3.1. Заходи щодо вдосконалення управління підприємства.

Заради покращання якості своєї продукції і забезпечення її високої конкурентоспроможності, для підприємства комплексно вирішуються завдання, зумовлені щорічної програмою «Якість», що включає у собі такі заходи:

-зростання обсягів виробництва, зокрема і експортної продукції;

-вдосконалення маркетингової діяльності;

-освоєння випуску нова продукція і моральне вдосконалення технологій;

-сертифікація продукції і на системи менеджменту якості;

-проведення технічного переоснащення;

-вдосконалення кадрової політики.

Основою програми «Якість» є виготовлення згущених молочних консервів, сухих молочних продуктів цільномолочній продукції, конкурентоспроможних як у внутрішньому, і зовнішньому ринках, безпечних і доступних за ціною. Для цього він триває робота для впровадження системи менеджменту якості щодо відповідності вимогам СТБИСО 9001-2001, й планується проводити відповідно до вимогами програми безпеки продуктів харчування, розробленої з урахуванням принципівХАССП.

Підприємство, з вивчення попиту своєї продукції і насторожуючі демонстрації зразків продукції, бере участь у спеціалізованих виставках і конкурсах, присвячених тематиці виробництва продуктів.

Ефективність виробництва на комбінаті багато чому обумовлена організаційними чинниками, пов'язані з рівнем управлінської діяльності.

Ця закономірність випливає з специфічної соціально-економічної природи праці сфери управління виробництвом, що полягає у тому, що результати управлінської діяльності позначаються на кінцевих результатах виробничої діяльності, тобто. побічно, у праці іншим людям, що у виробничому процесі.

Виконуючи у процесі управління різноманітні управлінські функції, організатори виробництва, інженери, економісти, бухгалтери та інші службовці підприємства беруть участь у створення громадської продукту, які працю вихлюпнеться у повній трудомісткості суспільного продукту.

Отже, ефективність, тобто. результативність управлінської діяльності для підприємства, прямо пов'язана й обумовлює результати виробничо-господарської діяльності. Натомість, вирішення завдання підвищення ефективності і забезпечення якості управлінської діяльності вимагає систематичного, комплексного організаційного аналізу системи управління і його раціоналізації.

Підвищувати ефективність яких і якість управлінської діяльності отже спроектувати раціональну організаційну структуру комбінату та що до нього підрозділів, і виробничих одиниць; технологію управлінських робіт у апараті управління, до окремих процедур та проведення операції; удосконалювати механізм різних методів управляючого впливу (економічних, організаційних, правових, соціально-психологічних); підвищувати культуру управління, впроваджувати прогресивний стиль керівництва; підвищувати рівень кваліфікації кадрів апарату управління. Усе це передбачає всебічне виявлення організаційних резервів підвищення ефективності і забезпечення якості процесів управління та його використання їх у ході комплексної раціоналізації управлінського апарату комбінату.

Організаційні резерви галузі у залежність від характеру їх прояви може бути обмірювані одиницями робочого дня (>нормо-час, людино-година) під час аналізу втрат живого праці;

одиницями календарного часу (хвилина, годину, добу);

одиницями часу роботи машин, натуральними одиницями, в грошах.

Керівники, фахівці, технічні виконавці у різних ланках і різними рівнях системи управління здійснюють різноманітні управлінські операції, відмінні друг від друга власній технологічній сутністю, змістом, організаційними формами. Однак у основі вони теж мають спільну рису: незалежно від організаційної структури та технології управління вони як трудового процесу у рамках створених на комбінаті управлінських відносин.Элементами цього трудового процесу є:

-саму працю, трудова кооперація, доцільна діяльність працівників, джерело якої в функціональному, технологічному, професійному і кваліфікаційному розподілі праці в апараті управління і кооперації, у рамках конкретних ланок і рівнів керуючої системи;

-предмети праці (інформація, матеріали, енергія);

-гармати (кошти) праці (сукупність адміністративних будинків, споруд, меблів, устаткування, технічних засобів, пристосувань, інструментів, засобів зв'язку й транспорту).

Отже, наукова класифікація організаційних резервів має базуватися на зазначених з трьох основних елементах, а сукупністьоргрезервов для підприємства розглядатися як сума резервів у сфері:

-організації управлінської праці;

-руху, і використання предметів управлінської праці;

-використання коштів управлінської праці.

Головним у аналізі резервів підвищення ефективності управління виробництвом є ретельне виявлення вивчення чинників, які впливають стійкість, безвідмовність, гнучкість функціонування управлінського апарату комбінату; систематизація і класифікація типових відмов у роботі системи; підготовка вихідних матеріалів і розробити заходів із підвищення надійності системи управління комбінатом. Основних напрямів вирішення цієї важливого завдання є:

-Посилення взаємодії елементів керуючої системи, тобто. відділів, служб заводоуправління і цехів (як у вертикалі: цехів і заводоуправління, і за горизонталлю: цехів і заводських служб між собою). Це можна досягнути шляхом раціоналізації організаційної структури апарату управління, зокрема вибору максимально простий структури апарату, має найменше число елементів і перетинів поміж ланками, оскільки ймовірність відмов підвищується зі збільшенням числа елементів і зв'язків; застосування принципу резервування, т. е. дублювання найменш надійних елементів; поліпшення системи інструктажу, консультування, контролю виконання, спрощення документальних і організаційних процедур, вдосконалення технології процесів управління, особливо інформаційних процедур. Важливу роль відіграють також раціоналізація внутрішніх організаційних зв'язків, забезпечення меж керованості з допомогою перегляду схем підпорядкованості підрозділів комбінату, делегувати їм повноваження, перерозподілу прав підписання документів.

-Поглиблення поділу праці апараті управління:

функціонального (чітке розмежування функцій між підрозділами й окремими працівниками); професійного (комплектування апарату управління необхідними фахівцями, особливо у області організації управління, аналізу та проектування системам управління); кваліфікаційного (закріплення всіх операцій та процедур управління за працівниками відповідної кваліфікації; недопущення виконання фахівцями технічної роботи). Забезпечити виконання цієї спрямування, можна шляхом детальної розробки положень про відділах і службах підприємства, посадових інструкцій та іншихнормативно-регламентирующих організаційних документів, упорядкування співвідношення керівників, фахівців, технічних працівників у структурі штатів апарату управління.

-Раціональне розподіл і перерозподіл правий і відповідальності, зокрема прав прийняття рішень між різними сходами системи управління (цех — заводоуправління — виробниче об'єднання — міністерство).

-Розробка комплексу заходів для зміцнення господарського законодавства, а головне — гарантування неухильного дотримання у діяльності органів управління народним господарством.

-Рішучу зміцнення державної, трудовий, виробничої, виконавчої дисципліни в апараті управління, посилення про відповідальність керівників за доручену справу.

-Удосконалення системи добору, розстановки, виховання, підвищення кваліфікації керівні кадри і фахівців.

-Посилення профілактичних заходів щодо забезпечення надійності системи управління комбінатом, зокрема діагностика, і дослідження закономірностей появи відмов, перешкод і збурюючих впливів, про які йшлося вище. Звісно, відмови мають випадковий характер, але досвід минулого і практика управління показують, які можна виявити певні закономірності, систематичні відхилення (перешкоди) і попереджати їх. Ретельне дослідження порушень ходу виробничого процесу на комбінаті дозволяє розкрити певні закономірності зовні випадкових явищ і запобігати їх. Отже, задля забезпечення надійності процесу управління виробництвом важливо знати характер причин простоїв, збоїв, відмов у поступовій динаміці за певного періоду у цьому і минулому, і навіть винуватців перешкод і відхилень (цехи, служби).

Щоб апарат управління комбінатом функціонував з високим рівнем надійності, необхідна за практичної діяльності дотримуватися десять основних організаційних принципів.

-Чітко спроектувати технологію процесу управління підприємством. І тому закріпити шляхом посадових інструкцій, положень про відділах і службах обов'язки, функції, права, відповідальність посадових осіб і окремих підрозділів управлінського апарату; провести спеціалізацію ланок управління (кожен відділ повинен мати одну основної функції); виключити подвійне підпорядкування (кожне підрозділ має становити собою організаційне ціле, кероване однією особою, кожен працівник повинен мати не лише одного безпосереднього начальника); обмежити число осіб, або підрозділів, підлеглих одному керівнику; чітко розділити основні допоміжні операції' і складні процедури, недопущення використання кваліфікованих фахівців на технічних операціях; чітко розділити лінійне і функціональне управління; розробити нормативні, інструктивні документи попри всі чи більшість операцій та процедур для уніфікації їхнього виконання, нормування і функцію контролю.

-Забезпечити принцип єдності розпорядження. Не допускати відносин (зв'язків) між керівниками та його підлеглими (виконавцями) різних рівнів ієрархії системи управління.

Це означає, що розпорядження, наприклад, директора підприємства вже повинні адресуватися виконавцям лише за відділу, цеху.

-Організувати систему внутрішнього контролю виконання документів, наказів, розпоряджень та інших.

-Вести ретельний облік кількості і забезпечення якості праці виконавців в апараті управління з допомогою відомих систем контролю за якістю роботи.

-Забезпечити високу виконавчу дисципліну.

-Забезпечити оперативну внутрішню зв'язок в апараті управління.

-Забезпечити матеріальне й моральний

заохочення за високу якість управлінських робіт.

-Своєчасно переглядати застарілі нормативні, інструктивні документи, які регламентують процеси управління.

-Систематично вивчати та впроваджуватиме досягнення науку й техніки управління у технологію управлінських робіт.

-Неухильно підвищувати організаційну, правову, економічну, технічну, інформаційну культуру керівників і спеціалістів.