62.Українська діаспора

Українська діаспора — це збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний зв'язок з Україною.

Станом на 2004 рік за межами України мешкає від 10 до 15 млн. українців та їх нащадків, тобто близько третини корінної нації.

Найдавнішою, або найпершою, українською діаспорою є малознані в Україні бачванські руснаки, або русини-українці Бачки та Сриму. Їх 20-тисячна громада нині живе головним чином у Бачці, Сримі й Славонії – регіонах сучасних Сербії та Хорватії. Це нащадки переселенців із північно-східної Пряшівщини і Закарпаття, які в середині ХVIII ст., гнані злиднями та безземеллям, переселилися на Балкани.

В історії української еміграції простежуються два основних напрямки, кожен з яких має кілька хвиль. За напрямком її умовно поділяють на східну і західну.

Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх губерній Російської імперії, пізніше — до республік колишнього СРСР. Поодинокі міграції зафіксовані ще у XVI ст., коли українські козаки разом із російськими землепрохідцями освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки та Чукотки. Масові ж переселення мають більш визначений час та ґрунтовніше мотивування.

До східної діаспори слід залучити і українців Берестейщини, Курщини, Кубані, Придністров'я тощо, історичною долею відрізаних від колись цілісного етнічного масиву, й етнічні вкраплення в населення Прибалтики, Москви та Санкт-Петербурга, і цілі етнічні райони в Башкортостані, Закавказзі, Казахстані та Середній Азії, де у 20-ті роки утворилася так звана «Сіра Україна», і великий клин у Сибіру та на Далекому Сході, що дістав назву «Зеленої України».

До західної української діаспори слід додати також українців Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Підляшшя, Пряшівщини, Мараморошчини та Сучавщини, свого часу відокремлених від суцільного українського етнічного масиву, і давні компактні утворення в Угорщині, Югославії, Австрії, Німеччині, й етнічні вкраплення в населення Великобританії, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країн, і суцільні райони та навіть провінції у Канаді, США, Аргентині, Австралії.

Сьогодні, за різними, підрахунками, поза межами України мешкає майже четверта частина населення нашої країни. Однак ні час, протягом якого вони живуть за рубежем, ні тисячокілометрова відстань, що розділяє їх з рідною землею, не є причиною того, щоб забувати про свою Вітчизну, чи не ідентифікувати себе українцем. Те, наскільки українці за кордоном переймаються проблемами України, видно із численних проектів, зініційованих ними. Це і освітні програми, і наукова діяльність, і допомога у вирішенні різноманітних фінансових проблем тощо. Як стверджує директор Інституту дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія», кандидат історичних наук, доцент Алла Атаманенко, для нашої держави дуже важливо досліджувати таке явище, як українці, що мешкають поза Україною, адже нам справді є чому в них повчитися. Наприклад, маючи чітко визначену українську ідентичність і національну свідомість, українці другої і третьої хвилі еміграції створювали українські недільні школи, пластові організації і намагалися виховувати своїх дітей в українському дусі. «Українська діаспора зуміла зберегти ті традиції, які були притаманні саме українському суспільству — традиції жертовності. Мається на увазі, що усі створені українські організації, українські церкви за рубежем не функціонували за державні кошти, а за кошти, які виділялися самими ж українцями. Розуміючи важливість створення таких організацій, вони виділяли фінансову допомогу на розвиток українства, навіть якщо доводилось їх відривати від своїх родин», — розповідає Алла Атаманенко.

Уже другий рік виходить в Іспанії (Валенсія) 24-сторінкова газета “Українець”. Це видання для української громади в Іспанії, Італії та Португалії. Згідно з задумом, газета має виходити двічі на місяць. Цього року вийшло четверо чисел. Шеф-редактор газети Михайло Петруняк, він же президент Федерації українських асоціацій Іспанії та заступник голови  МГОУ “Четверта Хвиля” від Європи пояснює нерегулярність виходу видання у світ фінансовою нестабільністю редакції. Одразу впадає в око, що газета духовно орієнтована. Бо на чужині людина потребує передусім моральної підтримки, духовного спрямування. Багато уваги приділяється дітям, зокрема життю українських суботніх шкіл. Є й окремі рубрики “Українятко” й “Назустріч молоді”.

 Є що почитати в “Українцеві”: тут і політична панорама, й історія народу та життєві історії й новини з України, і юридичні консультації, й гроші, й спорт, і різноманітні оголошення. Є окремі сторінки про життя українців в Іспанії, Італії, Португалії. Є країнознавчі матеріали, і якщо про Україну — то українською й іспанською (для зацікавлених господарів).

Того ж 2007 року були створені так звані "Зустрічі українців Південної Америки", що об'єднують українські громади трьох країн: Бразилії, Аргентини і Парагваю. «Дуже корисні зустрічі, де ми охоче обмінюємося думками з приводу загальних проблем», - зазначають їх учасники.

«Українська газета в Італії» має мету поінформувати, підтримати, розповісти. Заснована видавничим домом «Іноземці в Італії», уже понад півтора року тому виходить у світ, об’єднуючи українську громаду, «Українська газета в Італії» – незалежне інформаційно-аналітичне видання. Вона встигла перетворитися на справжнього інтелектуального провідника для громади, адже це – єдина повністю україномовна газета, яка розповсюджується по усій території Італії накладом 20 000 примірників.

Понад 20 років Ярослав Михайлишин є фінансовим референтом Союзу українських організацій Австралії. За його сприяння створено допоміжний фонд українознавчих студій при одному із університетів Мельбурна. Він людина знана i шанована серед українців Австралії. Понад піввіку Ярослав Михайлишин створював проекти індустріальних будівель, мостів, сучасних будинків та втілював їх у життя. Він вважає, що "за останні роки багато чого тут змінилося на краще: але Україну повинні будувати українці в Україні!».

Світовий Конгрес Українців (СКУ) є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, яка на сьогодні нараховує понад 20 мільйонів українців. До складу СКУ входять українські організації з більше ніж 30 країн світу.

Українськадіаспора, розсіянаповсьомусвітові, являєсобоюмогутнійетнічнийкущ, котрийживитьсякультуроюматеринськогорегіонуУкраїни — івідтого, якпроходитимутьетнокультурніпроцесивУкраїні, багатовчомузалежитьжиттяукраїнськоїдіаспори: яксхідної, такізахідної.