49. Заходи по запобіганню побутового травматизму з учнями, співробітниками навчально-виховних закладів.

Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.

 Ситуація, що  склалася  з  травматизмом побутового характеру,бумовлена низкою  причин,  серед  яких  є  формальна організаціяпроведення  інструктажів  та  роботи  з  боку деяких керівників та посадових осіб навчальних закладів щодо створення  безпечних  умовпраці,  навчання  безпечній  поведінці  дітей у побуті.  Негативно впливає  і  поступове   скорочення  та   недостатня   чисельністьпрацівників    служб   безпеки   життєдіяльності,   структура   тапідпорядкованість їх не відповідає нормативним документам,  вони є не  самостійними,  а  включені  до  підрозділів,  які  в більшостівиконують зовсім не сумісні функції.

            Основними причинами  нещасних  випадків  з  дітьми  у  побутізалишається:  порушення  або  незнання  Правил поведінки на воді.Правил дорожнього руху,  протипожежної та  електробезпеки,  низьканервово-психологічна   стійкість   дітей,  поширення   негативнихтенденцій і антисоціальних проявів  серед  дорослих  і  підлітків,тиск  неякісної,  відверто  шкідливої продукції  засобів  масовоїінформації,  загальне  падіння   культури   населення,   соціальнерозшарування  і  зниження моральності,  втрата ідеалів,  посиленнятенденцій  безнадії   і   зневіри   у   молоді,   що   навчається,безвідповідальне  та неуважне  ставлення  батьків  і  дорослих доособистої безпеки та безпеки дітей.

50. Система попередження пожеж в закладах освіти.

Одним із основних принципів у системі попередження пожеж є положення про те,що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Такою умовою є наявністьтрьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Крімтого, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури ізнаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окислювачем, аджерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу(запалювання). Так сірником не можливо запалити дерев'яну колоду, в той жечас аркуш паперу легко загориться.

            До окислювачів належать хлор, фтор, оксиди азоту та інші речовини, однак зпрактичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає приоксидуванні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню вповітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Окислювач разом з горючоюречовиною утворює так зване горюче середовище.

            Система попередження пожеж виключає два основних напрямки: запобіганняформуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню внього) джерела запалювання.

            Запобігання формуванню горючого середовища досягається: застосуваннямгерметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною втехнологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженнямкількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні,а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролюза станом середовища вапаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції;відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця;використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяютьприпиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблятьсередовище негорючим) добавок.

            Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих невиникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає завиконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категоріївибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин таматеріалів; використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичноїіскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичногоконтролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленнямустаткування,   видовжених  металоконструкцій; використання при роботі з ЛЗРінструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов длясамоспалахування речовин і матеріалів.