8. Визначте особливості розробки тренінгових занять для спецдисциплін

Специфіка навчального тренінгу полягає у тому, що тренінгові група підбирається попередньо.

Як показує практика проведення навчальних тренінгів, оптимальна кількість учасників повинна не перевищувати 20 чоловік. У разі, коли навчальна група є більшою за кількістю рекомендується розбивати її на дві підгрупи. Така ситуація спричиняє значні труднощі при плануванні розкладу навчальних занять. Зважаючи на її розповсюдженість, необхідно на державному рівні переглянути питання комплектації навчальних груп із урахуванням вимог сьогодення щодо активізації навчального процесу через використання інноваційних форм діяльності.

Атрибутивною вимогою організації навчального тренінгу є розміщення його учасників по колу. Коло – об’єднуюча фігура. При такому розташуванні учасників вони розміщуються або у спеціально обладнаній аудиторії, або у звичайній аудиторії, к якій на час проведення тренінгу відповідним чином розташовуються столи на стільці. Замикає коло викладач, який виконує роль тренера. Така диспозиція дозволяє відразу певною мірою реалізовувати суб’єкт-суб’єктний підхід, де викладач не займає положення «командуючого», що знаходиться попереду загону, а знаходиться поряд з учасниками тренінгу. Рівнозначність позицій у розташуванні забезпечує комфортну психологічну атмосферу, де спілкування йде «очі-в-очі» оскільки всі бачать один одного, швидко реагують на мімічні та пантомімічні прояви, що у подальшому забезпечує атмосферу довіри та відкритості.

Тривалість навчального тренінгу є регламентованим розкладом, тому необхідно чітко визначити правила проведення навчального тренінгу. Правила являють собою набір певних обмежень, які обов’язково повинні виконуватись усіма учасниками тренінгу. Вони приймаються на початку тренінгу. Їх слід записати на дошці або розмістити на фліп-чарті. Це необхідно для того, щоб у разі їх порушення викладач міг швидко скорегувати діяльність, вказавши рукою на певне правило та перевівши очі на «порушення». При цьому він піднімає догори дві руки долонями до аудиторії, що означає: «Порушено правило!». Іноді у групах із найбільшою кількістю порушень для підвищення відповідальності за свою роботу ті, що навчаються, ставлять свої підписи на плакаті з правилами.

Правила, що пропонуються на тренінгу, представлені наступним чином:

1. Цінування часу.

2. Ввічливість.

3. Позитивність.

4. Говорити коротко і чітко.

5. Не перебивати один одного.

6. Говорити від свого імені.

7. Бути активним.

8. Дотримуватись конфіденційності.

9. Правило «Стоп».

9. Наведіть види портфоліо та визначте особливості розробки портфоліо викладача

Види портфоліо

Серед видів портфоліо розрізняють:

• портфоліо навчального курсу;

• портфоліо викладача;

• портфоліо того, хто навчається;

• портфоліо досягнень;

• портфоліо тематичний;

• портфоліо презентаційний;

• портфоліо комплексний.

Майбутньому інженеру-педагогу необхідно оволодіти особливостям! формування власного портфоліо та навчити робити теж саме своїх учнів Тому в подальшому увагу буде сконцентровано на цих двох напрямках.

Портфоліо викладача - це форма оцінювання його особистих досягнень і освітніх результатів у різних видах професійної діяльності за певний період часу. При цьому демонструються не тільки її результати, але і динаміка професійних змін.

Портфоліо викладача виступає: стимулом професійного розвитку, стимулом для кар'єрного зростання та підставою для ухвалення різних адміністративних рішень.

На сьогодні не існує єдиних підходів до структури портфоліо викладача. Нижче надається один із можливих варіантів цього документу. І

Розділ 1. Загальні відомості про викладача.

• прізвище, ім'я, по батькові, рік народження;

• освіта (що і коли закінчив, отримана спеціальність і кваліфікація за дипломом);

• трудовий і педагогічний стаж роботи взагалі та у даному навчальному закладі зокрема;

• підвищення кваліфікації (назва структури проходження курсів підвищення кваліфікації, рік. місяць, їх проблематика);

• копії документів, підтверджуючих наявність почесних звань;

• найбільш значущі урядові нагороди, грамоти, листи подяки тощо;

• дипломи різних конкурсів;

• інші документи.

Цей розділ дозволяє сформувати уявлення про процес індивідуально розвитку педагога.

• матеріали про результати освоєння тими, хто навчається, освітніх програм і сформованості у них ключових компетентностей по предмету, що викладається;

• порівняльний аналіз діяльності педагогічного працівника за три роки на підставі атестацій, участі вихованців в олімпіадах, конкурсах тощо;

• результати атестації тих, хто навчається.

Матеріали даного розділу повинні давати уявлення про динаміку результатів педагогічної діяльності педагога.

Розділ 3. Методична діяльність.

У цей розділ вміщуються методичні матеріали, що свідчать про професіоналізм педагога, а саме:

• посібники, статті, матеріали конференцій:

• результати наукових досліджень;

• методичні розробки;

• тематика робіт у методичному об’єднанні;

• результати участі у професійних і творчих педагогічних конкурсах;

• результати участі у методичних тижнях;

• результати організації та проведення семінарів, «круглих столів», майстер-класів і т. п.;

• розроблені авторські програми;

• інші документи.

Розділ 4. Позанавчальна діяльність.

Розділ містить такі матеріали як:

• сценарії позанавчальних заходів, фотографії і відеокасети із записом проведених заходів (виставки, екскурсії, т. п.);

• програми роботи гуртків і факультативів;

інші документи.

Розділ 5. Навчально-матеріальна база.

До складу розділу входять:

• список основної та додаткової літератури з дисципліни;

• список наочності (макети, таблиці, схеми, ілюстрації, портрети та

ін.);

• наявність технічних засобів навчання (телевізор, відеомагнітофон. музичний центр, діапроектор та ін.);

• наявність комп’ютера і комп’ютерних засобів навчання (програми контролю знань, мультимедійні підручники і т.п.);

• дидактичні матеріали;

• вимірники якості підготовки тих, хто навчається;

• інші матеріали.

Розділ 6. Оціночна діяльність.

Даний розділ передбачає проведення рефлексивної роботи з метою самооцінки своїх досягнень та вироблення заходів по самоудосконаленню. У разі наявності електронного портфоліо. представленого на порталі академії, до нього включаються відгуки адміністрації, колег, учнів та інших осіб.

10. Визначте особливості проектування навчального тренінгу для спецдисциплін

Проектування навчального тренінгу для спецдисциплін - одне з найменш розроблених питань у теорії та практиці інженерно-педагогічної освіти. Проведений аналіз літератури, аналіз власного досвіду діяльності у цьому напрямі дозволили розробити наступну технологію проектування цієї форми занять.

1. Необхідно визначитись з індивідуальними характеристиками учасників тренінгу, скориставшись такими методами дослідження як спостереження, бесіда, психологічні тести.

2. Необхідно визначитись з принципами побудови та реалізації тренінгового заняття як такими, що визначають ідеологію і основи його побудови.

3. Для визначення форми та змісту тренінгових вправ рекомендується провести аналіз ОКХ фахівців, підготовкою яких займається інженер- педагог. Визначившись із необхідними для даної професії знаннями і уміннями та особистісними якостями, він починає конструювання тренінгових вправ. Результати цієї роботи бажано систематизувати. Окрім тренінгових вправ можуть використовуватись і ситуаційні. Вони моделюють реальні технологічні процеси. Для їх розробки необхідно визначити технічний об’єкт, пов’язаний з професійною діяльністю робітника, підготовку якого виконує інженер-педагог та описати його вихідні дані з точки зору проблем, пов’язаних із його експлуатацією. На основі опису вихідних даних створюється текст ситуаційної вправи для тренінгового заняття.

4. Визначається форма організації тренінгових вправ (індивідуальна, парна, групова тощо) та проводиться підбір учасників для їх виконання

5. Розробляється сценарій навчального тренінгу, який включає етапи: вступний, основний та заключний. Ця робота є найбільш складною та кропіткою і передбачає наступну діяльність на кожному з них.

На вступному етапі до учасників тренінгу доводиться його формуються правила та визначаються очікування від тренінгової робота.

Основний етап тренінгу передбачає виконання комплексу вправ пов’язаних як із актуалізацією проблеми, що буде розглядатись підчас роботи, так і з пошуком шляхів її вирішення.

На заключному етапі учасники проводять оцінку тренінгового заняття через аналіз власних очікувань. Саме тут проводиться анкетне опитування. Заключним елементом виступу є підведення викладачем підсумків тренінгової роботи, які доводяться до відома учасників.

6. У подальшому визначаються критерії оцінки тренінгового заняття. Для цього встановлюється рівень засвоєння навчального матеріалу, тренінгової вправи (у разі можливості), визначається мета вправи через перелік дій учасників тренінгу та диференціюється кількість балів за вправу в залежності від якості її виконання кожним учасником тренінгу, заохочувальних балів. Визначена загальна сума балів переводиться у підсумкову оцінку, яка на заключному етапі доводиться до учасників тренінгу.

Проведенню навчального тренінгу передує значна підготовча робота, яка включає визначання індивідуальних характеристик учасників тренінгу та принципів його організації; вибір змісту та форм тренінгових вправ; розробку сценарію та оціночної частини тренінгу через уточнення критеріїв оцінки вправ та карти оцінки роботи на тренінгу. Якість цієї роботи значною мірою позначиться на результатах проведення навчального тренінгу.

11. Схарактеризуйте особливості проектування навчального заняття у глобалізаційних вимірах

Інноваційна культура фахівця ґрунтується на урахуванні глобалізаційних впливів у процесі моделювання навчальної діяльності. Аспекти аналізу навчального заняття, що має глобалізаційну орієнтацію, передбачають урахування таких парадигмальних чинників як:

1. Наявність у меті заняття цілей глобальної освіти, які гарантують орення умов для розуміння цілісності світу, єдності людини і природи.

подолання розщепленості людської свідомості і душі.

2. Реалізація завдань глобальної освіти через:

• формування світогляду, у якому особистість визнає та цінує єдність світу, усвідомлює своє місце у ньому;

• розвиток кросс-культурної грамотності;

> формування ексцентричної екологічної свідомості;

> формування неупередженого погляду на світ.

Відповідність принципам глобальної освіти.

Введення глобальної перспективи через:

• фактичний матеріал глобального змісту;

• міжпредметність;

• відпрацювання універсальних умінь та навичок;

• створення єдиної картини світу;

• навчання правилам життєдіяльності:

• атмосферу співпраці та свободи на навчальному занятті;

• активізацію процесу навчання.

При цьому пріоритетними технологіями на навчальному занятті глобального типу виступають:

1. Технології, що сприяють розвитку критичного мислення, то мислення, яке допомагає виробити осмислене рішення у тій, або іншій ситуації. До компонентів критичного мислення відносяться допитливі скептицизм, рефлексія та раціоналізм.

2. Технології співпраці у навчанні, які формують розуміння спільні існування у світі як на мікро- так і на макрорівнях.

3. Комунікативні технології, застосування яких дозволяє одноча розвивати як рецептивні, так і репродуктивні уміння. Основна передум такого підходу ґрунтується на навчанні функціональній грамотності, де використовується як засіб комунікації, що має значущість та значення.

4. Модульні технології, які виступають основою індивідуалв навчання, як умови самоідентифікації особистості.

Таким чином, зміст навчального заняття сьогодні відповідає за сьогодення лише за умови урахування глобалізаційних тенденцій розви суспільства. Виходячи з цього, потребує корекції на якісно новій основі з професійної підготовки фахівця. Водночас підлягають кардинальні перегляду форми та методи навчання, які у сучасних умовах пови виконати складне завдання: з одного боку створити умови для розкриття індивідуальності того, хто навчається, а з іншого - стати гарантом формування умінь щодо спільного вирішення будь-яких проблем.

12. Дайте визначення кейс-технології та визначте особливості розробки кейсів для спецдисциплін

Метод кейсів (від англ. Case method, кейс-метод, кейс-технології конкретних ситуацій) - технологія навчання, що використовує описи реальних економічних, соціальних, бізнес та інших ситуацій. Ті, хто навчаються, повинні проаналізувати ситуацію, розібратися у суті проблеми, запропонувати можливі шляхи її рішення та вибрати кращий із них. Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі, або ж наближені до реальної ситуації.

Таким чином, діяльність викладача при використанні кейс-техні включає дві фази. Перша - є складною творчою роботою із створення кейсаі питань для його аналізу. Вона здійснюється за межами аудиторії і вклі науково-дослідну, методичну і конструюючу діяльність.

Друга фаза включає діяльність викладача в аудиторії, де він виступає з вступним і завершальним словом, організовує малі групи і дискусію, підтримує діловий настрій в аудиторії, оцінює внесок тих, хто навчається аналіз ситуації.

Технологія розробки кейса передбачає:

1. Визначення проблеми, яку слід всебічно вивчити, проаналізувати, запропонувати певне рішення.

2. Збір інформації з проблеми (література, Інтернет, фахівці).

3. Визначення змісту кейса (одне або декілька питань).

Аналіз інформації з проблеми. При цьому треба надати відповідьяі питання: «Яка кількість інформації необхідна для обговорення кейсу?». І пам’ятати, що кількість інформації повинна бути оптимальною для вирішення проблем. Недостатність інформації є таким же недоліком як і надлишок.

5. Написання кейсу. Складання кейсу починається з постановки питання. У подальшому необхідно визначитись з додатковою інформацією, яка знадобиться для вирішення цієї проблеми, знайти її, відповідно оформити і вкласти у кейс. У текст кейсу треба включити вступ у суть проблеми, інформацію про об’єкт, що описується (розташування, історія його розвитку, найпривабливіші риси тощо). Добре, коли інформація подається за допомогою таблиць, графіків, відеофрагментів тощо. Інформація у кейсі повинна бути організована так, щоб вона відносилась до певного питання і була зрозумілою. Кейс повинен мати заключення. У його якості може бути питання: «А яка Ваша точка зору?».

Друга фаза включає технологію організації кейсових занять, яка передбачає:

1. Знайомство з кейсом.

2. Формування малих груп (команд) по 3 — 5 учнів у кожній та розшування їх у аудиторії таким чином, щоб вони не заважали одна одній.

3. Оголошення часу на вирішення кейсу та форми подання результатів.

4. Аналіз кейсу кожною із малих груп (протягом 10-15 хвилин).

5. Обговорення кейса.

6. Оцінка викладачем ступеня вирішення проблеми кейсу.

7. Підведення підсумків обговорення.