23. Гетьман і.Мазепа та його доба.

Північна війна (1700-1721рр) — Росія і Швеція за встановлення контролю над узбережжям Балтійського моря. 1707р. - таємні договори Мазепи зі шведським королем Карлом 12. Жовтень 1708р. - укладення українсько-шведського договору з метою переходу під протекторат Швеції.Перехід І.Мазепи з 5тис козацьким військом на бік шведів, 2листопада 1708р. - взяття штурмом рос військами гетьманської столиці Батурин, знищення його захистників та жителів; 12листопада 1708р. - проголошення православною церквою анафему(нерозібрав, тому не факт що це те слово) гетьману Мазепі за зраду царю Петру 1, листопад 1708 — проголошення в Глухові нового гетьмана України І.Скоропадського. Січень 1709р вторгнення на Слобідську Україну армії Карла 12, березень-червень 1709р — оборона Полтави від шведів рос військами та українськими козаками; 27червня 1709р. - перемога рос армії в битві під Полтавою над шведами; 30червня 1709р — відступ і капітуляція шведської армії: втеча І.Мазепи і Карла 12. 22серпня 1709р смерть І.Мазепи. 5Квітня 1710р. - обрання козаками , які пішли за Мазепою гетьмана у вигнанні П.Орлика, 23січня 1711р. - укладення П.Орликом угоди з Кримським Ханством про спільну боротьбу проти Росії, 1710р — Конституція П.Орлика, 1721 — Міштадський мирний договір між Росією і Швецією, перемога Росії.

Правління І.Мазепи(1687-1709). Політика: внутрішня: 1701р — указ введення дводенної панщини; придушення протестів селян; підтримка великого старшинського і монастирського землеволодінь; намагання обмежити систему оренди та податків; зовнішня політтика: не була самостійною, а сильно обмежена царем; посилав козаків на війни, які вела Росія, одночасно шукав шлях звільнення України від влади Росії( 1708р між Україною та Швецією підписаний таємний договір, відповідно до якого після закінчення Пн війни Україна мала бути вільною державою, а король Швеції — гарантом її державності.

Культурно-просвітницька діяльність гетьмана:

• 1700 відкриття Чернігівського колегіуму;

• був одним з найбагатших феодалів Європи( мав 100тис селян), не шкодував грошей на будівлю, оздоблення, реставрацію церков та монастирів

• на кошти гетьмана побудована нова будівля для Києво-Могилянської академії, Братський собор, відреставровано 20храмів, надрукований арабський переклад Євангліє.

24. Острозька ти Києво-Могилянська академії – перші вищі школи України.

Першим навчальним закладом вищого типу на східнослов'янських землях стала Острозька слов'яно-греко-латинська академія (або "тримовний ліцей"), відкрита князем Костянтином Острозьким (1527-1608) у 1576 році. Лише через більш як півстоліття була створена Києво-Могилянська академія (1632). Свідченням того, що академія в Острозі створила певне підґрунтя для виникнення подібного типу закладу в Києві, є хоч би той факт, що другим ректором Київської братської школи, яка стала родоначальницею Києво-Могилянської академії, був син ректора Острозької академії Герасима Смотрицького - Мелетій Смотрицький. У 1632 р. Київська братська школа перетворилася спочатку в Києво-Братську колегію, а згодом на честь свого опікуна Петра Могили змінила свою назву на Києво-Могилянську академію. Права і титул академії, а також визнання як першого вищого навчального закладу вже у складі Росії їй були представлені Петром І.

Кисво-Могилянська академія, ставши великим культурним центром, мала великий вплив на розвиток освіти не лише на українських землях, а й у межах усієї Російської імперії. Під її впливом виникли пізніше колегіуми у Харкові й Чернігові. За її зразком у 1687 р. організувалася Слов'яно-греко-латинська академія в Москві. Більшість ректорів і префектів цієї академії та духовних семінарій у XVIII ст. теж були вихідцями із Києво-Могилянської академії. На її вихованців спирався Петро І у своїй боротьбі зі староруським духовенством, яке протидіяло його реформам. Так, наприклад, професора Києво-Братської колегії, який викладав риторику, поетику, філософію, богослов'я, Стефана Яворського за наказом російського царя було викликано в Москву, де висвячено на митрополита і доручено реорганізувати слов'яно-греко-латинську академію за зразком Києво-Могилянської. А ректора Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича, забравши в Петербург, Петро І призначив своїм радником з питань освіти, науки та культури і главою Російської православної церкви. Слід згадати, що частина перших професорів новоутвореного Московського університету отримали високу освіту в Києві.

Таким чином, шлях підвищеної освіти на Київ, а пізніше й на Москву проліг через Острог. В Острозькій слов'яно-греко-латинській академії вивчали слов'янську, грецьку, латинську та польську мови. Програма передбачала також вивчення, окрім "семи вільних мистецтв", ще й вищих студій - філософії та богослов'я, хоч окремого класу богослов'я не було.

Острозька школа-академія мала високий рівень викладання, про що засвідчує той факт, що навіть освічені католики називали ЇЇ академією. Очолив її шляхтич із Поділля, письменник Герасим Смотрицький. Серед професорів, які створили науковий гурток при академії, писали наукові праці, підручники, посібники, були греки Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог, Никифор (протосінкел), Масхопуло (мав римську освіту), ієромонах із Острога Кипріян (здобував освіту в Падуї та Венеції), математик та астроном Ян Лятос (поляк, який раніше був професором Краківського університету), острозький священик Дем'ян Наливайко (брат козацького ватажка), інші українські публіцисти та філологи. Пізніше в роботі гуртка брав участь Мелетій Смотрицький, який згодом, як уже згадувалося, стояв біля витоків підвищеної освіти у Києво-Могилянській академії.

За 60 років існування Острозької школи-академії здобуло підвищену освіту близько 500 осіб. Серед них - гетьман П.Конашевич-Сагайдачний, який пізніше став одним із найвідоміших опікунів Київської братської школи - родоначальниці славетної Київської академії, оскільки з усім своїм військом записався до Київського Богоявленського братства, а, помираючи, у 1622 році більшість своїх коштів заповів цій школі.

Після смерті князя К.Острозького почався поступовий занепад Острозької школи-академії.

Києво-Могилянська академія заснувалася у 1632 р. у подарованій для неї дружиною київського воєводи Єлизаветою Гулевичівною садибі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл. Об'єднаний заклад називався Кисво-братською колегією, опікуном якої став Петро Могила. Новоутворений заклад вищого типу зібрав у своїх стінах найосвіченіших на той час діячів науки та культури: Інокентія Гізеля, Іоаникія Галятовського, Єпіфанія Славинецького, Лазара Барановича, Симеона Полоцького, Мелетія Смотрицького та ін. У колегії навчалися представники різних станів і національностей: українці, поляки, росіяни, чехи, словени, білоруси.

Навчання в академії тривало 12 років. Увесь курс поділявся на 8 класів: фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму, поетику, риторику, філософію й богослов'я. Студенти вивчали слов'янську, церковнослов'янську, українську літератури, грецьку, латинську, польську мови. Оволодівали риторикою та мистецтвом віршування. Окрім цього, у програмі навчання були класичні грецька та римська і частково середньовічна література, історія, географія. Пізніше були введені курси російської, французької, німецької та старослов'янської мов, математики, тригонометрії, фізики, астрономії, архітектури. А ще згодом - домашньої та сільської економіки і медицини. Давалася також художня та музична освіта.

Академія мала при собі гуртожиток (бурсу), яка була своєрідною серцевиною її життя. Щороку тут навчалося від 500 до 2000 студентів.

Викладачі академії створювали підручники та навчальні посібники, піднімали у своїх працях питання освіти та виховання, протидії полонізації та католицизму. Певним чином це зумовило участь багатьох студентів у визвольних війнах українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Упродовж свого існування Києво-Могилянська академія була одним із визначних наукових центрів слов'янського світу та осередком його філософської думки. У 1817 р. академія була закрита, а на її базі відкрилася Київська духовна семінарія. Лише через 175 років, у вересні 1992 р. вона була відкрита знову.