Питання, про які слід повідомляти інформацію

Відповідальність аудитора стосовно аудиту фінансової звітності (див.параграф 14)

Д9. Відповідальність аудитора стосовно аудиту фінансової звітності чани вноситься до листа-зобов'язання або до іншої письмової уіодм прийнятної форми, яка зазначає узгоджені умови завдання. Надання тим кого наділено найвищими повноваженнями, копії такого зобов'язання або іншої письмової угоди прийнятної форми може буЩ належним способом повідомлення їм інформації про такі питання,

• Відповідальність аудитора за виконання аудиту відповідно до МСА який спрямований на висловлення думки про фінансову звітність, Тому питання, інформацію про які слід повідомляти за вимогами МСА, містять значні питання, які виникають унаслідок аудиту фінансової звітності та є важливими для тих, кого наділено найвищими повноваженнями з нагляду за процесом фінансоиоі звітності.

• Той факт що МСА не вимагають, щоб аудитор розробляв процедури з метою ідентифікації додаткових питань, інформацію про які слід повідомляти тим, кого наділено найвижчими повноваженнями

• Відповідальність аудитора, якщо це застосовно, за повідомлення інформації про певні питання відповідно до вимог законодавчих чи нормативних актів.

Д10. Законодавчий чи нормативний акт, угода йз суб’єктом господарювання або додаткової вимоги, застосовні до завдання, можуть передбачати більш розширене повідомлення інформації.

Наприклад:угода із суб’єктом господарювання може передбачати, що слід повідомляти інформацію про певні питання, якщо вони виникнуть у наслідок послуг;повноваження аудитора державного сектору можуть передбачати повідомлення інформації про питання, які привернули увагу в наслідок іншої роботи, наприклад аудитів результатів діяльності

Запланований обсяг та час аудиту (див. параграф 15)

Д11. Повідомлення інформації стосовно запланованого обсягу та часу аудиту може:

а) допомогти тим, кого наділено найвищими повноваженнями, краще зрозуміти наслідки роботи аудитора, обговорити з аудитором питання ризиків і концепцію суттевості та ідентифікувати аспекти, щодо яких вони можуть просити аудитора виконати додаткові процедури;

б) допомогти аудитору краще зрозуміти суб'єкт господарювання та його середовище.

Д12. Під час повідомлення інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо запланованого обсягу та часу аудиту потрібна обережність, щоб не поставити під загрозу ефективність аудиту, зокрема якщо дехто чи всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання. Наприклад, повідомлення інформації про характер і час детальних аудиторських процедур може зменшити їх ефективність, роблячи їх надто передбачуваними.

Д13. Питання, інформацію про які повідомлено, можуть включати:

• як аудитор пропонує розглядати значні ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилок;

• підхід аудитора до внутрішнього контролю, що стосується аудиту;

• застосування концепції суттєвості в контексті аудиту.

Д14. Інші питання планування, які можуть бути прийнятними для обговорення з тими, кого наділено найвищими повноваженнями, включають:

• якщо у суб'єкта господарювання є підрозділ внутрішнього аудиту, міра, якою аудитор використовуватиме роботу внутрішнього аудиту та як зовнішні і внутрішні аудитори можуть найкраще співпрацювати, конструктивно доповнюючи один одного;

• думки тих, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо:

о відповідної особи (осіб) в структурі управління суб'єкта господарювання, яким слід повідомляти інформацію;

о розподілу відповідальності між тими, кого наділено найвищими повноваженнями, та управлінським персоналом;

о цілей і стратегій суб'єкта господарювання та відповідних бізнес-ризиків, що можуть призвести до суттєвих викривлень;

о питань, які, як вважають ті, кого наділено найвищими повноваженнями, потребуватимуть особливої уваги піл аудиту, та аспектів, для яких вони просять виконати доданими процедури;

о повідомлення значущої інформації регуляторним органам;

о інших питань, які, як вважають ті, кого наділено найвищими повноваженнями, можуть впливати на аудит фінансам звітності;

• ставлення, обізнаність та заходи тих, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо: а) внутрішнього контролю суб'їмк господарювання та його важливості для суб'єкта господарював ни включаючи, як ті, кого наділено найвищими повноваженнями наглядають за ефективністю внутрішнього контролю, виявленії чи можливості шахрайства;

• заходи тих, кого наділено найвищими повноваженнями, у відпоїти« на розробки у стандартах бухгалтерського обліку, практик«* корпоративного управління, правилах реєстрації на фондових біржв| та інші аналогічні питання;

• дії тих, кого наділено найвищими повноваженнями, у відповіді, ші інформацію, яку аудитор повідомляв раніше.

Д15. Хоча повідомлення інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, може допомогти аудитору планувати обсяг і чщ аудиту, воно не змінює особистої відповідальності аудитора іВ визначення загальної стратегії та плану аудиту, включаючи характер, чиї і обсяг процедур, потрібних для отримання достатніх та прийнятнії* аудиторських доказів.

Значущі результати аудиту (див. параграф 16)

Діб. Повідомлення інформації про результати аудиту може включати запиі додаткової інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, щоб доповнити отримані аудиторські докази. Наприклад, аудитор може підтвердити, що розуміння фактів та обставин, які стосуються конкретних операцій чи подій тими, кого наділено найвищими повноваженнями, таке саме.

Значні якісні аспекти облікових практик (див. параграф 16 а)

Д17. Як правило, концептуальні основи фінансової звітності дають змогу суб'єкту господарювання робити облікові оцінки та судження щодо облікових політик і розкриття інформації в фінансовій звітності. Відверто та конструктивне повідомлення інформації про значні якісні аспекти облікових практик суб'єкта господарювання може включати коментарі щодо прийнятності значних облікових практик. У додатку 2 ідентифіковано питання, які можна включати до

нікого повідомлення.

Значні труднощі, які виникають унаслідок аудиту (див. параграф 16 6)

Д18. Значні труднощі, які виникають унаслідок аудиту, можуть включати, наприклад:

• значні затримки в наданні управлінським персоналом потрібної інформації;

• надто короткий час, за який слід завершити аудит;

• неочікувані великі зусилля, необхідні для отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів;

• недоступність очікуваної інформації;

• обмеження, які вводить для аудитора управлінський персонал;

• небажання управлінського персоналу за вимогою зробити або розширити оцінку здатності суб'єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність.

За деяких обставин такі труднощі можуть становити обмеження обсягу, що призводить до модифікації аудиторської думки⁷.

ішчні питання, які обговорюються з управлінським персоналом або підлягають ігодженню з управлінським персоналом (див. параграфіб в)

Д19. Значні питання, які обговорюються з управлінським персоналом або підлягають узгодженню з управлінським персоналом, можуть включати такі питання, як:

• умови бізнесу, які впливають на суб'єкт господарювання, бізнес-плани та стратегії, які можуть впливати на ризики суттєвого викривлення;

• стурбованість щодо консультацій управлінського персоналу з іншими бухгалтерами стосовно питань бухгалтерського обліку чи аудиту;

• обговорення або листування в зв'язку з першим або повторним призначенням аудитора стосовно облікових практик, застосування стандартів аудиту або гонорарів за аудит чи інші послуги.

Інші значні питання, що стосуються процесу фінансової звітності (див.

параграф 16 г)

Д20. До інших значних питань, що виникають унаслідок аудиту та безпосередньо стосуються тих, кого наділено найвищими повноваженнями з нагляду за процесом фінансової звітності, можуть належати такі питання, як суттєві викривлення фактів або суттєві розбіжності в інформації, що додається до перевіреної аудитором фінансової звітності, яка були виправлена.

Незалежність аудитора (див. параграф 17)

Д21. Вимагається, щоб аудитор дотримувався відповідних етичних шимі включаючи вимоги, що стосуються незалежності в зв'язку із завданними аудиту фінансової звітності¹.

Д22. Взаємні стосунки та інші питання, а також застережні заходи, інформації про які слід повідомляти, варіюються залежно від обставин завдані зазвичай вони стосуються:

а) загроз незалежності, які можна класифікувати як загрози власниці інтересу, загрози власної оцінки, загрози захисту, загрози особіб стосунків та загрози тиску;

б) застережних заходів, передбачених представниками законодавчим чи нормативним актом, застережних заході н суб'єкта господарювання та застережних заходів у межах влаоїн систем і процедур фірми.

Повідомлення інформації, як вимагає параграф 17а, може ненавмисне порушення відповідних етичних вимог, оскільки стосуються незалежності аудитора та будь-яких вжитих запропонованих застережних заходів.

Д23. Вимоги до повідомлення інформації, що стосуються незалежний аудитора та застосовуються у випадку зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання, можуть також бути доречними у разі деяких іншії« суб'єктів господарювання, зокрема тих, що становлять значннії державний інтерес, оскільки внаслідок їх бізнесу, розміру нон корпоративного статусу вони мають широке коло зацікавлених осіб. Приклади суб'єктів господарювання, які не є зареєстрованими на біржі але повідомлення інформації щодо незалежності аудитора може бути доречним, охоплюють суб'єкти господарювання державного сектору, кредитні установи, страхові компанії та пенсійні фонди. З іншого боку, бувають ситуації, коли повідомлення інформації про незалежність має бути недоречним, наприклад, якщо всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, були поінформовані про відповідні факти завдяки їн діяльності з управління. Це, зокрема, ймовірно, якщо суб'єктом господарювання управляє його власник, а аудиторська фірма та мережо ні фірми мало залучаються суб'єктом господарювання, крім аудиту фінансових звітів.

Додаткові питання (див. параграф 3)

Д24. Нагляд за управлінським персоналом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, включає забезпечення того, щоб суб'єкі господарювання розробив, застосовував та підтримував достатній внутрішній контроль, який стосується достовірності фінансової звітності, ефективності та результативності діяльності, а також дотримання вимог застосовних законодавчих і нормативних актів.

Д25. Аудитору може стати відомо про додаткові питання, які необов'язково стосуються нагляду за процесом фінансової звітності, але все-таки іімовірно, що вони є значущими для відповідальності тих, кого наділено найвищими повноваженнями, за нагляд щодо стратегічного напряму суб'єкта господарювання або його зобов'язань, пов'язаних з його підзвітністю. Такі питання можуть, наприклад, включати значні питання, що стосуються структури чи процесів управління, а також значних рішень чи дій старшого управлінського персоналу, які не були належно санкціоновані.

Д26. Визначаючи, чи слід повідомляти інформацію про додаткові питання тим, кого наділено найвищими повноваженнями, аудитор може обговорити такі питання, про які йому стало відомо, з управлінським персоналом відповідного рівня, якщо це прийнятно робити за конкретних обставин.

Д27. Якщо повідомляється інформація про додаткове питання, аудитору може бути доречним повідомити тим, кого наділено найвищими повноваженнями, що:

а) ідентифікація цих питань та повідомлення інформації про них не стосується мети аудиту, яка полягає у формулюванні думки про фінансову звітність;

б) стосовно цих питань не проводилось жодних процедур крім тих, які були потрібні для формулювання думки про фінансову звітність;

в) не проводилось жодних процедур, щоб визначити, чи існують такі інші питання.