2. Класифікація відчуттів.

Класифікуються відчуття 1) за місцем розташування рецепторів: а) екстероцептивні – органи чуттів на поверхні тіла, сприймають подразники з зовнішнього світу, серед них контактні ті, які для виникнення відчуттів вимагають прямого контакту із подразником (дотик, смак), дистантні – зір, слух; б) інтероцептивні. Рецептори у внутрішніх органах відображають їх стан; в) пропріоцептивні. Рецептори у м’язах приймають інформацію про рухи і розташування тіла; г) зовнішньо-внутрішні – температурні, больові, смакові, вібраційні. 2) за органами чуттів (Арістотель): зір, слух, нюх, смак, дотик. Дотикові: тактильні і температурні. Виділяють проміжні між тактильними (тиск) і слуховими – вібраційні (впізнати музику рукою на гучномовці). Загальні для всіх аналізаторів – больові.

3. Загальні властивості відчуттів.

Назвемо властивості відчуттів.

Модальність – це якість відчуття, що відрізняє його від інших (колір – сприймається оком, звук – вухом).

Інтенсивність – це кількісна характеристика, що визначається і силою подразника, і станом рецептора.

Тривалість – це часова характеристика, що залежить від тривалості дії подразника та його інтенсивності. Час від моменту впливу на рецептор до виникнення відчуття – латентний період. Час від моменту припинення подразника до зникнення відчуттів – це період післядії.

Просторова локалізація – це визначення розташування подразника в просторі.

4. Чутливість та її зміни.

Органи відчуттів характеризуються чутливістю, тобто відобра-жають предмет з більшою або з меншою точністю. Чутливість ви-значається силою мінімального подразника, який викликає відчуття. Подразники меншої сили – підпорогові, а більшої – надпорогові. Ці подразники хоча і впливають на органи відчуттів, але не викликають адекватного відчуття. Для кожного органа відчуттів є свій поріг чутливості. Для виникнення відчуття запаху потрібно 8 молекул речовини. Нижщий поріг чутливості смакового аналізатора становить в 25 тис.молекул більше. Чим вища чутливість, тим меншої сили подразник необхідний для виникнення відчуття – обернено пропорційна залежність: .

Сила подразника і інтенсивність відчуттів пов’язані між собою основним законом психофізики (закон Вебера-Фехнера): при зрос-танні сили подразника у геометричній прогресії, інтенсивність від-чуття зростає в арифметичній прогресії (логарифмічна залежність). Див. графік.

Р – сила подразника

Е – інтенсивність відчуттів

Е = К lgP + C

Пороги чутливості не постійні, а змінюються в залежності від навколишщнього середовища, фізіологічних і психологічних умов. Зміна чутливості в залежності від зовнішіх умов – адаптація. Форми адаптації: а) повна адаптація – зникнення відчуття (запаху); б) зни-ження чутливості – при переході з світла в темряву; в) підвищення чутливості – при переході з темряви на світло.

Сенсибілізація – зміни від внутрішніх умов: а) постійна – зале-жить від сталих змін в організмі (від віку, хвороби, професії, вправ); б) тимчасова. Причини: прийом ліків (адреналін загострює чутли-вість), прийом наркотичних засобів, в результаті взаємодії відчуттів (сильний шум знижує зір, слух загострюється при денному освітленні); під впливом установок, інструкцій.

Взаємодія органів чуттів проявляється у неспецифічній чутли-вості. Під дією подразника, характерного для одного аналізатора, можуть виникнути реакції в інших – синестезія. Відомий феномен, коли людина відчувала колір кінчиками пальців. Більш поширені приклади синестезації виникнення кольорових образів при сприйманні музики, словосполучення “гострий смак” (подразник смаково-го аналізатора викликає відчуття в дотиковому).