
- •Україна в добу первісного суспільства.
- •Давні кочові народи на території сучасної України.
- •Античні міста-держави Пн. Причорномор*я
- •Східнослов*янські племена на території сучасної України.
- •Київська Русь за Володимира Великого та ярослава Мудрого.
- •Причини і наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •Галицько-Волинське князівство.
- •9. Монголо-тарарська навала на Русь та її наслідки.
- •10. Українські землі у кладі Великого князівства Литовського та Польщі(14-сер.16ст)
- •11. Люблінька унія 1569 р. Та Берестейська 1596 р. Та їх налідки для укр.. Земель.
- •12. Винекнення українського козацтва та його розвиток.
- •13. Запорізька Січ. Її роль в історії України.
- •14. Православні братства в Україні у 16-17 ст.
- •15. Козацько-селянські повстання наприкінці 16 ст.
- •16. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та його доба.
- •1. Впорядкував козацьке військо.
- •2. Мав неабиякий дипломатичний хист.
- •3. Брав участь у тогочасній європейській політиці.
- •4. Підтримував православну церкву, приділяв увагу освітнім справам.
- •17. Козацько-селянські повстання 1620-1630 рр.
- •18. Початок національно-визвольної війни українського народу (1648-1649) Зборівський мир.
- •19. Битва під Берестечком.Білоцерківська угода.
- •20. Утворення та розвиток Української гетьманської держави Богдана Хмельницького.
- •21. Українсько-московський договір. Березневі статті Хмельницького.
- •22. Україна в період «Руїни».
- •23. Гетьман і.Мазепа та його доба.
- •24. Острозька ти Києво-Могилянська академії – перші вищі школи України.
- •25. Пилип Орлик. Конституція 1710р.
- •26. Гайдамацький та опришківський рух. Коліївщина.
- •27. Обмеження прав козацької держави у 18 т. Скасування Гетьманщини та ліквідації Запорізької Січі.
- •28. Суспільно-політичні рухи у Наддніпрянській Україні у 19 – поч..20 ст.
- •29. Кирило-Мефодіївське братство.
- •30. Соціально-економічний розвиток Наддніпрянької України у 19-поч 20 ст.
- •31. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель у 19-поч20ст.
- •32. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель (18-поч20 ст)
- •33.Перша світова війна і Україна . Українські січові стрілці.
- •34. Створення та діяльність Центральної Ради(березень-жовтень 1917.)
- •35. Третій універсал цр. Проголошення унр.
- •36. Українська держава п. Скоропатського.
- •37. Українсько-російська війна 1917-1918 рр. Бій під Крутами.
- •Наступ більшовиків
- •39. Україна в добу Директорії.
- •40. Зунр. Акт злуки 22.01.1919 р.
- •41. Становлення радянської влади в Україні. Причини поразки укр.. Революції.
- •42. Нова економічна політика в Україні. Голод 1921-1923 рр
- •43. Україна і утворення срср.
- •44. Національно-культурне будівництво 1920-х. Українізація.
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор 1932-1933рр
- •47. «Розстріляне відродження» Репресії 1930-х в Україні.
- •Українські землі у складі Польщі
- •49. Виникнення та діяльність оун. У 1930-1940-х рр.
- •50. Початок Другої світової війни. Радянізація зх.. України у 1939-1941 рр
- •51. Напад фашистської німеччини на срср. Окупаційний режим в Україні(1941-1944).Рух опору.
- •53. Військові дії на території України у 1941-1944 рр, Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини.
- •54.Урср на міжнародній арені у післявоєнний період. Врегулювання західних кордонів. Операція Вісла.
- •55.Післявоєнна відбудова в України у другій половині 1940-х на початку 1950-х. Голод 1946-1947р.
- •56.Сталінські репресії у другій половині 1940-х на початку 1950-хрр.Наступ на українську інтелігенцію.
- •57.Політична відлига у 1950-х-1960-х. Шістдесятники.
- •58.Україна в умовах адміністративно-командної системи у 1970-х – 1980-х. Новітня русифікація.
- •59.Національно-державне відродження України наприкінці 1980-х на початку 1990-х.
- •60.Україна на межі тисячоліть. Помаранчева революціята її наслідки.
- •61.Україна у сучасному світі.
- •62.Українська діаспора
61.Україна у сучасному світі.
В основу зовнішньополітичної моделі України покладено концепцію “мосту між Заходом і Сходом”. Пріоритетними напрямками були визнані: розширення участі у європейському співробітництві; активна участь в діяльності ООН; співпраця з державами Європейського Союзу, НАТО та СНД.
Європейський та американський напрямок.. Україна першою з країн СНД уклала угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом, стала повноцінним членом Ради Європи (з 1995 р.), учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала ряд документів про співробітництво і партнерство з НАТО та західноєвропейськими країнами. Особливе значення мала підписана у 1997 р. Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. Важливою в цьому документі є теза про те, що “НАТО продовжуватиме підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, а також принцип непорушності кордонів”.
Наша держава співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, іншими світовими та європейськими кредитно-фінансовими інституціями. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції члена Ради Безпеки ООН, що означає підвищення її відповідальності та ролі у збереженні миру на нашій планеті.
Українсько-російські відносини. Від самого початку української незалежності виникли проблеми у стосунках з Росією, керівництво якої вбачало в СНД зародок нового Союзу під своєю егідою. Москва прагнула перетворити співдружність у наддержавну організацію, яка б давала змогу контролювати економічну, політичну та військову діяльність держав-учасниць. У зв’язку з цим, Україна не підписала ряд угод, зокрема, договорів про колективну безпеку (травень 1992 р.) та про створення Економічного Союзу (вересень 1993 р.). У 1994 р. Україна приєдналася до Економічного союзу на правах асоційованого члена.
Існували проблеми щодо недоторканості кордонів. В діях російського парламенту проявились претензії стосовно Криму, пізніше – Севастополя. Найбільшим каменем спотикання в українсько-російських взаєминах став розподіл Чорноморського флоту, на який претендували обидві держави.
Кримську автономну республікуу складі УРСР було встановлено 12 лютого 1991 р. Після провалу серпневого путчу проросійські сили півострова згуртувалися у Республіканському русі Криму (згодом – Республіканської партії Криму) під керівництвом Юрія Мєшкова. Весною 1992 р. Верховна рада Кримської АРСР встановила нову офіційну назву – Автономна Республіка Крим. 5 травня 1992 р. була проголошена її державна самостійність, а 6 травня ухвалена Конституція, також було призначено загальнокримський референдум про незалежність. Верховна рада України ці рішення скасувала, але “війна указів” між Києвом і Сімферополем затяглася на декілька років, набравши особливої гостроти після перемоги Ю.Мєшкова на президентських виборах у Криму у січні 1994 р. 17 березня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про Автономну Республіку Крим”, скасувала кримську конституцію та окремі закони АРК, зокрема про її Президента та Конституційний суд. Конституцію автономії поступово було узгоджено із українським законодавством.
Росія прагнула утвердити своє монопольне право на Чорноморський флот, заявляючи, що він “був, є і буде російським”. У 1992 р. було досягнуто угоди про те, що флот має бути розділений порівну, але у вересні 1993 р. у Масандрі Л.Кравчук підписав протокол про підготовку російсько-української угоди, за якою фактично увесь Чорноморський флот разом з усією його інфраструктурою переходив до Росії за відповідну компенсацію Україні. Таке рішення викликало обурення в Україні, а Л.Кравчука демократична опозиція звинуватила у зраді національних інтересів.
На сьогоднішній день відносини між двома сусідніми державами – “стратегічними партнерами” – закріплені у т. зв. “великому” Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство, підписаному президентами у Києві 31 травня1997 р. У ньому були підтверджені територіальна цілісність держав та непорушність кордонів. Щодо Чорноморського флоту, то Україні залишалося 18% кораблів, а решту викупила Росія. Севастополь визнавався українським містом, але Росія отримала право на 20-річну оренду тут своєї військово-морської бази. Викупні платежі і вартість оренди покривалися боргом України за енергоносії.
У квітні 2004 р. ВР України ратифікувала угоди про українсько-російський кордон та про співробітництво обох країн у використанні Азовського моря і Керченської протоки.