70. Проблема юридичних осіб в публічному праві. Особливості юридичної особи в публічному праві: конституційно-правовий аспект

1. Учасниками цивільних правовідносин поряд з фізичними особами є також юридичні особи, у створенні та функціонуванні яких беруть участь фізичні особи. Cт. 81 ЦК, яка має назву «Види юридичних осіб» у п.1 ч.2 визначає, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

2. Юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб і їх основна діяльність спрямована на здійснення спеціальних функцій (адміністративних, управлінських), що прямо не передбачає їх участь у цивільному обігу.

3. Норми цивільного права визначають загальне становище юридичних осіб публічного права, як учасників суспільних відносин. В той же час значна частина норм, які визначають правове становище окремих видів таких юридичних осіб, становлять норми інших галузей права, що ускладнює їх правове регулювання.

4. Основні суперечливі питання пов’язані з порядком створення юридичних осіб публічного права тобто, законодавець обмежився лише загальним визначенням та відсилковим принципом. Так, п. 2 ч. 2 ст. 81 ЦК встановлює, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, а вже наступна частина даної статті встановлює, що цей кодекс регулює порядок створення, організаційноправові форми, правовий статус вже юридичних осіб приватного права. Єдиною спеціальною нормою ЦК про юридичних осіб публічного права є положення, що містяться в ст. 82 відносно поширення сфери дії ЦК на участь вказаного виду юридичних осіб в цивільних відносинах, якщо інше не встановлене окремим законом про юридичних осіб публічного права.

5. Юридичні особи публічного права створюються в організаційноправовій формі, що дозволена ЦК, зокрема у формі установи, що спрощує вступ таких осіб у цивільні відносини і дає змогу іншим учасникам відносин визначити їх правовий статус. Але сьогодні продовжують існувати безліч юридичних осіб, визначити організаційноправову форму яких проблематично (наприклад, МВС України та його структурні підрозділи).

6. Відсутня й чітка класифікація юридичних осіб публічного права у ЦК. Лише частково можемо стверджувати, які саме суб'єкти треба відносити до вказаного виду юридичних осіб, в деякій мірі вони містяться в статтях 167, 168 і 169 ЦК. Тобто, перераховані статті ЦК встановлюють форми участі держави, АРК і територіальних громад у цивільних відносинах, також дозволяється створення юридичних осіб приватного і публічного права, де вказано як приклад останніх «державні підприємства, учбові заклади тощо», у випадках і порядку, визначених Конституцією України і законом. Таке формулювання вже саме по собі породжує багаточисельні проблемні питання, адже спеціальний закон про правовий статус юридичних осіб публічного права в Україні відсутній, а Конституція не згадує навіть про розподіл права на публічне і приватне як таке.

7. Стосовно майна юридичних осіб публічного права, то власником є держава, слід зазначити, що юридичним особам публічного права майно надається лише у володіння та користування, а розпорядження ним здійснюють особи, уповноважені державою (розпорядники майна, управителі тощо). Проблемним є передача майна такими особами при створенні ними юридичних осіб приватного права, тобто мова йде про так звані змішані юридичні особи в яких частина майна належить державі, а частина – ні.

8. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. На сьогодні єдиного закону немає, у зв’язку з цим існує небезпека того, що органи державної влади можуть на власний розсуд створювати юридичні особи, що можуть не мати майна для відповідальності за своїми зобов’язаннями чи можуть бути наділені іншими специфічними рисами на розсуд їх власника. Безумовно, така невизначеність не сприяє нормальному цивільному обороту.

Отже, враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що в Україні відсутнє спеціальне законодавство в сфері юридичних осіб публічного права, що породжує проблеми у визначенні їх правового становища як учасників цивільних відносин.