Кабінет Міністрів України
Національний аграрній університет
Кафедра терапії та клінічної діагностики
Курсова робота на тему:
Клінічне дослідження великої рогатої худоби при тимпанії рубця
Виконав:
Київ-2006
План:
Вступ
Особливості будови шлунка і травлення жуйних
Дослідження рубця
Попереднє ознайомлення з твариною
а) Реєстрація тварини
б) Збір анамнезу
4. Власне дослідження тварини
4.1 Дослідження загального стану
4.2 Дослідження окремих систем і органів
4.2.1. Серцево-судинна система
4.2.2. Система дихання
4.2.3. Система травлення
4.2.4. Сечова система
4.2.5. Нервова система
4.2.6. Дослідження крові
5. Детельне описання пат процесу, виявленного при дослідженні тварини. Причини виникнення
6. Аналіз і узагальнення результатів дослідження
7. Висновок
8. Список використаної літератури
Вступ
Клінічна діагностика – це наука, яка вивчає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження хворих тварин, техніку і послідовність їх застосування, при дослідженні окремих органів і систем, виявленні при цьому симптоми та ознаки та основні шляхи розпізнання хвороб.
Для вивчення клінічного стану тварин застосовують основні (загально клінічні, фізичні) то допоміжні (спеціальні) методи досліджень. До основних належить огляд, пальпація перкусія (вистукування), аускультація (вислуховування) і термометрія. Ці методи є основними тому, що вони, по0перше, раніше за інші були впровадженні в практику ветеринарії; по-друге, їх застосовують при дослідженні кожної хворої тварини; по-третє, лише після їх застосування лікар може вирішити, чи потрібні інші допоміжні методи; і нарешті їх і до сьогодні застосовують і одержують важливі діагностичні дані.
Допоміжні (спеціальні) методи включають: лабораторні, різні інструментальні дослідження, біопсію з наступним дослідженням шматочків тканин, безпосередній огляд різних органів і порожнин за допомогою ендоскопічних приладів.
Дослідження тварин лікар завжди починає з огляду її, а потім послідовно використовує ті основні методи, які дають найбільш повну й об’єктивну інформацію про стан певного органа чи системи організму.
Дослідження ведеться у такій послідовності: попереднє ознайомлення з твариною; власне дослідження; загальне дослідження тварини: визначення габітусу, дослідження видимих слизових оболонок, волосяного покриву, шкіри і підшкірної клітковини, поверхневих лімфатичних вузлів, вимірювання температури тіла; дослідження окремих систем і органів; додаткові дослідження. Після цього лікар повинен дати детальне описання патологічного процесу, виявленого при дослідженні тварин.
Особливості будови шлунку і травлення жуйних
Раціон травоїдних через особливі історичні умови існування цих тварин складається переважно із грубих рослинних кормів, менш багата по своїй поживності й хімічному складі, чим їжа м'ясоїдних. Рослинні корми важко переварюються в травному тракті й гірше використаються організмом. Тому, щоб одержати достатню кількість живильних речовин, тварини повинні поїдати багато рослинного корму. Для переварювання й використання його шлунок жуйних має особливі, камери (предшлунки). У них корм відповідним чином підготовляється, переварюється й всмоктується.
Шлунок жуйних по своїй будові значно відрізняється не тільки від шлунка м'ясоїдних, але й від шлунка коня й свині. Він складається із чотирьох відділень: рубця, сітки, книжки й сичуга. Перші три прийнято називати предшлунками, а сичуг - власне шлунком (мал. 2).
Рубець у дорослих тварин найбільший відділ шлунка, а в немовлят - другий по величині. Він поділяється на верхній і нижній мішки й займає всю ліву половину черевної порожнини. Ємність рубця в дорослих залежить від віку й величини тварини, звичайно вона коливається від 100 до 200 літрів у корів.
Слизова оболонка рубця груба, позбавлена залоз, має темно-коричневий колір, покрита сосочками, які особливо розвинені в нижньому мішку рубця. Сосочки значно збільшують поверхню рубцевої стінки, необхідну для всмоктування продуктів травлення корму.
У новонароджених жуйних рубець перебуває в не діяльному стані. Бродильні процеси в ньому починаються тільки через кілька тижнів після народження. Молоко в молодої тварини переходить зі стравоходу прямо в сичуг, минаючи рубець, по харчовому жолобі, що пролягає в основі сітки від входу в рубець до сітко книжкового отвору.
У молодняку при ссанні або питві молока валики стравохідного жолоба скорочуються, відбувається їхнє змикання й утвориться трубка, що служить продовженням стравоходу. При повільному напуванні молока телятам жолоб замикається нормально й проковтнуте при цьому молоко направляється в сичуг, де легко переварюється. При швидкому напуванні жолоб замикається неповністю й молоко частково попадає в рубець, де може затримуватися й загнивати, тому що рубець до цього часу ще не пристосований до евакуації вмісту. Тому напувати молоком телятам краще за допомогою спеціальних сосків, а не із цебра.
У міру росту тварини стравохідний жолоб відстає в розвитку від передшлунків, валики його грубіють, змикання відбувається неповністю, однак зовсім він не зникає й зберігає своє значення як провідник рідкого вмісту зі стравоходу прямо в сітку.
Сітка має кулясту форму, розташована в черевній порожнині біля діафрагми й печінки на відстані 2-4 сантиметрів від навколосерцевої сумки, або, як її ще називають, серцевої сорочки, у яку укладене серце. Таке близьке розташування сітки від серця приводить іноді до запалення навколосерцевої сумки в результаті влучення в сітку гострих предметів (цвяхи, дріт, шпильки й ін.), прориву ними стінок сітки й околосердечной сорочки.
Рис. 2. Шлунок жуйних:
1 рубець;' 2 — сітка; 3 — книжка; 4 — сичуг; 5 — стравохід; 6 — тонкий кишечник.
Сітка лежить поперед рубця й повідомляється з ним через великий отвір. Слизова оболонка її так само, як і слизова рубця, залоз не має й зібрана в складки - вічка сітки.
Книжка має кулясту, стислу з боків форму. Вона лежить між сіткою й сичугом і зв’язана з ними отворами. Усередині книжки є численні листки - складки слизової оболонки. Ці складки прилягають одна доодної, подібно листкам книги.
Сичуг має грушоподібну форму; у дорослих він другий по величині з відділів шлунка після рубця. Це єдиний відділ складного шлунка жуйних, продукуючий травні ферменти.
На противагу передшлункам порожнина сичуга вистелена залозистою слизовою оболонкою. Залози сичуга виділяють шлунковий сік, що по складу й дії, дуже близький до соку однокамерного шлунка інших ссавців.
Основне призначення передшлунків зводиться до підготовки грубої рослинної клітковини до подальшої її обробки в процесі травлення в засвоювану форму. Значна частина живильних речовин корму в жуйних перетерплює зміни вже в рубці. Інші камери - сітка й книжка - є підсобними в обробці грубого корму. Основною складовою частиною рослинних кормів є клітковина - вуглевод, що не може бути засвоєний безпосередньо жодною твариною. Ссавці не виділяють ферменти, здатні переварювати клітковину. Розщеплення й подальше засвоєння її відбувається в жуйних у рубці за допомогою бактерій, грибків й інфузорій, що населяють цей відділ шлунка. Установлено, що в передшлунках всі травні реакції відбуваються головним чином завдяки цим мікроорганізмам. Продукти розпаду корми асимілюються рубцевими мікроорганізмами, які переводять їх у білок свого тіла, а потім самі служать повноцінним білком для організму тварини.
Потрапляючи з кормами в передшлунки, спеціальні "мікроорганізми розвиваються й розмножуються, харчуючись речовинами, що надходять у рубець. Розвитку мікробів у рубці сприяють певні умови, до яких відносять: відсутність кисню, слабко кисле, але стійке середовище вмісту рубця, температура - 39° і наявність таких газів, як вуглекислий, метан, азот, водень і сірководень. Для підтримки інтенсивного росту й нормальної життєдіяльності рубцевих мікроорганізмів необхідні вуглеводи.