- •Кабінет Міністрів України
- •2. Дослідження рубця.
- •1. Руменограф з. С. Горяїнової
- •3. Попереднє ознайомлення з твариною
- •4. Власне дослідження тварини
- •4.1 Дослідження загального стану
- •Дослідження окремих систем і органів
- •Серцево судинна система
- •4.2.2. Система дихання
- •4.2.3. Система травлення
- •4.2.4. Сечова система
- •4.2.5. Нервова система
- •4.2.6. Дослідження крові
- •5. Детальне описання патологічного процесу виявленого при дослідженні тварини. Причини виникнення.
- •6. Аналіз і узагальнення результатів дослідження.
- •7. Висновок
- •8. Правила безпеки та особиста гігієна під час дослідження тварини
2. Дослідження рубця.
Рубець (rumen)—перший і найбільший відділ багатокамерного шлунка жуйних тварин, майже повністю займає ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в таз, а позаду і внизу частково переходить і на праву половину черевної порожнини. Вміст рубця у новонароджених телят — 0,4— 0,5 л, а у корів — 100—150 і навіть до 200, у овець і кіз — 13—23 л.
Рубець досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускультацією. У деяких випадках застосовують руменографію і проводять лабораторне дослідження вмісту рубця.
Оглядом визначають об'єм і форму черева, ступінь заповнення голодних ямок. У здорових тварин обидві половини черева до годівлі приблизно однакові за об'ємом, а після годівлі ліва половина дещо збільшена і голодна ямка виповнена.
При огляді лівої голодної ямки у здорових тварин можна помітити періодичне хвилеподібне випинання черевної стінки, викликане скороченням рубця.
Пальпація — основний метод дослідження рубця, оскільки з її застосуванням одержують досить об'єктивні дані: частоту скорочення рубця, силу й ритм скорочень, ступінь його наповнення, характер і консистенцію вмісту, чутливість і напругу стінок.
У здорових тварин перед прийманням корму черевна стінка в ділянці лівої голодної ямки м'яка, не болюча. При натискуванні тильним боком долоні, зібраної у кулак, відчувається невелика кількість газів, а через неї глибокою поштовховою пальпацією можна виявити кормові маси тістоподібної консистенції
Частоту скорочень рубця визначають, поклавши тильний бік долоні в ліву голодну ямку і злегка натиснувши на неї. Під чає скорочення рубця рукою відчувають напруження черевної стінки і її випинання, що викликає підняття руки, після чого рука повільно і поступово опускається. Таким методом легко підрахувати частоту скорочень рубця, визначити їх силу та ритм. У здорової великої рогатої худоби частота скорочень рубця становить 3—5 протягом 2 хв. або 8—12 за 5 хв. Силу скорочень рубця визначають за висотою випинання лівої голодної ямки.
Аускультацією рубця виявляють періодично виникаючі тріскаючі звуки, які поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсивності в період скорочення рубця, а потім послаблюються, в проміжках між скороченнями рубця прослуховуються поодинокі звуки. При послабленні перистальтики рубця шуми затихають або зовсім зникають, а при підсиленні інтенсивність їх зростає.
Перкусією лівої голодної ямки у здорових тварин виявляють тимпанічний звук з різними відтінками залежно від кількості газів у рубці.
Руменографія — графічний запис скорочень рубця, який дає змогу точно і об'єктивно охарактеризувати його моторну функцію. Нині користуються руменографом З. С. Горяїнової (рис.1). Рухи рубця реєструють у вигляді зубців. На одержаній руменограмі визначають: частоту скорочень рубця за 5 хв.; силу скорочень (за висотою хвиль у міліметрах), яка у здорових корів повинна становити 16—26 мм; загальну тривалість скорочень, враховуючи, що 1 мм на руменограмі відповідає 3 с; тривалість активної діяльності рубця, виражену в процентах до загального часу записування (у здорових корів — 30—38%); ритмічність скорочень — за рівномірністю проміжків між вершинами зубців і рівномірністю хвиль скорочень за висотою.
Дослідження вмісту рубця дає змогу одержати досить об'єктивну й цінну інформацію про біохімічні процеси, які відбуваються у передшлунках жуйних. Вміст рубця беруть за допомогою зонда з тяжкою оливою через 2—3 год. після годівлі, але у хворих