32. Засоби масової комунікації в системі соціального виховання.

Комунікація - передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Масова комунікація - це процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою різних технічних засобів (друк, радіо, телебачення, кіно та відеотехніка), це особливий вид соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і є важливою передумовою суспільного розвитку та організації. Масова комунікація соціально обумовлена. За допомогою її засобів набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій.

Функції ЗМК:

-- інформаційна -- спрямована на задоволення інформаційних потреб індивідів і соціальних груп щодо різноманітних подій в суспільстві та світі;

-- комунікативна -- полягає в організації інформаційної взаємодії між різними соціальними верствами населення, а також між громадськістю та джерелом її інформування;

-- виховна -- пов'язана з формуванням, зміною установок та ціннісних орієнтацій індивідів, заохочуванням аудиторії до пропаганди певного способу життя, з формуванням суспільно значущих рис, засвоєнням соціального досвіду;

-- управлінська -- виявляє себе в контролі за взаєминами між членами суспільства, а також між ними і системою керівних органів;

-- соціальної ідентифікації -- базується на потребі людини відчувати свою спільність із певними соціальними групами, верствами тощо;

-- рекреативна -- пов'язана з відпочинком, розвагами тощо.

Види комунікації:

Відомі два типи засобів комунікації:

1. природно виниклий (мова, міміка, жести)

2. штучно створений (технічний)

Останній розподіляється на:

а) традиційний (преса, друкарство, писемність)

б) типово сучасний (радіо, телебачення, кінематограф).

34. Соціально-педагогічна корекція.

„Корекція” (від лат. correctio – виправлення, поліпшення) розумілося як повне або часткове виправлення недоліків характеру і поведінки виняткових дітей (В.П.Кащенко) і застосовувалось для визначення соціально-педагогічного напрямку діяльності спеціалізованих закладів.

Соціально-педагогічна корекція – це діяльність фахівця з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям.

Соціально-педагогічна корекція спрямована на соціалізацію особистості учня та його пристосування до освітнього середовища як моделі соціальних відносин.

Деякі учні, що прийшли до школи як головного інституту соціалізації, виявляються не готовими до навчальної діяльності, спілкування з однолітками через особливості своєї поведінки. Поведінка може бути обумовлена як педагогічною занедбаністю, так і вадами особистісного розвитку. Саме ці вади можуть бути підвладні соціально-педагогічній корекції.

Соціально-педагогічна корекція здійснюється на загальному позитивному фоні взаємодії соціального середовища з підлітком у таких напрямках: корекція взаємодії підлітка і середовища; корекція соціальних наслідків психологічної проблеми, погіршення матеріального становища, біхевіоральних проблем; корекція взаємовідносин у ситуації конфлікту з батьками, вчителями, однолітками.