної ролі: підміни реального почуття дорослості такими поведінковими діями, як адиктивна поведінка, свобода відвідування занять тощо. Зміна статусу, нове соціальне оточення, відірваність від сім`ї сприяють виникненню стану внутрішньої напруги, що негативно впливає на особистісний, психічний і фізичний розвиток. Якщо ж психологічна напруга буде тривати досить довго, то разом з отриманням негативного досвіду може виникнути ситуація, коли неповнолітній буде «запрограмований» на вживання психоактивних речовин.

Тепер розглянемо біологічні фактори.

Значної шкоди організму людини завдає сьогодні такий фактор, як вплив екології та харчування. Хімічне та радіаційне забруднення води, землі та повітря викликає постійну напругу та активізацію імунної системи. Ці особливості реагування імунної системи на екологічну забрудненість сприймаються нервовою системою як стресова ситуація. Найчастіше за все така стресова ситуація не усвідомлюється людиною, оскільки «перекривається» більш сильними зовнішніми подразниками. Однак іноді (а у деяких людей досить часто) може виникати відчуття психологічного дискомфорту та немотивованого почуття незадоволеності. Вживання невеликої дози будь-якої з психоактивних речовин знімає ці відчуття, і наступного разу людина вважає, що це «просто хотілося випити» тощо. Учені довели, що вживання продуктів із низькою калорійністю, що призводить до зниження енергетичної цінності їжі хоча б на 50%, викликає бажання вжити спиртних напоїв. Нестача в їжі людини білку (м’яса, риби, яєць і молочних продуктів), вітамінів тіамінової групи, деяких гормонів, побуджує її вживати алкоголь, тому що етанол, а точніше продукти його перетворення компенсують нестачу цих речовин в організмі.

Критичний стан здоров’я дітей та молоді (тільки 8% за даними досліджень є абсолютно здоровими) формує стан постійного дискомфорту, болісних відчуттів, викликає потребу в поліпшенні стану, і як наслідок, потяг до вживання психоактивних речовин. Цей фактор дуже тісно пов’язаний з двома попередніми, тому що йдеться не тільки про фізичне, але й про психічне здоров’я. В останні роки зросла кількість випадків психосоматичних захворювань серед підлітків та молоді. А низький матеріальний рівень українських сімей унеможливлює отримання якісного медичного і психологічного лікування та відпочинку.