4.2. Стіни підвалу

- конструкція стін підвалу;

- спосіб укладання стінових блоків на блок-подушки;

- влаштування захисту від вологості;

- складається специфікація елементів фундаментних стінових блоків (Література: каталог по підбору збірних з/б конструкцій для виконання курсового та дипломного проектів розділ «Житлові будинки» стор. 13 (таблиця 4.) витяг з ДСТУ Б.В.2.6-108:2010 (серія 1.116.1) Блоки бетонні для стін підвалів (ФБС)). Відповідно до схемирозташування елементів фундаменту (аркуш №2) підрахувати кількість елементів, підібрати марки у відповідності з умовними маркуваннями по проекту на кресленні.

Приклад оформлення специфікації елементів фундаментних стінових блоків

Поз.	Позначення	Найменування	Кільк.	Маса од., кг	Примітка
6	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС24.6.6-Т	87	1960	0,82/2,4
7	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС12.6.6-Т	18	960	0,4/1,5
8	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС9.6.6-Т	42	700	0,29/1,5
9	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС24.4.6-Т	36	1300	0,53/1,5
10	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС12.4.6-Т	9	600	0,27/1,5
11	ДСТУ Б В.2.6-108:2010	ФБС9.4.6-Т	30	470	0,2/0,76

Розшифровка специфікації елементів фундаментних стінових блоків

6 – позиція на кресленні схеми розташування елементів фундаменту(аркуш 2);

ДСТУ Б В.2.6-108:2010 – державний стандарт на виготовлення фундаментних стінових блоків;

ФБС 24.6.6-Т – марка фундаментного стінового блоку за держстандартом;

87 – кількість фундаментних стінових блоків з позицією 6 на кресленні (треба пам’ятати, що стінові блоки розташовані в 3 ряди, тому підраховану на кресленні кількість ФБС треба помножити на 3 (аркуш 2));

1960 – маса одного фундаментного стінового блоку в кг;

0,82/2,4 – витрати бетону, м³/ сталі, кг на один фундаментний стіновий блок.

4.3. Гідроізоляція

- передбачені види гідроізоляції;

- вертикальна гідроізоляція – як та з чого виконана;

- горизонтальна гідроізоляція – як та з чого виконана;

- вимощення – його конструкція, ширина, ухил.

4.4. Зовнішні стіни

- матеріал стін, вид цегли;

- конструкція стіни;

- товщина зовнішніх стін, марка цегли та розчину;

- особливості армування.

4.5. Внутрішні стіни

- матеріал стін, товщина внутрішніх стін;

- вентиляційні канали в стінах, їх розміри.

4.6. Перемички

- конструкція перемичок, їх види;

- способи спирання на стіни в залежності від характеру роботи.

4.6.1. Відомість перемичок

- в таблиці вказують марку прорізу (ПР) та схему перерізу перемичок, які розташовуються в даному прорізі відповідно до розрізу 1-1 (аркуш 2); на схемі перерізу вказують умовні позиції перемичок, які будуть відображені в специфікації елементів перемичок під відповідними марками. (Література: каталог по підбору збірних з/б конструкцій для виконання курсового та дипломного проектів розділ «Житлові будинки» стор. 14 (таблиця 5.) витяг з ДСТУ Б.В.2.6-55:2008 (серія 1.038.1-1) Перемички з/б для будинків із цегляними стінами).

Треба пам’ятати, що віконні та дверні прорізи в цегляних стінах та перегородках перекриваються збірними з/б брусковими перемичками з поперечним перерізом несучих перемичок 250х220 мм (120х220 мм), не несучих – 120х140 мм. Марка перемички підбирається в залежності від поперечного перерізу та необхідної довжини перемички. Несучі перемички спираються на стіни по 250 мм з двох сторін, не несучі перемички – по 125 мм з двох сторін. Необхідна довжина несучої перемички підраховується: L_нес = А + 250+250, не несучої – L_н/нес = А + 125+125 де А – ширина прорізу.

Приклад оформлення відомості перемичок

Марка	Схема перерізу
ПР-1
ПР-2
ПР-3
ПР-4
ПР-5
ПР-6
ПР-7
ПР-8
ПР-9
ПР-10
ПР-11

Розшифровка відомості перемичок

ПР-1– позиція на кресленні або марка прорізу(ПЗ – 4.6.2. схема розташування прорізів );

- схема перерізу перемичок в цегляній стіні або перегородці (розріз 1-1) та номер перемички, під яким вона позначена в специфікації елементів перемичок (ПЗ).