
- •Шпори з охорони праці в галузі освіти
- •1. Міжнародні норми в галузі охорони праці.
- •2. Законодавча та нормативна документація з охорони праці в закладах освіти.
- •3. Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна структури суопг.
- •4. Система управління охороною праці в закладах освіти.
- •5. Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.
- •6. Організація роботи служби охорони праці в закладах освіти: структура, функції.
- •7. Документація з охорони праці в закладах освіти: навчального кабінету, майстерні.
- •8. Посадові обов’язки з охорони праці керівників навчального закладу.
- •9. Посадові обов’язки з охорони праці завідуючих кабінетом, лабораторією, майстернею.
- •10. Посадові обов’язки з охорони праці вчителя, викладача.
- •11. Навчання з охорони праці учнів та співробітників в закладах освіти.
- •12. Вимоги до розробки інструкції з охорони праці в навчальному кабінеті, майстерні.
- •13. Інструктажі з охорони праці робітників.
- •14. Інструктажі з охорони праці з учнями шкіл.
- •15. Відповідальність на порушення законодавств про охорону праці.
- •16. Організація ступеневого контролю в закладах освіти.
- •17. Державний нагляд за охороною праці.
- •18. Види нещасних випадків, нормативні документи з порядку розслідування та їх обліку на виробництві та в закладах освіти.
- •19. Порядок розслідування нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.
- •20. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •21. Порядок розслідування нещасних випадків з учнями шкіл, вихованцями, студентами.
- •22. Спеціальне розслідування нещасних випадків з учнями шкіл.
- •23. Розслідування професійних захворювань.
- •24. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.
- •25. Аналіз професійного та виробничого ризиків.
- •26. Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.
- •27. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень та територій навчальних закладів.
- •28. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в закладах освіти.
- •29. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.
- •30. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату.
- •31. Природне освітлення в закладах освіти, види, нормування, експлуатація.
- •32. Штучне освітлення в закладах освіти, види, джерела світла для навчальних приміщень, нормування.
- •33. Вимоги охорони праці до організації навчального процесу, розпорядок дня учня.
- •34. Охорона праці під час проведення навчальних занять (за фахом).
- •35. Вимоги охорони праці до організації робіт учнів по самообслуговуванню.
- •36. Вимоги охорони праці до організації літньої трудової практики учнів.
- •40. Вимоги охорони праці до організації сільськогосподарських робіт з учнями шкіл.
- •41. Вимоги охорони праці до організації робіт, які пов’язані з переміщенням вантажів вручну.
- •42. Основи організації безпечної експлуатації електроприладів в закладах освіти.
- •43. Вимоги охорони праці при роботі на комп’ютері для учнів, співробітників навчальних закладів.
- •44. Вимоги охорони праці до перевезення учнів на транспорті.
- •45. Вимоги охорони праці при використання технічних засобів навчання.
- •46. Вимоги охорони праці до збереження хімічних речовин.
- •47. Заходи по запобіганню травматизму в навчально-виховних закладах.
- •48. Заходи по запобіганню дитячого дорожньо-транспортного травматизму.
- •49. Заходи по запобіганню побутового травматизму з учнями, співробітниками навчально-виховних закладів.
- •50. Система попередження пожеж в закладах освіти.
- •51. Суть і складові системи пожежного захисту в закладах освіти.
- •54. Вимоги охорони праці до організації та проведення масових заходів в навчальних закладах.
23. Розслідування професійних захворювань.
Роботодавець розслідує причини виникнення професійних захворювань, з цією метою він наказом призначає комісію, до складу якої входять:
- представник санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
- представник лікувально-профілактичного закладу;
- представник первинної організації профспілки, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці;
- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
До розслідування, якщо потрібно, можуть залучатися представники інших органів.
- Професійне захворювання розслідується протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3 (додаток 5).
- Комісія складає акт розслідування за формою П-4 (додаток 6) у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування і надсилається роботодавцем:
- потерпілому;
- лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство;
- робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
- первинній організації профспілки.
Примірник акта надсилається державній санітарно-епідеміологічній службі для аналізу і контролю за виконанням заходів.
Роботодавець у п'ятиденний термін розглядає матеріали розслідування професійного захворювання та видає наказ про заходи щодо уникнення таких захворювань і притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення санітарних норм і правил, що стали причиною цього захворювання.
Коли заходи щодо запобігання професійним захворюванням виконані, роботодавець письмово інформує установу державної санітарно-епідеміологічної служби, протягом зазначеного в акті П-4 строку.
Реєстрація професійних захворювань здійснюється на підприємстві, у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, у лікувально-профілактичних закладах в журналі (додаток 7).
24. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.
Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.
Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання.
Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки обладнання.
Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хворобливого стану, необережності.
Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень; недостатнє або нераціональне освітлення; порушення правил особистої гігієни та інше.
Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам.
Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.
При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ). Коефіцієнт частоти травматизму Кч розраховується на 1000 працюючих:
Я"ч = #-1000/С, де Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;
Частина І. Правові та організаційні питання охорони праці
С - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.
Тобто, коефіцієнт частоти травматизму Кч - це кількість нещасних випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний період часу (півріччя, рік), на 1000 працюючих.
Якісний показник травматизму Кт, або коефіцієнт тяжкості травматизму (нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:
кт-д/н,
де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
До цього показника не включаються випадки стійкої втрати працездатності, що не закінчилася за звітний період, і тому він повністю не характеризує тяжкості травматизму. Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків - це середня довготривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).
Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом мінімальних матеріальних збитків або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох вищенаведених показників:
Ктв = Кч-Кт = 1000 Д/С.
Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві.
При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.
Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.
Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.При такому аналізі травматизму слід враховувати, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму під впливом геліогеофізичних явищ. Дія таких явищ, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та інші, викликає відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її поведінку. Це може призвести до зниження сприйняття змін у навколишньому середовищі і до нещасних випадків.Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, тому для більш ефективного використання інформації необхідно застосовувати ЕОМ.