13.Психологічні особливості формування професійних знань, умінь, навичок

Уміння та навички, що забезпечують оптимізацію професійної діяльності, здатні не тільки вдосконалюватися, але і піддаватися деструктивним процесам (руйнуватися, спотворюватися, деформуватися) під впливом різних суб'єктивних і об'єктивних чинників. Ці процеси супроводжуються випаданням елементів сформованої структури професійної діяльності, руйнуванням структури зв'язків між елементами, зміною значущості окремих елементів.

Розвинені форми професійної діяльності припускають безперервне становлення професіонала, його саморух і саморозвиток. Психологічний механізм такого розвитку в постійно назріваючому в процесі праці і вимагає свого вирішення протиріччя між раніше сформованими спеціалістом уявленнями про спосіб діяльності та реальним змістом виконуваних людиною професійних завдань.

При цьому сформована раніше і застаріла нині система уявлень про шляхи вирішення професійного завдання викликають стереотипізацію способів діяльності і застосовуваного арсеналу засобів, призводить до згасання орієнтовної активності, в результаті тільки залучення всього індивідуального потенціалу професійного розвитку людини, тобто всієї психічної активності людини, здатне забезпечити його поступовий рух в процесі професіоналізації.

Система психологічних умов ефективної професіоналізації повинна бути спрямована не стільки на засвоєння знань, умінь, і навичок, необхідних для виконання заданих виробничих функцій, не стільки на підтримку «професійно важливих якостей», скільки на формування системи засобів для активного пошуку і породження нових форм професійної діяльності. Професіонал (в будь-якій області діяльності) може зберегти себе лише в постійному розширенні своєї активності. Це, однак, не виключає того, що для забезпечення саморуху суб'єкта в професійній області, для самостійного вибору ним конкретних форм діяльності у процесі професіоналізації необхідно озброїти людину системою знань, умінь і методичних прийомів, необхідних для подальшого його професійного розвитку.

Наявні в психології дані свідчать, що процес професіоналізація є істотно нелінійним і неоднозначним. На професійному шляху людина можна не тільки періоди, які характеризуються професійним і особистісним розвитком по висхідній лінії (прогресивний розвиток), а й періоди, для яких характерна професійна стагнація або навіть спади.

При цьому професійні спади пов'язані з незадоволеністю людини результатами власної діяльності тим, що нові способи діяльності (стратегії), що виникли як результат вбудовування »об'єктивно необхідних нових знань і умінь, призводять до зниження його ефективності (точності, швидкості, результативності, підвищення ціни діяльності та ін.). Ці періоди професійних спадів (криз) можуть призводити до можливих варіантів розвитку подій. Перший варіант передбачає конструктивний вихід із професійної кризи - особистісний та професійний ріст, вихід на нові стратегії діяльності, новий, більш високий рівень професійної майстерності. Другий варіант припускає шлях регресу - повернення людини до старої, звичної (докризової ») стратегії стійко дає хоч якийсь задовільний результат, але не дозволяє просунутися далі.

Практично завжди на певному етапі професіоналізації у людини спостерігається вже незалежне від поточної діяльності і від її ситуативних проблем, але спрямоване на оптимізацію цієї діяльності прагнення зрозуміти, пізнати, осмислити взаємозв'язки, характеризуючі об'єкт трупи й зустрічаються проблемні ситуації.