11.4. Боротьба із селевими потоками, зсувами та руйнуванням берегів

В Україні селеві потоки спостерігаються у передгірних і гірських районах Карпат та Криму. За своїм складом вони бувають грязьові, грязьо- і водокамінні. Утворення їх пов’язане зі зливами і затяжними дощами в горах. Великі об’єми ґрунтів перезволожуються і сповзають по гірських схилах із швидкістю іноді 80-90 км/год. селі мають велику руйнівну силу і знищують усе на своєму шляху. катастрофічними вважають селі з об’ємом виносу від 10000 до 100000 м³ та повторюваністю 1 раз на 1-5 років. У Карпатах до районів із значним ступенем селевої небезпеки належать Свидовецький, Чорнотисенський, Діловецький, Великобичківський, Делятинський, Яремчанський та деякі інші райони, в Криму – Уснутсько-Воронський та Ялтинсько-Кастропольський райони. За даними Держкомітету України з геології та використання надр, у Криму селевими басейнами охоплено 9 % площі, Закарпатській області – 40%, Чернівецькій – 15%, Івано-Франківській – 33%, Львівській – 8% площі.

Заходи боротьби з селевими потоками мають бути спрямовані на запобігання концентрації твердих продуктів вивітрювання та зменшення поверхневого стоку на гірських схилах.

До цих заходів належать:

1. цілеспрямоване виконання гідротехнічних робіт, зокрема:

• відвід рідкої складової селів в інші русла або нижче розташовані геологічні пласти, які мають великий об’єм вільних пор і тріщин. Утративши воду, селевий потік уже не становить небезпеки;

• відвід селів у каналізаційні русла або лотки, які будують в обхід важливих споруд або над ними;

• будівництво різних баражів і загат у руслі можливого руху селів. Це підпірні стінки заввишки 2-3 м з отворами для пропускання води;

• будівництво селесховищ і котлованів;

2. припинення вирубки лісу і чагарників, висаджування лісу на гірських схилах;

3. терасування крутих схилів;

4. заборона неорганізованого випасу худоби на схилах тощо.

Боротьбу зі сніговими лавинами організовують, створюючи служби спостереження та оповіщення. Застосовують активні методи, зокрема здійснюють обстріл загрозливого скупчення снігу з тим, щоб зумовити його передчасний обвал.

Одним із найбезпечнішим і дуже поширених явищ є зсуви. Явища зсуву спостерігають переважно на косорогах. Через порушення рівноваги маси ґрунту вони сповзають по косорогу. Причинами зсуву можуть бути надмірне вологонасичення верхніх шарів, виходи підгрунтових вод у підніжжі схилів, додаткові великі навантаження від збудованих споруд, підмив берегів, процеси, які пов’язані із сезонним промерзанням та від таненням і т.п. Явищами зсуву охоплені береги каскаду дніпровських водосховищ – Київське, Канівське (до 20% берегів), Кременчуцьке, Дніпродзержинське (до 50%), узбережжя Азовського та Чорного морів (у районі Одеси, Маріуполя, Бердянська від 6 до 118 тис.м²). Більш ніж на 50% вражені зсувами схили Дністровського, Тилігульського, Хайджибейського лиманів. Поширені зсуви і на схилах долини р. Прут та її приток. Протяжність зсувонебезпечних схилів тут 4-6 км, потужність деформованого горизонту 12-14 м, ураженість зсувами – 60-80 %.

Найбільш радикальним методом боротьби із зсувами є зневоднення зсувонебезпечних схилів перехопленням поверхневого і ґрунтового стоків.

Великої шкоди завдають процеси руйнування морських берегів і великих водосховищ внаслідок коливання рівнів води. Інтенсивне руйнування берегів (абразія) спостерігається на Чорному (29,9 % довжини берегів), Азовському (58,8 %) морях і водосховищах Дніпровського каскаду. Швидкість абразії змінюється в часі й становить 3,3-4,2 м/рік. Через такі зміни доводиться переносити залізничні та шосейні дороги, населені пункти. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом – 24, у північній частині Азовського моря – 19 га суші.